Сусіди і родичі ніколи не відмовляли майбутній матері у проханнях, пригощали пиріжками, фруктами, при зустрічі давали дорогу, старші чоловіки знімали головний убір, вклонялися. У вагітної ніколи не просили

грошей, солі, хліба. Роди супроводжувалися багатьма обереговими і магічними обрядовими діями. [ 60,с.270].

Місце пологів зберігалось у таємниці, а біля породіллі були лише її чоловік і баба-повитуха.

Сьогодні під час родів, крім лікаря-акушера та чоловіка, за бажанням жінки, може бути присутня будь-яка особа.

Повивальна бабка завжди обиралася з числа найповажніших жінок села і, як вважали, володіла магічними силами.

Якщо пологи були важкими, повитуха наказувала відчинити всі замки, повідкривати двері, вікна, скрині, розстебнути коміри всіх сорочок, навіть,, просила відчинити царські ворота в церкві, а потім обкурювала породіллю зіллям. Більш досвідчені повитухи використовували і раціональні прийоми народної медицини: вони вправно робили породіллі масаж, компреси з навару льону, розтирання маслом, вигрівання гарячим зерном.

Приймаючи роди, баба-повитуха дбала про прищеплення дитині необхідних рис характеру: хлопцеві, "аби господарем був," пуповину відсікали на сокирі, а дівчинці, "щоб доброю пряхою була", - на гребені.[61,с.62]

Великого значення при родах надавали першому купанню - і не лише з гігієнічних міркувань, а й з оберегових. Адже вода, за народними уявленнями, символізувала силу і чистоту. Узята до сходу сонця вода і покладені у неї предмети-символи, перед цим освячені в церкві (зілля, хліб, хлібне зерно, яблуко, яйце тощо), мали зміцнити дитину, наділити її щастям, захистити від лихого ока. Користь від ритуального купання зростала й завдяки традиційним висловам-побажанням.

У купіль дівчинки додавали меду, іноді молока (щоб гарною була), ромашку (щоб рум'яна була), вишневу гілочку (щоб гарна була), калину (щоб красна була), любисток (щоб люб'язна була) тощо.

Хлопчикам клали коріння дев'ясила (щоб сильними були) або й сокиру (щоб умів майструвати), любисток (щоб любили); гілочку дуба (щоб був міцний, як дуб), барвінок, тую (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобривий). Кожен, хто приходив до хати під час купання, мав кинути у купель монету на щастя. При купанні доливають святої йорданської води.

З вибором імені для новонародженого пов'язаний давній звичай - ім'я наречення, адже існувало переконання, що гарно обране ім'я має сприяти щастю та добробуту немовляти. [61,с.16]

За народною традицією, дітям давали імена в пам'ять дідів. Часто орієнтувалися на такі імена, які носили гарні, доброї вдачі люди.

Йдучи до церкви, куми на хрестини обов'язково мають брати хлібину і шматок непідрубленого полотна -"крижмо". Це полотно зберігали колись усе життя. Його клали людині в домовину.

Священика для хрещення дитини часом запрошують до хати. Хрещення роблять через тиждень після народження або трохи пізніше.

Окрему групу давніх слов'янських імен складали імена з подвійними коренями: Ярослав чи Володимир, їх учені вважають одними з найдавніших наймень. [60с. 27]

Святі, імена яких давали новонародженим, за словами священиків, ставали опікунами дітей, їхніми "ангелами-хоронителями". Однак багато з батьків, навіть охрестивши своїх синів чи дочок, вдома й далі кликали їх колишніми звичними, так званими світськими іменами.

Поширенню західноєвропейських імен сприяли твори літератури, оперного і кіномистецтва: Альберт, Артур, Едуард, Віолетта, Елеонора, Жанна, Анжеліка.

Сьогодні основними мотивами при виборі імені для немовлят є: родинна традиція, коли дитину називають іменем батька, дідуся, бабусі чи когось з родичів; прагнення назвати дитину на честь видатної особи, популярного артиста, співака літературного або кіногероя (Богдан, Тарас, Юрій, Леся, Алла, Валерія, Роксолана); милозвучність імені (Ганна, Наталія, Олена,Світлана)

Чимало народних приспівів існувало щодо першого пострижений дитини. Зстрижене волосся або кидали на воду, промовляючи: «щоб дитина росла, як з води», або спалювали: «хай іде з димом, щоб дитина горя не знала», або закопували під плодовим деревом: «щоб коси росли», «щоб кучерява була».

Перше по стриження дітей відбувалося найчастіше в рік ( іноді до року). Для хлопчиків ритуальним було по стриження у підлітковому віці — символ переходу з-під опіки матері під опіку батька. Дівчаток вперше заплітали у віці від трьох до п'яти років. Це також символізує вступ у новий період життя.

Магічні дії виконувалися над постіллю дитини, щоб передбачити її до-лю; хлопчику клали або меч, примовляючи: «твоє тільки те, що добудеш ме-чем своїм», або молоток — «щоб добрим майстром був», або заносили його в хлів — «щоб добрим хазяїном був». Дівчинці в постіль клали голку — «щоб шила гарно» або підносили її до вогнища — «щоб доброю господинею була».)

Отже, обряди пов’язані з народженням дитини складалися з таких ритуалів та дій: вибір імені, відвідини породіллі, вибір кумів, обід на честь новонародженого (христитни), обряди „очищення породіллі“ та обряд першого постриження (через рік).

Весілля

Традиційний весільний обряд в Україні пов'язаний із комплексом народних звичаїв, норм етикету, моралі, соціальних та правових уявлень, традицій сім'ї, давніх вірувань. Обряд практично утверджував довічний перехід дівчини в сім'ю чоловіка (або, навпаки, хлопця в сім'ю дівчини), передбачав психологічне забезпечення зміни статусу молодят, символізував розлучення з домівкою і входження в чужу родину.[60 с. 161]

Жито зелене , жито з травою

Скажи мені моя калино

Чи ти жаль за мною

Жаль мені доню, жаль се рук в’яне

Хто ж мене доню на старість догляне

Лишаю ти сестру

Лишаю ти брата

Лишаєтесь без мене

Сумненька хата

Сумненька хата

Сумне подвір’я

Поки ся не скінчить

Моє весілля

Мавши намір женитися та підшукувати собі дівчину до вподоби, хлопець після відповідної розмови з нею, діставши її згоду, посилає до батьків