остаточне розв'язання даної, проблеми могло 6 статися в разі віднайдення князівської грамоти або королівського привілею на заснування села. Виявлені нами матеріали наукових досліджень історика О. Галецького дають підставу говорити про нову, ще ранішу дату першофіксації села в джерелах та його найдавнішого власника.

Хто ж був осадчим або засновником села? Це надзвичайно цікаве питання певною мірою вдалося з'ясувати завдяки вивченню "Матеріалів до історії Руси і Литви XV ст.," зокрема з витягів з інвентаря Яна Замойського. Ці документи, почерпнуті з Коронного архіву, опрацював польський історик Оскар Галецький. У розділі другому своєї праці, що має назву "Акти присяги шляхти червоноруської," є згадка про з'їзд чотирьохсот шляхтичів в Галичі 28-29 червня 1427 року, які зібралися присягнути королеві Владиславу III (1434-1444) в очікуванні привілеїв для себе. Серед учасників зібрання був і шляхтич "Грицько з Бортник," імовірний осадчий села.

Це повідомлення О. Галецького можна умовно вважати першою писемною згадкою в історичних джерелах про село Бортники та його імовірного засновника[58,с.9].Другою згадкою про село в історичних документах є 1433 р. Цей запис виявлений в архіві канцелярії Великого князівства Литовського, відомого як „Литовська метрика." Актовий запис зроблено з нагоди надання галицькому старості Михайлу Бучацькому 60 кіп грошей та права власності на село Бортники, яке він отримав від короля, до часу повернення суми.

В оригіналі документа читаємо: „Дозвіл Владислава, короля польського, на суму 60 кіп звичайно польської міри, записану мужньому Михайлові з Бучача, галицькому старості, на селі в Галицькому повіті, званому Бортники, замість інших сіл, які його величність від нього взяв і надав Грицькові Кірдеєвичу. Запис (здійснено) на нього самого та його спадкоємців, щоб тримали це село аж до виплати суми згідно з порядком і правами, які повністю зберігаються за його Величністю та спадкоємцями короля. Дано в Покровниці, у Хресну Неділю 15 березня 1433 року[3,с.42].

В даному випадку маємо типовий для середньовіччя приклад розрахунку короля із своїми підданими, який за втрачені села отримав від монарха грошову компенсацію та маєтність у формі одного села. Цей факт свідчить також про те, що Бортники в той час були і королівською власністю, але перебували у тимчасовому володінні шляхтича-орендаря. До передачі права і володіння Михайлові Бучацькому, село очевидно, орендував згадуваний уже Грицько Кірдієвич. як засновник села. На думку проф. Василя Інкіна, „ у XV ст. дарування іноді набували форми застави або продажу. Запис грошових сум на заставні або відчужувані ґрунти служив перевідним векселем, який компенсовував і королівському скарбові хронічний фінансовий дефіцит.

Застава королівщин була поширеним явищем не лише в Руському, айв інших воєводствах тодішньої Польщі, бо король, маючи постійну потребу в грошах для свого двору, систематично позичав їх у шляхти. Ще за Владислава II Ягайла (1386-1434) у практику земельних надань входить запис грошових сум під заклад землі, так звана антихретична застава. Характерною особливістю заставних договорів у Подільському воєводстві, наприклад, було те, що усі відомі королівські документи у цій справі на суму до 50 гривень мусили мати старостинські відповідники. А раз так. то видача запису від старости про заснування нової оселі була першим етапом на шляху отримання осадником королівського привілею [8,с.149].

З'ясувавши умови виникнення села та перші згадки про нього перейдемо до розгляду тих дат. які вже закріпилися в історичній літературі, як перші згадки про село.

Першою була дата 1437р., наведена у праці польського історика Пшемислава Домбровського, який, покликуючись на актові джерела, називає Бортники присілком села Ганусівка і подає 1437 р. як першу згадку про село. Усе це було б правильно, якби сучасні дослідники не віднесли цієї дати до села Бортники, що розташоване на Товмаччині, а визнали існування ще одного

поселення з такою ж назвою у Галицькому повіті. А що такий присілок, а пізніше село біля Ганусівки, дійсно існував, пересвідчуємось, заглянувши до дванадцятого тому "Актів гродських та земських." де в доку*-менті під 1437 роком записано: "Обачний Марцизій з Врочимовичів, краківський хорунжий, призначив на вічні часи і назавжди з усіма окремими приналежними навколишніми сільцями села Чешибіси (Гзупіль) у Бистриці та Ганушовці з присілками, а саме Полівка і Бортники. Цьому ясновельможному/ітанові Михайлу з Бучача, каштеляну Галицькому, йому самому, дітям І найближчим родичам за 1000 польських марок згідно з польським правом, поклавши по 48 грошей за підрахунок і продаж[3,с.54]

Як видно з наведеного документа, присілок Бортники зовсім не можна ототожнювати з однойменним селом на Тлумаччині. На це чітко вказують як географічне розташування населених пунктів, так і місцеві топоніми. До того ж таких поселень як Чешибіси, Ганусівка, Попівка в околицях Бортник поблизу Тлумача ніколи не було. І не цілком очевидно. Як і те, що р. Бистриця на Тлумаччині не протікає. Михайло Бучацький отримав село Бортники ще у 1433 р. Тому твердження М. Миронка[26] та В. Грабовецького [11,с.122] про те, що перша згадка про Бортники біля Тлумача належить до 1437 р. потребує перегляду. Правильним воно залишається тільки для Бортників, які у XV ст. існували біля села Ганусівка і згадуються в актах ще під 1446-47, 1472-75 та 1489 роками. Найближче до встановленої дати (1427 р), як