За повір'ям, ніщо не могло бути у Свят-вечір поза домом, у чужих руках - позичене чи десь забуте. Всі члени родини теж мали бути вдома. В цей день не можна сваритися. Добре помиритися з ворогами, але не завжди відомі ці вороги, і, щоб не помилитися чи когось не забути, господиня заворожувала всіх разом. Для цього вона затикала усі дірки в лавках та ослонах і заклинала: «Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік».

Протягом всього дня напередодні Різдва не можна було їсти, доки на небі не зійде перша вечірня зірка, що знаменувало собою народження Христа. Святкова трапеза мала урочистий характер і відбувалась як спра-вжній ритуал.

Столу, за яким збиралася вся сім'я, належала важлива роль. За традицією, його притрушували соломою, по кутках клали часник (який виконував роль оберегу), а потім покривали скатертиною, на яку і виставлялася святкова вечеря. [21; с. 34]

Під вечір до хати вносили дідуха - обжинкового снопа, якого на радість дітям розцяцьковували цукерками, різнокольоровими стрічками, іншими прикрасами. Важливо, що саме його величність Хліб, як символ найбільшого багатства України, був у центрі свята. Вважалося, що дідух, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, аби поминути душі померлих.

Кутя - основна обрядова страва протягом усього періоду зимових календарних свят. Традиційно вона готується тричі. Перша, що ще називається Багатою, -в переддень Різдва; друга - Щедра - на Щедрий вечір;

третя - Голодна (в деяких місцях - Багата) - в переддень Водохрещі. [61,с.25]

В умовах села кутю спочатку доводять до кипіння на плиті, а потім ставлять у духовку. Подаючи до столу, кутю приправляють розтертим маком, розведеним на медовій ситі. Додають ще родзинки, насіння соняшника, ліщину, інші горішки та прянощі. За звичаєм, горщика з кутею беруть рукавицями і урочисто ставлять на покуті. Місце, де має стояти кутя, устеляється сіном.

Куштувати кутю до початку Свят-вечора не годиться. Нею як священною стравою проводиться ритуал причастя до вечері. Першим причащається господар (батько), а за ним по колу вся родина.

7 січня - перший день Різдва, яке святкують три дні. Перший день -йдуть до церкви, а повернувшись сідають за святковий стіл. Страви вже їдять всі. На столі - м'ясо, холодець, ковбаси. Вся їжа готувалася напередодні, адже за народним повір'ям у свято гріх брати в руки ніж.

Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядують та щедрують - співають ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.

Починаючи з першого дня Різдва, ватаги парубків ходять з вертепом -маленьким ящиком у вигляді церкви або хати, обклеєним кольоровим папером, де знаходилися фігурки пастирів, царів, новонародженого дитяти -Ісуса Христа та зірки.

Вертеп - це веселе різдвяне дійство з колядками, піснями та жартами.

Драматичне дійство вертепу складається з двох частин - релігійної (серйозної) і світської (інтермедшної). Перша - це своєрідна розповідь про народження Ісуса Христа, появу благовісної зірки на небі, пастухів та трьох царів, що йдуть на поклії/до\новонародженого дитяти. Вертепне дійство завершується смертю царя Ірода\ опісля якої розігруються веселі побутові сценки: залицяння парубка до дівчини, циганське ворожіння і т. ін.

БОГОЯВЛЕННЯ (Водохреща, Йордан,) Відзначається 19 січня.

Як вірили в народі, напередодні Водохрещі вода в ріках хвилюється, а якщо брати її з річки опівночі, то стає цілющою. Селяни зберігали таку воду за образами на випадок поранення або хвороби.

Водохреща включає три основні обрядові дії: Свят-вечір, святкове богослужіння і освячення води.[60, с. 82]

Свят-вечір влаштовували після завершення посту (тому його називали ще голодною кутею, або третьою кутею) за таким же сценарієм, як і багату кутю.

Центральною дією Водохрещі є освячення води. На водоймищах прорубують ополонку, випилюють з льоду великий хрест, ставлять його над ополонкою .

Вранці у церкві відбувається богослужіння, після якого народ процесією йде на річку до хреста. Кожен несе із собою пляшку або глечик для води. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, після чого вода вважалася освяченою. Люди набирають воду в посудини, несуть до осель, ставлять під образами, кроплять господарські будівлі, свійських тварин, дерева у садку .

Існує повір'я, що на Стрітення Зима з Весною сперечаються - кому йти далі, а кому вертатися.

Напередодні свята Стрітення жінки випікали обрядове печиво -«жайворонків» (печиво у вигляді птиць), давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму. Діти бігали по "міету, підіймали вгору «пташок» і співали:

«Весна, весна — днем красна, Що ти нам, весна принесла?» — «Я вам принесла літечко, Ще еленеє житечко, А вам, дівчатка по вінку Із хрещатого барвінку». [68, с.25]

У цей день у церквах України святили воду, що, як і йорданська, вважалась у народі сильнодіючим лікувальним засобом. У новій посудині її приносили в дім, частково виливали у криницю. Нею кропили вулики.

Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. Ті ж свічі давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви.

До обіду неодмінно готували круглі млинці, пшоняну кашу, сир, пироги. Основною обрядовою стравою на