[9, с. 3]

2.3. Поетична збірка “Раїна”

При нашій першій зустрічі автор вручив мені свою найціннішу книгу “Раїна”, за яку, як в вже згадувала, він був нагороджений премією Марка Черемшини. Ярослав Руданець висловив своє побажання щодо цієї книги. Він хотів, щоб його творчість я вивчала на основі книги “Раїна”, адже це остання і найкраща його робота. Я не могла не виконати це прохання автора, адже мені самій здається щоб зрозуміти теперішній характер, стан та почуття поета потрібно вивчати останню книгу, яка найбільше викриває всі сторони та якості поета.

Та перш за все я хотіла б пояснити читачам значення та трактування назви збірки “Раїна” так, як її розуміє сам автор. Історія назви цієї книги виявилася для мене дуже цікавою. Спочатку вважала, що Раїна – це ім’я ліричної героїні, якій присвячені вірші цієї збірки. Та я помилялася. За розповіддю самого поета раїна – це вид тополі, яку ще називають пірамідною. Цей вид відрізняється від інших за їхньою висотою, адже вони виростають дуже високими.

Ось що розповів мені сам автор про свою працю: збірка віршів “Раїна” – збірка любовної лірики. У ній я розповів не лише свою любов до жінки. Я мав на мені описати щось більше і, можливо, деяких випадках навіть важливіше. В образі жінки я втілив всю Україну, а у своїх віршах виразив свою невимовну любок до неї”. Після цих слів я просто не могла написати і описати всі ті теплі почуття і всю ту ніжність, з якими він розповідав про любов до України. Я ще раз переконалася, що ця людина є справжньою людиною з великої літери. Я зрозуміла, що Ярослав Руданець є вірним сином матінки своєї України, адже так любити рідну батьківщину може лише справжній патріот.

Ярослав писав. Дивлячись ввись, не оглядався, бо знав: окрім Всевишнього не допоможе ніхто. Були злети і падіння. Як у всіх. Не все відразу дається. Небо поезії хоче високого слова, а його знайти – треба присвятити цьому все життя до останнього подиху. Мешкаючи в Коломиї, на початку 90-х років зустрів лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка Тараса Мельничука, який, до речі, дослухався до всіх, хто хоч трохи володів пером. Саме він і підказав: “Треба шукати чогось свого, ход одного, але дивного образу. Благословляю на творчий пошук!” І зваживши на пораду майстра поезії, Ярослав Руданець невдовзі несподівано відкрив свою раїну (пірамідальну тополю) на Івано-Франківщині, проявився також як автор текстів понад 20 пісень, які виконують народний артист України Володимир Пірус, заслужений артист України Михайло Попелюк, інші співаки краю. Не заспокоюючись, він продовжує шукати свою, може, і негучну, але щиру, світлу ліричну струну...

[6, с. 6]

Такі щирі та світлі слова можна прочитати про Ярослава Руданця, взявши до рук його збірку ліричних віршів “Раїна”. Ця збірка – неабияка спадщина для майбутніх поколінь, адже вона вміщає чотириста три вірші – шедеври, у кожному з яких автор висловлює свої щирі почуття до України.

Перший вірш цієї збірки “Шаную щастя” одразу ж привернув мою увагу і я не могла відірватися від книги; перечитуючи і насолоджуючись судовими, влучними словами автора. Він так точно описував свої почуття та емоції, використовуючи прості слова. Ярослав Руданець так уміло керую словами у віршах, як у спекотний день сонце управляє своїми променями, посилаючи їх рівномірно на землю.

Мені хотілося б описати і висловити свої думки з приводу кожного вірша збірки “Раїна” та я боюся, що тоді моє дослідження стане надто довгою. Також боюся, що деякі мої думки можуть здатися комусь неправильними, адже це поезія, і кожен її сприймає по-своєму, отже у кожного буде своя думка.

Ще одним дивовижним віршем цієї збірочки є вірш “Мить”.

Серденько щемить,

Хтось його хвилює –

Благодатну мить

Під дощем малює.

Здається, що такі прості і відомі всім слова використав автор, а як милозвучно і прекрасно звучать ці рядки.

Вірш “Поспішаймо кохати” я не могла обминути увагою, адже у ньому автор порушує проблему скороминучості людського життя. Поет доводить, що кохання – найкраще почуття у світі, а не спробувавши його, жаль вмирати.

Хочем ми чи не хочем:

З-під трави, з-під хреста

Не розплющимо очі

І кохані уста.

..Сад цвіте біля хати,

В небі хмарка пливе.

Поспішаймо кохати.

Ще не пізно. Живем.

У вірші “Раїна” автор називає тополю символом кохання і висловлює свою шанобливе ставлення до рідного дому.

А закінчити свою розповідь – дослідження про Ярослава Григоровича Руданця я б хотіла віршем із збірки “Раїні”, який мені здався просто чудовим. Ним автор завершив збірку, а по рахунку він чотириста четвертим.

Я міг не народитись

Та народився все ж –

Любов’ю нагордитись,

Яка не має меж.

Залюбленим і любим,

Готуюсь в потім,

Тут – під крислатим дубом.

Свій залишаю слід.

ВИСНОВОК

Якщо українці – нація поетів, то Коломия – однин із осередків поетичної України.

[14, с. 1]

З цих рядків я розпочинала писати вступ до своєї науково роботи для того, щоб підкреслити значення свого міста в поезії, адже саме в ньому проживає велика кількість талановитих поетів. Хоча ми й небагато чули про них. Та це не тому, що вони погано пишуть, а тому, що не мають змоги видати і показати світу всі свої вірші.

Так як я вже згадувала на початку своєї роботи, мені не зрозуміле ставлення деяких підлітків до поезії і взагалі до