РЕФЕРАТ
На тему:
Політико-географічні дослідження у країнознавстві
Велика увага у країнознавстві приділяється політико-географічним дослідженням. Сюди відносять економіко-географічний, соціально-географічний та політико-географічний аналізи співвідношення, сполучення і розміщення політичних сил у світовому масштабі, у великих регіонах, особливо в сусідніх країнах, і їх вплив на розстановку політичних сил всередині країни в цілому і в її районах.
Політико-географічна характеристика країни (району) повинна висвітлювати особливості розміщення політичних сил в даній країні (районі), виявляти комплекс об'єктивних і суб'єктивних факторів, які визначають виникнення і збереження цих особливостей і співвідношення між окремими із цих факторів. Це завдання передбачає в першу чергу аналіз територіальної специфіки соціально-економічної структури населення, а також аналіз порайонних відмінностей в усіх інших факторах економічного, політичного, національного, релігійного, демографічного та інших порядків, які так чи інакше впливають на політичну орієнтацію населення.
Визначення територіальних відмінностей у соціально-економічній структурі населення, умов життя окремих соціальних прошарків і груп, їх політичної орієнтації, переважаючих серед них історико-політичних традицій і т.д. у даній країні чи даному районі практично неможливо без хоча б короткої характеристики їх економіки та економічної географії, без вияснення особливостей історичного розвитку, аналізу факторів, які сприяють чи, навпаки, перешкоджають розвитку країни чи району, ходу економічних відносин і розвитку в них політичної боротьби.
Структура політико-географічної характеристики країни чи району включає:
1) Історико-політико-географічну характеристику.
Вона передбачає з'ясування особливостей формування території даної країни (або даного району), її кордонів, особливостей історичного розвитку, політичних традицій, створення політичних партій та рухів і т.п.;
Соціально-географічну характеристику. Тут слід розглянути територіальні особливості соціальної структури населення країни і виділити протилежні одна одній сили. Доцільно розглянути міське та сільське населення, як конкретно в умовах даної країни чи даною району проявляється протилежність між містом і селом. Важливо проаналізувати порайонні відмінності в соціальній структурі населення, вивчити територіальні відмінності в національному, релігійному складі населення, а також - відмінності у складі населення за будь-якою іншою ознакою, яка має відповідний вплив на політичну орієнтацію (наприклад, питання про репатріацію кримських татар);
Загальну політико-географічну характеристику. Враховуючи особливості історичного розвитку і соціальної структури населення, слід дати загальну картину розміщення і співвідношення політичних сил у країні, районі, населених пунктах різних типів. Для цього необхідно охарактеризувати основні політичні партії, їх соціальну опору, методи роботи, визначити основні райони і центри їх впливу. Також слід звернути увагу на особливості взаємодії партійних і непартійних організацій з державним апаратом;
Політико-географічні характеристики окремих районів і центрів політичної боротьби в країні. Політико-географічний район - це складна просторова соціально-економічна система, яка характеризується стійким співвідношенням політичних сил і специфічним комплексом ознак, що його зумовлюють. Ця система відповідним чином реагує на зміни політичної обстановки в масштабі всієї країни. Провідним територіальним елементами політико-географічного району, як правило, є велике місто.
Цінність країнознавчої політико-географічної характеристики багаторазово збільшується, якщо вона направлена на виявлення новітніх тенденцій, піднімається до рівня політичного прогнозу і може допомогти у формуванні і проведенні державної політики.
2. Країнознавча характеристика
Важливу роль у країнознавстві відіграє країнознавча характеристика. Порівняльний і географічний аналіз є її основними методами.
Сутність і правила порівняння
Порівняльний підхід - одна із провідних форм пізнавального процесу. Він закладений в основі багатьох методів і процедур і є одним із загальнонаукових підходів. Зокрема, він використовується як основоположний при класифікації, генералізації, оцінюванні та прогнозуванні. Застосування порівняння призвело до формування ряду наук: порівняльна морфологія і порівняльна ембріологія у біології, порівняльне мовознавство і порівняльне культурознавство. Порівняльний метод в цих науках дозволяє знайти ознаки генетичного характеру і цим підійти до історичного пояснення явищ. Порівняльне планетознавство розглядає Землю всього лише як одну із планет.
Власне пізнання будь-якого об'єкта або явища починається із виділення його відмінностей від інших споріднених об'єктів і явищ. Порівняння має особливе значення для географії та країнознавства. М.М.Баранський називав географію наукою про відмінності від місця до місця, які, природно, можливо пізнати тільки у порівнянні. Географія виділяє подібність і відмінність в організації, властивостях, стані, процесах двох чи більше територій. Окрім факторів і цифр, кожна робота з географії або країнознавства повинна опиратися на порівняння і зіставлення.
Початковий вид порівняння - це знаходження подібносії між явищами, які вивчаються. Необхідно виявити в них як можна більше подібних ознак. Взагалі порівняльними будуть лише і і об'єкти, у яких є подібні ознаки. Знаходження подібних рис та спільних ознак у логіці називається операцією ототожнення.
Таким чином, можна вивести перше правило порівняльною методу. Воно полягає в тому, що порівняти можливо тільки еквівалентні поняття, які відображають еквівалентні об'єкти і явища. У дотриманні цього правила для географії специфікою буде те, що тут можна порівнювати тільки одномасштабні об'єкти.
Після операції ототожнення проводиться операція відмінності. Цінність порівняльно-географічного методу полягає власне у встановленні, а згодом - у поясненні відмінностей.
Порівняння може бути повним або неповним. При повному порівнянні відбуваються дві операції. При неповному - тільки операція ототожнювання. Для географії найбільше значення має повне порівняння.
Порівняння умовно поділяють на якісне і кількісне. Перед проведенням кількісного порівняння завжди слід провести якісне. Ще до визначення кількісних відмінностей за тими чи іншими ознаками, необхідно провести якісне ототожнення. Таким чином, встановлюється порядок порівняння - від пізнання якості до пізнання кількості.
Друге правило порівняльного методу визначається в тому, що порівнювати треба спочатку за найбільш суттєвими ознаками, а потім - за суттєвими, а відтак - за менш суттєвими і т.д. Так, при порівнянні держав на перший план виходять найбільш суттєві