З початком 1920-х років село, як і весь Прикарпатський край, було у важкому становищі. Селяни терпіли нужду, не вистачало хліба, ширились тиф та інші хвороби. На 1921 рік у селі було 481 будинок, в яких проживало 2590 жителів. Починаючи з 1920-х років, молодих хлопців брали на службу у польську армію. Багато парубків поповнили її лави і з села Бортники.

У міжвоєнний період у селі було два двори які утримували пани [3,с.151].

Польща завжди прагнула якомога більше впливати на західноукраїнське населення, використовуючи при цьому різні методи. У травні 1926 року внаслідок перевороту у Польщі до влади приходить режим «санації» на чолі з Ю.Пілсудським, який починає вести більш гнучку політику стосовно українського питання. В багатьох населених пунктах починають будуватись польські клуби, які мали би стати осередками польського культурного життя.[46,с.126]

Так, у Бортниках було побудовано польський клуб , який зберігся до сьогоднішнього дня. Велика робота проводилась польським урядом і у справах ополчення українського населення, так звана програма державної асиміляції українського народу, яка почала втілюватись за правління режиму санації. В селі Бортники окрім українських шляхтичів, проживало і достатньо польських шляхетних родів.

Так, була відкрита і польська крамниця та магазин. У селі було ще дві олійні і - Горбака та М. Жируна в урочшці Будрівк, Суд знаходився у Тисмениці, а староство в Товмачі.

Надзвичайно важливе значення у соціально-економічному розвитку села за Польщі, та й взагалі в першій половині XX ст., мали жиди. На жаль, коли з'явились представники цієї національності в селі точно сказати важко.

Основним видом діяльності жидів була торгівля. У селі було дві корчми, які знаходилися у руках жидів. Але зауважимо, що вже за Польщі кількість жидів у селі була менша. Так, на 1923 р. у селі проживало 106 жидів, а на 1939 р. - тільки 80 [3,с.152].

Рятуючи широкі верстви українського населення від темноти, народовська молодь виступила з ідеєю “просвіти народу”; було вирішено заснувати громадське товариство “Просвіта”. У 1868 р. міністр внутрішніх справ Австро-Угорщини затвердив статус товариства. Товариство видавало українські книжки, відкривало читальні.

Село за селом прилочалося до просвіттницького руху.

У Бортниках товариство „Просвіта“ було створене на початку 1884р. А хто були засновниками товариства невідомо, але безсумнівно, що засновники читальні мали авторитет у селі. Є припущення, що ініціатором заснування „Просвіти“ був тодішній священник села Гнатхович. [48, с.26]

Хоча матеріальне становище села за Польщі було важким, та все ж таки селяни жили набагато вільніше ніж за подальших німецько-московських окупацій. Була більша свобода слова та друку, незабороняли читати історію України, як це робили КПРС. Друкувалися українські газети та журнали книжки різні за тематикою.

2.5. Село в Другій світовій війні. УПА.

Підписаний 23 серпня 1939 р. -дацистсько-радянський пакт відкрив дорогу Другій світовій війні. І вересня Гітлер напав на Польщу, а 17 вересня Сталін вчинив агресію проти Польської держави зі сходу. "Визвольна місія" Червоної армії здійснювалась під приводом "захисту єдинокровних братів" від фашистського поневолення. На Станіславщину вступили частини 12-ї армії генерала І.Тюлєнєва. Ця подія була сприйнята частиною українського населення як акт визволення: радянських бійців зустрічали з квітами, червоними і ;синьо-жовтими прапорами[46,с.393].

Уже через 11 днів після початку війни фашистські війська з'явилися на Тлумаччині, а 4 липня 1944 р. була окуповано територію Бортників. Тільки в

Бортниках гітлерівці розстріляли понад 46 його мешканців, а 21 вивезли до Німеччини. Жорстоких переслідувань зазнали євреї. На них у серпні 1942 р. Гестапо організувало облави: спійманих 1200 осіб вивезли до обласного центру, і їх подальша доля невідома. Війна завдала велинезних матеріальних збитків. Так, тільки у Бортниках було знищено понад 25 будинків. Сільське населення чинило опір окупантам. Багато мешканців села ухилялось від поставок сільськогосподарської продукції, сплати податків, втікало з мобілізаційних пунктів відправки до Німеччини. Поширювала свою діяльність львівська підпільна організація" Народна гвардія ім. І. Франка". Відомі й факти допомоги мешканців села партизанам-ковпаківцям, які влітку 1943 р. проходили поблизу селища Обертин.

Бойові дії за звільнення Бортників розпочались наприкінці березня 1944 р. і тривали кілька місяців з поперемінним успіхом. 29 березня розвідувальна група у складі 27-ми воїнів та два танкових екіпажі на чолі з лейтенантами Шлепіним і Лісицьким несподівано увірвались у Тлумач. Гітлерівські офіцери на той час були на нараді в штабі армії і не змогли організувати відсіч. Протягом дня було знищено понад 300 фашистських солдатів і офіцерів, узято в полон 250 чоловік, спалено 150 ворожих автомашин, один танк і 13 гармат.

Однак оговтавшись німці перейшли в контратаку і знову зайняли місто, а також всі села в тому числі і Бортники. Тоді радянське командування вирішило атакувати Тлумач силами 205-го стрілецького полку, який вийшов до присілка Баски, що за два кілометри на схід від районного центру. Під прикриттям мінометного вогню на головному напрямку просувався 3-й батальйон капітана І. Кулешова. Його бійці увірвались на околицю Тлумача і зав'язали там бій, що тривав до пізнього вечора. Два інших батальйони пішли в обхід і, оточивши гарнізон ворога, в короткій сутичці розгромили [49,с.117-118].

Німці не змирилися із втратою міста: вранці 17 квітня 1944 р. їх літаки групами по