Помітимо, що мета ця уявляється пасіонарній особині іноді цінніше навіть власного життя, а, тим більше, життя й щастя сучасників. Пасіонарність не залежить від зовнішніх впливів, будучи вродженою рисою психічної конституції даної людини; вона не має стосунку до етики, однаково легко породжуючи благо й зло. Пасіонарна людина прагне досягти найрізноманітніших цілей, ці цілі йому підказують гордість, марнославство, жадібність, ревнощі, допитливість і т.д.

Пасіонарність виникає як нова ознака, тобто при зміні генотипу. Це явище добре відомо й називається мутацією. Усувається пасіонарність природним добором як будь-яка ознака, що заважає самозбереженню. Це дозволяє зіставити процес етногенезу з явищем сукцесії, коли після якої-небудь катастрофи, наприклад, лісової пожежі, відбувається поступове відновлення колишньої рослинності через ряд проміжних форм. Так і тут.

Друге визначення. Пасіонарність як характеристика поведінки - ефект надлишку біохімічної енергії живої речовини, що породжує жертовність заради ілюзорної мети. Це визначення не обґрунтоване. Пасіонарність як характеристика поведінки - ефект мутації. Через що відбувається мутація - не встановлено.

Третє визначення. Пасіонарність як енергія - надлишок біохімічної енергії живої речовини, зворотний вектору інстинкту, і який визначає здатність до наднапруження.

Очевидно, Л.М. Гумільов мав на увазі енергію, що може бути витрачена людиною в ході його діяльності, викликаною пасіонарністю. Ця енергія й загальна енергія, якою володіє людина (її біохімічна енергія) - не одне й теж. Непасіонарна людина може мати більшу енергію, ніж пасіонарна і навпаки. Вся справа в тому, що частина енергії в пасіонарія йде на інші цілі. Невідомо, чому Л.М. Гумільов називає цю частину надлишком щодо чогось.

Безсумнівно, що гнітюче число дій, вчинених людьми, диктується інстинктом або особистого, або видового самозбереження. Останнє проявляється в прагненні до розмноження й виховання потомства.

Пасіонарність, навпаки, змушує людей жертвувати собою й своїм потомством, що або не народжується, або перебуває в повній зневазі заради честолюбства, марнославства, гордості, жадібності, ревнощів і інших пристрастей. Отже, ми можемо розглядати пасіонарність як антиінстинкт, або як інстинкт зі зворотним знаком.

Люди розділяються по ступені пасіонарності на 3 основних типи:

пасіонаріїв, у яких імпульс пасіонарності більше імпульсу інстинкту,

гармонічних людей, у яких імпульс інстинкту дорівнює імпульсу пасіонарності,

субпасіонаріїв, у яких пасіонарність менше, ніж імпульс інстинкту.

Пасіонарність має ще одну якість, яка надзвичайно важлива: вона заразлива. Пасіонарій у юрбі кричить «Ура!» і рветься вперед, своїм прикладом придушуючи інстинкт у малопасіонарних оточуючих. Ця якість називається пасіонарною індукцією за аналогією з електромагнітною індукцією. Тому Гумільов вводить поняття пасіонарного поля. За визначенням, пасіонарне поле - поле, обумовлене наявністю біохімічної енергії - пасіонарності.

3. Етногенез. Крива етногенезу.

Незважаючи на те, що етногенези відбуваються в зовсім різних умовах, у різний час і в різних точках земної поверхні, проте, шляхом емпіричних узагальнень вдалося встановити криву етногенезу. Це інерційна, виникаюча час від часу внаслідок "поштовхів" крива.

Можна ввести функцію стану етнічної системи - пасіонарна напруженість (частка пасіонаріїв в етносі), відкладена по осі ординат в 3 шкалах, що порівняно однозначно із частотою подій етнічної історії (розривом системних зв'язків в етносі). Суцільна лінія показує зміну кількості цих подій в одиницю часу. Також напруга сумірна із числом підсистем в етносі (субетносів), що на графіку позначаються індексами n, n+1, n+3 і т.д., де n - кількість субетносів у початковий момент розвитку етносу. Ці величини сумірні тому що пасіонарії, прагнучи досягти своїх цілей, поєднуються для цього у відособлені колективи й рвуть системні зв'язки.

Пасіонарна напруженість й напрямок її зміни визначають фазу етногенезу. Етнос у своєму розвитку проходить 5 фаз: підйом, акматичну, надлом, інерційна, обскурація, релікт. По осі абсцис відкладений час у літах, де вихідна точка кривої відповідає моменту пасіонарного поштовху, що послужив причиною появи етносу.

Мал. . Зміни пасіонарного напруження етнічної системи

Кожна фаза етногенезу характеризується відмінним від інших фаз імперативом поведінки - принципом відношення етносу до людини. Цей імператив - найбільш зручна поведінка для етносу в даній ситуації, тобто при даному рівні пасіонарної напруженості й напрямку її зміни.

Оскільки ситуації повторюються для різних етносів, то й імперативи поведінки теж різняться мало.

Відповідно до спостережень, нові етноси виникають не в монотонних ландшафтах, а на межах ландшафтних регіонів і в зонах етнічних контактів, де відбувається інтенсивна метисація.

Чи є сполучення ландшафтів причиною етногенезу або тільки сприяє йому? Якби причина виникнення нових народів лежала в географічних умовах, то вони, що як постійно діючі, викликали б постійне народоутворення, а цього немає. Більше того, штучні ландшафти поводяться так само, як природні - у контексті впливу на етнос. Так, іноді колектив робить титанічну роботу з перебудови природи згідно тим вимогам, які він до неї пред'являє. Після виконання даної місії етнос живе за рахунок звичного ландшафту й лише підтримує його. Однак у випадку невдалих соціальних перетворень або воєн етнос занепадає, як і створений їм ландшафт. Так було в Стародавньому Єгипті, у Північному Китаї, Месопотамії. В іншому випадку вплив етносу на ландшафт буває малопомітним, тому що зводиться до експлуатації природних багатств - прикладом може служити переселення європейських колоністів в Америку й наступне знищення ними бізонів. Безсумнівно, що етногенез у певній мері обумовлений географічними умовами, хоча відбувається в більшій мірі завдяки іншим причинам.

Так само сприяють пусковим моментам етногенезу сполучення різних культурних рівнів, типів господарства, несхожих традицій. Загальним моментом тут є принцип розмаїтості, адже простіше утворювати етнос у розколотому оточенні, воно не буде так пручатися, як монолітне.

Більша система може