це визначення (за домовленістю між урядами сусідніх держав) загального напрямку проходження державного кордону і нанесення його на географічну карту. Деморкація – це проведення лінії державного кордону на місцевості і позначення його відповідними прикордонними знаками. Робота по демаркації є переносом на місцевість результатів делімітації державного кордону.
У міжнародних відносинах у XIX ст. розрізнялися природні та штучні кордони. Природні кордони пов'язані із природними межами, які створюють сприятливі умови для розвитку держави та її оборони (гори, ріки та ін.). Штучні кордони пов'язані із створенням ліній військово-інженерних укріплень, які розділяють державні території. Яскравим прикладом штучних кордонів є Велика китайська стіна.
Друга концепція кордонів у XIX ст. - це теорія етнічних або мовних кордонів. Тут пропонувалося проведення кордонів відносно лінії переважання тієї чи іншої мови. При проведенні сучасних державних кордонів етнічна ознака зіграла дуже важливу роль. Так, на Версальській мирній конференції при вирішенні суперечливих прикордонних питань широко використовувався принцип встановлення державних кордонів у відповідності до етнічних меж. Цим же принципом керувалися у 1948 р., коли проводився кордон між Пакистаном та Індією.
Кордони проводяться двома способами:
лінію кордону проводять між двома точками, при цьому увага на природні та історичні межі не звертається. Наприклад, кордони між штатами США, між Канадою і США. Такий кордон називається геометричним;
лінію кордону проводять по меридіанах або паралелях. Прикладом тут може бути кордон між Північною і Південною Кореєю, який встановлений по 38-й паралелі. Він називається астрономічним.
Необхідно відзначити, що окрім зовнішніх державних кордонів, у кожній країні є так звані внутрішні кордони. Вони поділяються на фізичні та соціальні. До фізичних кордонів належать різноманітні природні межі: орографічні, ландшафтні та ін. Вони визначають ступінь різноманітності середовища, в якому проходить людська діяльність.
Що стосується соціальних кордонів, то сюди відносять межі економічних регіонів, а також адміністративні. Вони встановлюються державою для вирішення певних соціально-економічних завдань. Це можуть бути межі пріоритетних зон, наприклад для капітальних вкладень, межі поясів цін, межі депресивних районів та ін.
Конфігурація - форма території держави, яка визначається її кордонами. Вивчення параметрів території має певно теоретико-методологічне значення, дозволяє формувати просторову уяву про країну. Практичне значення конфігурації досить важливе. Особливості конфігурації впливають на: зовнішні та внутрішні зв'язки; параметри інфраструктури; розміщення політико-адміністративних і промислових центрів; розміщення продуктивних сил; туристичні ресурси, а в цілому - на всю галузь туризму.
Список літератури
Ананьев А.А. Экономика и география международного туризма. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
География туризма / Под ред. Н.П.Крачило. - К.: Вища шк., 1987.
Квартальнов В.А., Романов А.А. Международньїй туризм: политика развития. - М.: Советский спорт, 1998.
Преображенский В.С. Поиск в географии. - М., 1986.
Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей. - К.: ТОВ "ЧАС ПІК", 1997.