часом, як є, то й дід і баба сідають серед хати на застелену килимом чи веретою лавку, а молодий клякає перед ними на постелений кожух, що поклала його сестра, а староста звертається до батьків та до всіх рідних і сусідів із проханням дати благословення до шлюбу. Батьки тоді відповідають: "Хай вас Бог благословить". Молодий цілує батьків у руки й коліна. Це повторюється три рази.

Калинко похилися,

Молодий поклонися

Отцеве і матінки і всій своїй родиноньки

Після цієї церемонії всі йдуть до церкви. Така сама церемонія відбувається одночасно також у хаті молодої:

Молода збирається до шлюбу

Зайшло сонце за віконце

За ліс калиновий, клада мама на донечку вінок барвінковий.

Як поклала

Як поклала тай поцілувала

Ой дякую пану Букгу що сі я дочекала

Що на свою донечку віночок поклала

Ой на ставку на ставочку Качіта в рядочку

Як то файно родичатися

Як донька в віночку

Перед церквою зустрічаються обидві родини й гості, а вдома залишаються тільки батьки.

У церкві староста кладе три калачі, один на одному. Після відправи священик дає шлюб. Він кладе молодим на голови ; вінки з барвінку і приводить молодих до присяги, накладаючи їм на пальці і перстені.

Вийшовши з церкви, обоє молодих переломлюють пополовині калачі і

дають одне одному половину, а другою половиною вона обділюе по куснику його родину, а він, молодий, її родину.

Потім, молодий із своїми гостяма, а молода із своїми вертаються окремо до своїх хат.[Опит, респондент 62]

На весілля запрошують такими словами: «Просили вас тато й мама і я вас прошу .абисьте були ласкаві і прийшли до нас на весілля (по деяких селах кажуть: "на коровай" або "на коровай і весілля"). Молодий і дружби їмають на головах чорні баранячі шапки, навіть улітку. До шапок причеплений віночок з позліткою. Рукав молодого перев'язаний кольоровою хусткою, що звисає додолу. Тією хусткою тільки й можна відрізнити молодого від дружби.

Молода, святочно одягнена та прикрашена багатьма стяжками, коралями й пацьорками на шиї, має на голові вінок з барвінку, листочки якого покриті позоліткою. Вона також обходить село і запрошує своїх гостей на весілля (чи на коровай і весілля).

Коли молоді вертаються з церкви, кожний до своєї хати, батько вітає молодого, а молодої батько молоду, благословляючи їх тими самими калачами, що ними благословляли перед виходом до церкви на шлюб, заводять до хати й садовлять за стіл.[Опит. Респондент 67]

Присутні співають:

Радуйся матінко радуйся (2 р.)

Тай в червоні чоботи

Я взуйся, я взуйся

Вийди, вийди матіночко з колачем,

З віночком за твоєю донею молоденький

Пізно ввечері виходять із другим-короваєм до молодої. Батько дає свашці один калач, що ним благословляв до шлюбу і пучку соли. З ним іде музика, староста з деревцем, молодий, світилка, що так само прибрана, як і молода із свічкою та гості. Музики грають.

Прийшовши до молодої, обидва старости, жартуючи, удають ,ніби . б'ються, тоді застромлюють обидва деревця в стріху над входом до хати. Потім знову перекидаються одні до одних, ладкаючи:

«Ой, чому ж ти, молоденька, а не плачеш

Що вже своє гулянечко

Я втратиш ( 2 р.)

Засідають за сті і їдять обід.

Перед відходом до молодої співають:

Чи я тобі моя мамко

Не різала січки,

Що ти мене відправляєш

Темненької нічки.

Перед самим відходом молодої до молодого разом із її гостями, ще відбувається плясання дружби і дружки.

Вранці співають свашки:

Гості в пропою

Ой день добрий

Вам сватове

Ми до вас

Залетіло наше гусі

Межи вас

Далас ня моя мамко

Далеко від себе.

Тепер не нарікай моя мамко

Що не йду до тебе

Ой вийду я на подвірья

Наламаю лому

Ой завівня

Дурни розум

На чужу сторону

А в чужій сторонинці

Ні роду, ні плоду

Лише тая кирниченька

Де я беру воду.

Останніми часами весілля та всілякі церемонії змінилися й

скоротилися. Напередодні весілля відбувається коровай, печуть, варять,

плетуть вінки, прибирають деревця, молоді ходять по селі та запрошують на

весілля. Вечором гостяться, співають, ладкають, танцюють і т. д. У день

шлюбу молодий приходить з гостями і музиками до молодої дістати благословення батьків калачами і вже разом ідуть до церкви до шлюбу. З церкви вертаються всі разом до хати молодої. їх зустрічають промовою, чаркою, співами та обсипають пшеницею. Засідають за стіл, їдять, п'ють, ладкають, а потім танцюють до пізньої ночі.

Пізно вночі здіймають вінець, підтикають коси, накладають чепець (очіпок), зав'язують хустку, як у молодиць, співаючи, і при тім дехто плаче.

А родина молодої обдаровує родичів молодого.

Над ранком, а то й вранці на; другий день беруть скриню з посагом, на якій сидить брат молодої, і везуть до-дому молодого.[33, с.888]

Отже, традиційний весільний обряд в Україні пов’язаний з комплексом народних звичаїв, норм етикету, моралі, соціальних та правових уявлень, традицій сім’ї, давніх вірувань.

Весілля було є і буде невід’ємною частиною у житті кожного українця.

Похорон

Обрядові дії та ритуальні норми поведінки, пов'язані зі сповіщенням про смерть, підготовкою небіжчика до похорону, власне похованням, прощання з покійним. Смерть людини завжди сприймалася як велике горе і разом з тим, як звичайна необхідність:

„Якби не вмирали, то би під небо підпирали“.

Коли вмирала людина, про це сповіщали всіх родичів та односельців. З цією метою на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки.

3 фіксованого моменту смерті людині закривають очі. У домі накривали дзеркало, зупиняли годинник, жінки пов'язували хустки на голови. Покійника (дорослого) клали на лаву, дитину - на стіл, і готувалися до обмивання.

Обмивали небіжчиків обов'язково чужі люди літні жінки (хоча у