Можна заготовляти солому різних відтінків – від золотистої до темно-коричневої. Це залежить від того, як довго триматимемо праску на соломі: пргладими швидко – залишиться світлий колір, потримаєми праску довго – колір стане темнішим, а ще довше – і зовсім коричневим. Солому слід тримати в окремих папках або конвертах.

Елементи й мотиви орнаменту мають особливості, зумовлені інструментом і технікою виконання. Найбільш технологічні – смужки, квадратики, ромбики,трикутники. Форми “пшеничок”, “листочків”, “квіток”, створюють підрізування ножем або напівкруглими стамесками. У сюжетних наборах поєднують горизонтальні, вертикальні та похилі лінії. Нарізані елементи приклеюють за розкресленим малюнком.

Розкреслюють тільки основну схему, а повторювальні однакові елементи наклеюють без розмітки, стежачи за симетрією та осями їх розташування. Наприклад, для квітки достатньо мати центр і діаметр кола, в якому намічено умовні осі, щоб точніше поєднувати елементи.

Солому наклеюють на фанеру, дошку або на дуже товстий картон. Готуємо дошку так: чистимо наждачним папером (спочатку грубим, а пізніше тонкозернистим) і зафарбовуємо. Якщо композиція має бути з темної соломки, дошку можна пофарбувати. На просохлу фарбу широким пензлем наносимо розчин столярного клею. Для соломи клей повинен бути трохи густішим, але й не дуже густим, бо при намазуванні на дошку утворюватимуться маленькі грудочки, і її поверхні стане нерівною.

На папері, величини підгтовленої дошки, робимо ескіз композиції. Композицію для соломи треба виконувати прямими лініями.

На лаковану поверхню малюнок мржна перенести з кальки або аркуша паперу кльковою ручкою чи голкою циркуля. Неоюхідно позначити опорні центри орнаменту. Сюжетний малюнок переносять за допомогою копірки або перетискання. Фоном для композиції із соломки може бути чорний , синій, вишневий, зелений, білий. Найдоцільніше підбирати колір фону, що наочно виявляє золотистість соломки (чорно-коричневий).

Тепер набираємо в тарілочку води, беремо чисту білу ганчірку або серветковий папір, дуже гострий і тонкий ножик, кусочок гладенької дощички чи картону і солому. Довжину соломки вимірюємо до тієї деталі, яку хочемо заклеїти, робимо олівцем позначку і обережно ножиком перерізуєми солому в місці позначки; змачуєми смужечку у воді і акуратно прикладаємо на те місце, де вона повинна лежати. Ганчіркою притримуємо, щоб смужка приклеїлася до дошки.

Аплікації покривють прозорим лаком НЦ-222 або матовим за допомокою розпилення.

Закінчивши роботу, дошку з викладеною композицією покриваємо прозорим лаком. Лак закріплює солому на дошці і надає робрті блиску. Вибирати треба тільки якісні сорти лаку, бо поганий лак може потемніти. Роботу можна і не лакувати – природня солома сама по собі гарно виглядалє.

Висновки.

Існує добрий звичай – бажати доброї дороги тим, хто вирушає в путь. У тих, хто освоює непрості ази ремесла роботи з соломкою, попереду дорога в творчість. Кожний може для себе вибрати цю дорогу.

Творчість починається з бажання щось зробити своїми руками. Зробити – значить створити. Витвір – це вихід із звичайної течії життя, підняття на сходинку вище, відкриття в собі нових можливостей. Ті, хто стає на шлях творчості, рухаються на вершину мистецтва. Можливо, не всім судилося досягнути його висот, не всім дана Божа іскра, але сам творчий процес підносить і удосконалює людину.

Проста соломка, яку ми беремо в руки, може навчити багато, ремесло – це не тільки комплекс прийомів і способів художньої і технологічної обробки матеріалу.

Колись ремесло було тісно пов’язане з магією, і любі дії, пов’язані з перетворенням матеріалу, відтворенням природньої форми, набували символічного змісту, здійснювались в процесі ритуалу. В наш час людина, яка живе в умовах промислового і міського середовища, відірвана від природи, її праця позбавлена органічного взаємозв’язку з природним циклом зміни пір року. Людина все більше віддаляється від землі. Споконвічна праця людини-землероба на землі-годувальниці наповнила скарбницю людської культури багатющими духовними і художніми традиціями, закарбованими у фольклорі, казках, обрядах., взірцях мистецтва.

Саме ця золотиста соломка стала тим матеріалом, який приносить радість творчості і разом з тим, збагачуючи людину духовно, повертає відчуття причетності до природи з її незмінним ритмом вмирання і відродження.

Спостерігаючи, як із зерна народжується нове життя, як колосяться хліба в променях літнього сонця, як наливається колос, зв’язуючи зжаті снопи, а в зимові дні сплітаючи золотисті соломинки, щедро вицілувані ласкавим літнім сонцем, в хитромудрі узори, людина відчуває себе частинкою велетенського всесвіту, де вона навчилася жити, лрацювати і творити в гармонії з природою і за її законами. Хочеться вірити, що саме з поверненням відчуття гармонійної єдності зі світом і включенням в творчий процес його постійного оновлення, кожна людина може вирішити проблеми свого особистого гармонійного існування, а людство – глобальні проблеми майбутнього виживання на землі.

Список використаної літератури

Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Е. “Декоративно-прикладне мистецтво”. Львів 1992

Барадулін В.А. “Сельскому учителю о народних промислх”. Москва 1979 с.75-106

Барадулін В.А., Чупаєва Т.А. “Использование месного Сырья (соломки) для изготовления художественних изделий” Москва 1976

Коноваленко А.М. “Мозаика из дерева” К. 1987

Лобачевская О.А. “Плетения из соломки” Москва 1997

Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва Львів 1969

Свид С.П., Проців В.І. “Художні техніки” Київ 1977 с.33-35

Тимків Б.М., Кавас К.М. “виготовлення художніх виробів з дерева Львів 1996 с.94-97