Залишки в минулому унікальної колекції в кінці 50-х років передаються до Полтавського художнього музею, а в 1'У1 р. збірка писанок повернулася до рідних стін.

Відомі оригінальні майстрині-писанкарки живуть на Черкащині, їх писанки усміхнені, мов сонце, означені свіжістю і неповторністю малюнка, смисловою виразністю.

Запорізький обласний музей народної творчості та етнографії одним з головних завдань вважає вивчення глибокого коріння народної творчості і донесення цих знань до широкого кола любителів мистецтва, всіх тих, кого хвилює тема національного відродження.

Отримані знання запорожці використовують у своїй освітній і методичній роботі. Писанкарство викладається в студії декоративного мистецтва, організованій при музеї.

На Буковині проводиться цікава робота щодо пожвавлення розвитку писанкарства. Багаті колекції писанок —

по декілька тисяч експонатів – зібрали місцеві майстри та художники. Ці зібрання не лежать у невідомості, митці використовують їх як зразки, створюючи нові, не бачені д0с: неповторні види писанок.

Велика робота проводиться науково-пошуковими експедиціями в Яворівському районі Львівської області. Збирається науковий матеріал для написання тематично-експозиційних планів, наукових довідок, закуповуються етно-графічні експонати, що поповнюють колекції музею.

З покоління в покоління передаються традиції, обряди орнаменти, кольорова гама, композиційний устрій писанок Верховини. Ця земля багата відомими майстрами — писанкарями, що не тільки зберігають традиції, а й вносять свої авторські знахідки та ідеї. Найбільш цікавим є те, що на писанках можна побачити цілі жанрові композиції: сце-ни з життя односельчан, виїзд на полонину, полювання на оленів та ін.

На Гуцульщині, не зважаючи на занепад по всій Ук-раїні, писанкарство на диво збереглось досить добре. Нині без космацьких писанок не обходиться жодна виставка, жоден фестиваль народної творчості. Для них характерна жовтогаряча гама кольорів, віртуозність, вишуканість орна-ментів. Використовується тут в основному воскова техно-логія розпису.

Космацькі писанки є в музеях США, Канади, Авст-ралії, Німеччини, Австрії, Польщі, Великобританії, Бельгії, Бразилії, Венесуели. Дослідженням космацьких писанок займаються відомі мистецтвознавці з України, Москви, Санкт-Петербурга, з Канади. Ці писанки заслуговують на окрему монографію.

У 1987 році започаткував свою діяльність єдиний в УК' раїні музей писанок у місті Коломиї. Основу колекції скла-дають твори Гуцульщини і Покуття. Крім цього, є значна кількість творів з різних областей України, Білорусі, Польщі, є декілька писанок із Канади.

Мистецтво писанкарства розвивається й відроджується не тільки в Україні, а й за її межами. Емігранти всіх по колінь не забувають про збереження і розвиток рідних культурних традицій. Мало хто знає, що кольоровий пам'ятник українській писанці встановлено, на жаль, не в Україні, а в канадському місті Едмонтоні, який відображає внесок українських поселенців у розвиток Канади. Скільки напруженої праці і зусиль довелося їм докласти, щоб мати хліб і достаток, зберегти мову, традиції, культуру, переда-ти цей багатий скарб наступним поколінням.

У канадському місті Вінніпезі є великий український архів, бібліотека, музей, в якому зібрана багата колекція класичних писанок, а також представлені оригінальні пи-санки українських емігрантів.

У Канаді та інших країнах видають ілюстровані видан-ня про історію та традиції писанкарства, друкують статті в журналах. Організують майстерні, курси, виставки, в яких беруть участь не тільки українці, а й усі бажаючі. Сьогодні серед громадян інших національностей є колекціонери ук-раїнських писанок, а в національному музеї в Оттаві є ве-лика колекція писанок, які зібрав і якими опікується др. Роберт Климаш.

Багато дослідників та колекціонерів українських писанок є в США, де також видають популярні підручники з по-ясненням техніки розпису писанок.

Рекламу українській писанці насамперед роблять чис-ленні виставки, що часто організовуються в США, Канаді, Бразилії і країнах Європи.

У Німеччині в місті Ганновері успішно працюють курси писанкарства, засновані при церквах різних конфесій, вищих народних школах та інших організаціях. Традиційно там кожного року перед Великодніми святами влаштову-ються курси для німецьких жінок різного віку.

Друга можливість поширювати українську писанку — Це передвеликодні виставки-ярмарки, які відбуваються у великих містах Німеччини та Швейцарії. Таким чином ук-раїнська писанка крокує по планеті, несучи радість і красу Різним народам.

Найвідоміші наші сучасні писанкарки Оксана Білоус і Зоя Сташук — молоді жінки, мешканки Києва, присвятили своє життя відродженню старовинного класичного мистецтва писанкарства. Вони твердо дотримуються традицій, відмальовують тисячі писанок з каталогу XIX ст. Їх виставки влаштовуються не тільки в містах України, а й за рубежем. Колекції писанок Оксани Білоус та Зої Стащук знаходяться в Державному музеї літератури (м. Київ) Донецькому та Сумському художніх музеях та в численних приватних колекціях за кордоном. Писанкарки виїжджають у різні населені пункти з семінарами, навчаючи дітей та до-рослих чарівному мистецтву писанкарства. Навесні 1998 р Оксана Білоус провела такий семінар у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі. Усі бажаючі могли залучитися до творчого процесу. Радістю і захопленням ся-яли очі людей, які спостерігали за народженням рукотвор-ного дива, що вертає нас у давню красу, оновлює, ожив-лює її, єднає минуле з сьогоденням, закладаючи основу майбутнього.

Крім традиційних крашанок і писанок, останнім часом стали досить поширеними і мальованки, що розписуються пензлем акварельними або гуашовими фарбами. Писанку іноді дописують в окремих місцях аніліновими або гуашо-вими фарбами. Такі писанки дуже яскраві, але втрачають свою