Молода, святочно одягнена та прикрашена багатьма стяжками, коралями й пацьорками на шиї, має на голові вінок з барвінку, листочки якого покриті позоліткою. Вона також обходить село і запрошує своїх гостей на весілля (чи на коровай і весілля).

Коли молоді вертаються з церкви, кожний до своєї хати, батько вітає молодого, а молодої батько молоду, благословляючи їх тими самими калачами, що ними благословляли перед виходом до церкви на шлюб, ^заводять до хати й садовлять за стіл.[Опит. Респондент 67]

Присутні співають:

Радуйся матінко радуйся (2 р.)

Тай в червоні чоботи

Я взуваюся, я взуваюся

Вийди, вийди матіночко з колачем,

З віночком за твоєю донею молоденький

Пізно ввечері виходять із другим-короваєм до молодої. Батько дає свашці один калач, що ним благословляв до шлюбу і пучку соли. З ним іде музика, староста з деревцем, молодий, світилка, що так само прибрана, як і молода із свічкою та гості. Музики грають.

Прийшовши до молодої, обидва старости, жартуючи, удають ,ніби . б'ються, тоді застромлюють обидва деревця в стріху над входом до хати. Потім знову перекидаються одні до одних, ладкаючи:

«Ой, чому ж ти, молоденька, а не плачеш

Що вже своє гулянечко

Я втратиш ( 2 р.)

Коли батьки ще раз благословляють дочку калачами в сінях, дружка Ісидить за столом, тримаючи в правій руці калач, а в лівій рушник, а дружба " тримає в правій руці калач і з ним підскоком добігає до стола і вимінює в неї калач.

Вранці співають свашки:

Ой день добрий

Останніми часами весілля та всілякі церемонії змінилися й

скоротилися. Напередодні весілля відбувається коровай, печуть, варять,

плетуть вінки, прибирають деревця, молоді ходять по селі та запрошують на

весілля. Вечором гостяться, співають, ладкають, танцюють і т. д. У день

шлюбу молодий приходить з гостями і музиками до молодої дістати благословення батьків калачами і вже разом ідуть до церкви до шлюбу. З церкви вертаються всі разом до хати молодої. їх зустрічають промовою, чаркою, співом-ладканням та обсипають пшеницею. Засідають за стіл, їдять, п'ють, ладкають, а потім танцюють до пізньої ночі.

Пізно вночі здіймають вінець, підтикають коси, накладають чепець (очіпок),зав'язують хустку, як у молодиць, співаючи, і при тім дехто плаче.

Над ранком, а то й вранці на; другий день беруть скриню з посагом, на якій сидить брат молодої, і везуть до-дому молодого.[63, с.888]

Похорон

Обрядові дії та ритуальні норми поведінки, пов'язані зі сповіщенням про смерть, підготовкою небіжчика до похорону, власне похованням,

Коли вмирала людина, про це сповіщали всіх родичів та односельців. З цією метою на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки.

3 фіксованого моменту смерті людині закривають очі. У домі накривали дзеркало, зупиняли годинник, жінки пов'язували хустки на голови. Покійника (дорослого) клали на лаву, дитину - на стіл, і готувалися до обмивання.

Обмивали небіжчиків обов'язково чужі люди літні жінки (хоча у давні часи вони мили лише мертвих жінок, а мертвих чоловіків, відповідно, старші

чоловіки). [68,с.12]

Тіло померлого обов'язково омивають теплою водою і вдягають у но-ве вбрання. Досить часто українці «смертний одяг» шиють заздалегідь і вдягають його на великі свята; це переважно роблять літні люди. Поруч із вмираючим ставлять воду, яку п'є душа, коли людина помирає. Ця по-судина з водою залишається на столі чи на підвіконні протягом 40 днів після смерті для того, щоб душа, яка ще не встигла переправитися на той світ.

Покійнику дають до рук свічку, особливо добре, якщо це стрітенська свіча. Всі речі (постіль, одяг, в якому померла людина, вода, якою омивали покійного) мусять бути викинуті, спалені або вилиті там, де люди не ходять. По-суд, в якому була вода для миття, , щоб ним більше ніхто, крім покійного, не користувався.

Якщо помирають молоді неодружені хлопці чи дівчата, то їх ховають як наречених: вдягають обручки, дарують дарунки рідним і близь-ким, випікають коровай. Покійника виносять ногами до дверей, щоб смерть не поверталась у цей дім. У домовину кладуть хліб, сіль, на Ве-ликдень — яйце, монети, загорнуті в хусточку (для перевізника на той світ). Звичай ударяти тричі труною об поріг дому означає прощання покійного зі своєю ріднею та своїм домом.

Якщо в момент смерті в хаті була вода, її не п'ють, а виливають. Після виносу покійника в хаті роблять прибирання: замітають, миють підлогу, хоча обряд цей не просто гігієнічний, в давнину він мав магічне значен-ня: щоб зробити повернення покійного неможливим (вважається, що пе-рехід душі через воду дуже важкий). Але поки тіло покійного перебуває в хаті, мести підлогу ні в якому разі не можна, щоб не вимести й живих. Іноді по лавці чи столу, на якому лежало тіло покійного, б'ють сокирою, ножем чи кочергою, аби відсікти смерть. Якщо в селі був покійник, то за-боронялося розпочинати оранку, сівбу чи щось саджати, доки не похова-ють,- бо посіви не зійдуть. Дуже часто при виносі покійного випускали з хліва худобу, щоб вона попрощалася з господарем.

Повертаючись із