Сучасна українська поезія Коломиї
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Поет несподіваний, таємничий, не передбачуваний...
Знайомство з Василем Рябим.
Життєвий шлях поета.
Збірка “Двері луни”
Розділ ІІ. У його віршах звучить невимовна любов до України
Зустрів з Ярославом Руданцем.
Сторінки життя поета.
Поетична збірка “Раїна”.
Висновки
Список використаних джерел.
Додатки
ВСТУП
Якщо українці – нація поетів, то Коломия – один з осередків поетичної України. Родом з цих околиць коломийка. Скромність наших пращурів залишила нам імена коломийкарів, а їх мініатюрні, філософські, жартівливі, любовні шедеври. І числа немає тим куплетам...
[14, с. 1]
Я знайшла ці рядки в Інтернеті на одному із сайтів і вирішила саме з них розпочати розповідь – дослідження. Не знаю, чи комусь моє дослідження видасться таким же необхідним, яким воно є для мене. Головною причиною, яка мене переслідувала під час написання цієї роботи, стала відчуженість сучасних українських людей від книги. Я вважаю себе сучасною людиною. Яка має багато цілей і старається досягнути їх з усіх сил. Я всім цікавлюся, люблю все нове. Мене дуже образив і обурив факт, що лише одиниці можуть читати книги, насолоджуючись цим. Більшість моїх однолітків читають книжки лише тому, що їх заставляють робити це в школі. Своїм дослідженням я хотіла з’ясувати причин поганого ставлення молоді до літератури, а особливо до поезії. Адже у віршах можна знайти стільки нового, стільки цікавого і схожого з чимось із свого власного життя. Своєю роботою я хотіла заохотити хоча б деяких моїх друзів до поезії, до цього цікавого і нового світу поета. Адже вірші – це шедеври, пам’ятка і заповіт майбутнім поколінням. І забігаючи наперед, мушу сказати, що у мене це вийшло.
Наша споконвічна земля Галицька багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завжди витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, незнищенна скарбниця різножанрових творів красного письменства.
[12, с. 3]
Сьогодні в нас за плечима вже не один період відродження і становлення Української держави. Процеси йдуть важко. Від цього й справді гірко на серці у письменників, оскільки кризові явища боляче зачепили художню інтелігенцію, вичерпують її душевні сили. Це тим більше прикро, що українські письменники перші твердо встали проти гнобительської системи, їхній голос кликав українську гідність стояти з волю незалежність, за свободу слова й демократичні перетворення в Україні. В такій ситуації письменникові немає змоги реалізувати свій творчий потенціал на повну силу, внутрішня енергія витрачається значною мірою на налагодження буденних справ, далеких від процесу української літератури.
І все-таки долаються негаразди й труднощі, інтенсивніше б’ється пульс творчої праці, незалежність молодої держави піднімає до життя нові обдаровані імена, додає снаги старшим.
[12, с. 5]
Для мене поет – це людина великого розуму, яка переживає труднощі й незгоди, як і будь-яка інша людина, але він може застерегти нас, порядити і допомогти нам своєю творчістю. Та ми чомусь відкидаємо літературу, вважаючи, що вона не є потрібною для нас.
За все своє життя жодного разу не мала можливості поспілкуватися з поетом і точно не могла сказати, що спонукає цих людей писати. Можливо, деякі з них хочуть слави чи грошей, а, можливо, щоб віддати свій дар на потреби людям усього світу.
Багато хто з жителів Коломиї навіть не здогадується про величезний вклад поетів рідного краю в історичний розвиток української літератури.
Літературний клімат на території області мало чим відрізняється від атмосфери в Україні загалом. Час від часу, завдяки фінансовій підтримці спонсорів поки що досить стихійній, вийшла й виходить художні книжки, з-поміж них і такі, про які за “збільшовицької ери” годі було й помишляти. В Коломиї творять письменники різних авторських стиків і манер, естетично-художніх смаків, уподобань – від послідовних шанувальників традиційних творчих канонів – до загальних прихильників модерних виражальних заходів літературного творення. Себто, нові сучасні віяння не обминули стороною наш край.
[12, с. 6]
Прочитавши багато літератури про творчі процеси на Коломийщині. Я не раз натрапляла на проблеми, з якими стикалися поети мого рідного краю. Майже у кожному були проблеми з виданням своєї власної літератури. Мені було прикро, що наш світ не приймає, а відкидає справжні таланти і не дає їм вилитися на папері.
Культурно-мистецька спадщина Коломийщини є чи не однією з найцікавіших, але, на жаль, і найменш вивчених сторінок в історії Галичини. Через Коломию, її школи та гімназії, у рідний час пройшли у великий світ мистецтва сотні поетів, письменників, художників, акторів.
Доля поєднала з цим містом життя багатьох видатних людей. Щирий дар долі був величним і щедрим, але час по-рідному розпорядився тим набутком, бо згодом нам наказали знати лише одних, шанувати їх і вивчати у школах, а про інших, зганьблених і забутих ми крадькома вишукували скупі повідомлення в чужій епіскомерії. Були ще й треті, гнані світами, про яких дізнаємося лише тепер. Така реальність, з якою зіткнулися віч-на-віч наші сучасники у пошуках першоджерела, а зараз і об’єктивних тлумачень минулого.
[3, с. 3]
Але все мало свій початок. Неможливо передати словами і зрозуміти всю глибину страждань поетів, які не мали права друкуватись чи взагалі писати, тобто жити, адже для справжнього таланту – це відсутність повітря і приреченість на смерть.
Треба пам’ятати, що основний поштовх до зародження літературно-мистецьких традицій як на Коломийщині, так і по всій Галичині, належить “Руській трійці” –