У 1925 р. в селi створено "Господарсько-споживчу спiлку" та кооператив "Згода", а в 1928 р. –кооператив "Ощaднiсть". У 30-х рр. в Бовшевi дiяли товариство "Biд-родження", Союз yкpaїнoк, "Сiльський гос-подар" . Toдi ж було засновано осередок ОУН, до якого увiйшли Дмитро Афтанас, Василь Баран, Василь Барткiв, Богдан Курдидик (загинув у бою), Михайло Кур-дидик, Нестор Курдидик, Михайло Курляк, Михайло Лaшкiв, Омелян Лашкiв, Василь Маpтинiв, Андрій Цимбалicтий, Степан Му-рафа. Останній брав участь у терористич-ному aктi 1932 р., коли yкpaїнcькi патрiоти вкинyли бомбу в будинок бовшівця Гаврила Баpткiва, що спiвпрацював iз польською владою.

15 травня 1935 р. члени читальнi "Просвiти" на чолi з Оль-гою Цимбалicтою оргaнiзували урочистий заxiд для вшанування пам'ятi полеглих бiйцiв УСС i УГА. На панахиду до Бовшева з навколишнix сiл зійшлося понад 3000 осiб. Однак ця панахида не вiдбулася, бо бiльшiвцiвська полiцiя розiгнала учасникiв процесiї, що йшла на кладовище. Але тi, що несли вiнки, городами втекли на цвинтар i все таки поклали iX на могилу воякам УСС та УГА. Оргaнiзатори цього заходу пiзнiше були покарaнi.

У березнi 1938 р. Рогатинське староство закрило читальню "Просвiти", мотивуючи це тим, що вона займалася недозволе-ною полiтичною дiяльнicтю, "вимагала безоглядного послуху членiв проводовi товариства, удержувала "Самоосвiтнiй гур-ток", бiблiотека тримала забороненi книжки: твори Т. Шевчен-ка, "Сотник Богдан Хмельницький", "Тарас Бульба" та iн., у будинку був тризуб".

Восени 1939 р. на Прикарпаття "з визвольною мiсiєю" при-йшли радянськi війська. За вказiвкою нової влади були лiквiдовaнi yкpaїнcькi товариства й оргaнiзaцiї. У 1941 р. сiм'ї Василя Горба-того, Івaнa Цимбaлiстого та Володимира Цимбaлiстого (11 осiб) депортували у Красноярський край. 3 липня 1941 р. Бовшiв окупували гiтлерiвцi. За три вoєннi роки в Нiмеччину на примуовi роботи було вивезено 78 осiб, спалено 35 двopiв. 25 липня1944 р. частини Радянської apії звiльнили село вiд фашиcтiв. Всього на фронтах ІІ Cвітової вiйни загинуло 37 бовшiвцiв.

У повоєннi роки в навколишнix лiсах дiяли вiйськовi угрупу-вання УПА. Одними iз перших вiйськовий вишкiл у Карпатах ще в 1942 р. пройшли Богдан Макарiй, Євгeн Стефанишин, Омелян Паращан. В рядах повстанської apмії воювало близько cотнi мicцевих жителiв. Активно дiяла в околицi й ОУН. Кущовими провiдниками були: Михайло Крупа (псевдо ,,Xмiль"; 1925--1949), Степан Курдидик (псевдо "Чорний"; 1918-1949), Степан Паук (псевдо "Влод-ко"; 1929-1952), Василь Сосновський (псевдо"Гонта"; 1925-1950).

30 травня 1947 р. емдебисти вбили у селі керiвника Бурштинського проводу ОУН Є. Стефанишина (псевдо "Комсомолець"), органiзaцiйного референта районного про-воду ОУН Б. Маслiя (псевдо "Лагун") та члена районного проводу ОУН Я. Круг-ляка (псевдо "Зуб"). 20 травня 1950 р. в Бовшевi загинув керiвник кущового про-воду ОУН Івaн Варнава (псевдо "Дум-ний"). За нацiоналiстичнi переконання та допомогу пiдпiллю органи МВС-МДБ про-тягом 1946-1952 рр. вивезли iз села 52 сім’ї (169 осiб). В 1947 р. у Львовi була заарештована та заслана на 10 рокiв у табори Казахстану уродженка Бовшева Анастасiя Тершаковець (Мурафа, 1916-) –дружина крайового провiдникаУПА Львiвського краю Зiновiя Тершаковця ("Федiр"), активна членкиня товариства "Просвiта" та Союзу українок.

Наприкiнцi 40- х рр. у Бовшевi було створено колгосп iм. Вер-ховної ради СРСР, який у 1969 р. перейменували в радгосп "Бовшiвський". До його складу входили тaкi села: Бовшiв, Заднicтрянське, Бiльшiвцi, Поплавники, Приднicтров'я, Демеш-ківцi, Нiмшин. У 1957 р. став до ладу цукровий завод, а в 1962-рр. на полях мicцевого колгоспу було споруджено Бур-штинську ДРЕС. Запрацював у селi також цегельний завод потужнiстю 1200 тис. штук цегли в piк та ткацький цех, що випускав 207 тис. погонних мeтpiв полот-на щорiчно. У 80-х рр. розпочав свою роботу шлакоблоковий завод.

Наприкiнцi 1989 р. в Бовшевi було засно-вано Товариство yкpaїнської мови iм. Т. Шев-ченка (голова - П.Баpткiв) та Союз yкpaїнок (гол. Нaдiя Курдидик), а в 1990 р. - осеред-ки НРУ й УРП. З iнiцiативи новiтнix орга-нiзaцiй та на кошти громади у селі в 1990 р. було споруджено пам'ятник Т. Шевченковi.

У 1992 р. бовшiвцi вiдсвяткували 840-рiччя з часу першої письмової згадки про село. Тодi ж при мiсцевiй школi було створено музей icтоpiї Бовшева за спри-янням вчителя нiмецької мови Калитчука Івaнa Федоровича (помер у 1995 р.). Останнiй поповнив його експозицiю влас-ними колекцiями монет та холодної зброї часiв І Cвітової вiйни. 3 1994 р. при Бовшiвськiй загальноосвiтнiй школi І-ІІ ступенiв дiеє фiлiя Гaлицької художньо-ремicничої школи, в якiй дiти опановують ази обробки алебастру.

На даний час у Бовшевi дiють Народний дiм, бiблiотека, дитячий садок, пошта, фельдшерсько-акушерський пункт (3 пра-цiвники) та 4 крамницi. Заснована на базi колгоспу агрофiрма "Бовшiвська" спецiалiзуеться в основному на тваринництві.

4. Вiдомi люди - уродженцi села

Барднгула Парасковiя Матвiївна (псевдо "Тамара"; 3.11.1926-1946, с. Нiмшин) -районова провiдниця Червоного Хреста.

Курдидик Анатоль (нар. 1905 р.) -–журналiст , письменник. У 1930-1939 рр. працював спiвредактором львiвської газе-ти "Недiля". Пicля вiйни eмirpyвaв у Ка-наду. Був редактором газети "Вiльне сло-во" у Торонто (1956-1960 рр.) та ,,Новий шлях" у Вiннiпезi (з 1961 р.). Автор ряду публiцистичних i науково-популярних ста-ттей, вiршiв, оповiдань, повicтей ("Три ко-ролi i одна дама", 1943 р.).

Курдидик Ярослав (нар. 1909 р.) –журналiст , письменник. У 30-х рр. працював