На жа якихось наземних споруд не збереглось, оскільки чернеча оселя була дерев'яною. Розповідають про деревяну монастирську церкву, яка нібіистояла на Монастирику. На початку XX ст. тут стояли дерев'яна каплиця: хрест на пам'ять про монастир тих часів. Письмових згадок про нього не знайдено, а отже, невідомими є сторінки історії цього нижнівськ монастирика.

У XVIII ст. Нижнів привертає увагу польського магната Станіслава Яблоновського. Він фінансує будівництво нижнівського римсько-католицького монастиря. Хоча польського населення жило в цій місцевості дуже мало. 1740 року в селі створено римсько-католицьку парафію.

У другій половині XVIII ст. західноукраїнські землі потрапляють під владу габсбурзької монархії. Та господарями багатьох сіл, в т. ч. і Нижнева, залишаються польські й українські пани. Кращі землі і пасовиська перебували в їхніх руках. ХVIII ст. селяни Нижнева не мали жодного морга лісу. Становище селян ще по-гіршувалося через відробітні дні, натуральні і грошові повинності на користь поміщика. В 40-х роках XIX ст. кріпаки Нижнівського маєтку щорічно зобов'яні були виконувати 12 259 тяглових і 3634 піших днів панщини, здавати до панського двору 168 корців вівса, 305 курей, 3050 яєць, 312 ліктів прядива. Вони платили також грошовий податок у формі домового, ґрунтового, бджільного та ін.

Важкі відробітні натуральні й грошові повинності, свавілля визискувачів були причиною антифеодальної боротьби бідняцьких мас села. Так, у серпні 1824 року селяни Нижнева відмовилися відробляти поміщикові помічні дні, вимагаючи збільшити плату від 12 до 24 крейцерів. Поміщик сподівався власними силами приборкати селян, але марно. Він звернувся по допомогу до окружного комісара, який прибув у село з 7 солдатами й почав погрожувати селянам. Та їхні погрози й не вплинули, і до Нижнева викликали чималий загін війська. Заарештувавши трьох селянських ватажків і покаравши їх різками, пан добився того, що селяни вийшли на роботу.

Наступні роки боротьба проти феодального гніту й свавілля поміщиків не припинялисяі. 1828 року селяни Нижнева виступають проти поміщика, який захопив частину їхніх земель і не повертав громаді. Особливо загострилася боротьба нижнівських селян напередодні скасування кріпосного права. Кріпаки намагалися повернути захоплену поміщиком землю. На початку травня 1846 року вони вигнали панських слуг, що орали поле, і заявили: «Ця земля буде поділена між нами, не маєте жодного права на неї!». Боротьба за землю тривала і в наступному році. Селяни зробили спробу силою повернути привласнене поміщиком пасовисько, вигнавши сюди на випас свою худобу. Та 110 австрійських солдатів зі зброєю в руках взяли участь у придушенні цього виступу.

Ліквідація панщини в 1848 році не поліпшила становища селянства, воно залишилося майже без землі. Все це тримало його в напівкріпосницькій залежності від поміщика. Після скасування панщини в Нижневі на одну селянську душу припадало орної землі менше одного морга. Поміщик мав 1039 моргів. Луки, пасовиська,

майже повністю залишились у його руках. У 1875 році нижнівському поміщикові належало 1634 морги лісу, а селянам — всього 9 моргів.

Власника Нижнівського маєтку не задовольняв запроваджений після скасування панщини порядок землекористування, і він, підтриманий державною владою, продовжує збільшувати свої володіння за рахунок загарбань селянської землі. У травні 1862 року селяни вирішили повернути пасовисько, захоплене паном і здане в оренду. У визначений день вони вигнали на пасовище свою худобу. Орендар звер-нувся по допомогу до повітового начальника, той вдався до погроз, але селяни й не думали відступати. 20 травня до Нижнева прибуло 100 солдатів із Станіслава і 5 кавалеристів з Монастирського, вони розігнали худобу, а селян притягнули до відпо-відальності. Окружна комісія встановила, що за вчинену шкоду необхідно сплатити 1500 золотих ринських австрійською валютою. Крім того, «винуваті» мали компен-сувати витрати на комісію та екзекуцію. Як повідомляла газета «Слово», причинок селянського виступу були тяжкі злидні і безвихідь1.

Минали десятиріччя, але соціально-економічне становище селян не поліпшува-лося. Щоб якось застрахувати себе від голоду в неврожайні роки, вони у 80-х роках XIX ст. організували громадську комору.

Коли почалася перша світова війна, в районі Нижнева точилися запеклі бої. 12—13 лютого 1915 року в районі Єзупіль—Нижнів російські війська намагалися прорвати оборону противника, але зламали її тільки 20 лютого, зайнявши Нижнів. 25 лютого тут розмістився штаб корпусу 9-ї російської армії. На початку червня 1915 року село знову стало зоною воєнних операцій. Війна ще дужче погіршала становище селян. Багато хат та інших приміщень зруйнували або спалили, майже всю худобу реквізували австро-угорські війська, відступаючи з села.

В лютому 1917 року жителі Нижнева разом з солдатами російської армії палко вітали звістку про повалення царизму в Росії. У селі відбувся мітинг солдатів та запрошених на нього селян. Вільно, без царів і цісарів, має жити народ — такий висновок робив кожний учасник мітингу.

Про Жовтневу революцію жителі села дізналися від безпосередніх учас-ників революції і військовополонених, що поверталися додому. Про Великий Жовтень розповідав у селі уродженець Нижнева Е. С. Жебровський. Потра-пивши у Росію як полонений, він після перемоги Жовтня боровся за Радян-ську владу в м. Казані, у 1918 році вступив до більшовицької партії, зустрічався з В. І. Леніним, був особисто знайомий з Ф. Е. Дзержинським. Таємно виконуючи завдання військового командування Червоної Армії, Едмунд Станіславович кілька разів прибував до рідного села, роз'яснюючи трудящим перші