Зростання матеріального добробуту, соціально-економічні та культурні зміни в покутському селі призвели до нівеляції обрядових страв. Хоч вони і споживаються у відповідні свята під час сімей-них обрядів, проте можливість споживати їх у будь-який час зробила ці страви буденними.[75,с.74]

Обрядові страви, які готували на Різдво та Великдень

На Святий Вечір (6 січня) подавали 12 страв: кутю, голубці, пироги (вареники) з капустою, рибу з підливою, кулешу з олією (на яку ставили рибу), борщ, квасолю розколочену, підпеньки з буря-ками, тісто (локшину) з білого борошна, капусту, помащену олією, узвар (узвар із сушених груш, яблук, слив), хліб. У деяких селах замість кулеші варили кашу.

На Різдвяні свята починали їсти з куті, а відтак подавали хо-лодець, варене м'ясо з юшкою, начинку, молочну кашу, печені пи-роги (булки). Пили по кілішку (30-40 г) горілки або вино з буряка. Аналогічні страви вживали і на Богоявлення Господнє (Йордан) і Собор Івана Хрестителя (19-20 січня).

3елені свята. На обід готували зелені голубці (з бурякового і листя), м'ясо (в більшості куряче), начинку, кашу молочну, печені пироги (булочки).

Спаса. В церкві освячували всі фрукти, що росли в саду, молоді початий кукурудзи та віночки з розхіднику, яким підкурювали корів, коли ті хворіли на вим'я. На обід готували кутю, молоду ку-курудзу, квасолі з печерицями. Якщо не було печериць, смажили ( -цибулю.

На храмові свята гостям подавали приблизно такі страви: хо-лодець, м'ясо з начинкою, босу капусту (варену капусту) з м'ясом, кашу молочну, пончики (пампушки), горілку, вино з буряків, багатші купували пиво — на дві сім'ї одну бочівку (25 літрів). Горілку купували з розрахунку 1 літр на 10 осіб. На 3-4 храмових гостей і припадала чвертка оковитої.

Харчові заборони. На особливу увагу в харчуванні заслуговують заборони, які здебільшого мають давнє походження.

Одною з найпоширеніших заборон, адаптованих хри-стиянською релігією, є постуванні. Взагалі заборона спо-живання їжі тваринного походження у певні дні може й мала б раціональний характер, якби постування не охоплювало близько половини календарного року: сім тижнів Великого посту перед Паскою, від трьох до шести тижнів І Петрівки, два — Спасівки, шість Пилипівки і щотижневий піст у середу й п'ятницю навіть у М'ясоїд.[73,с.143]

У родинах харчова атрибутика грала особливу роль при відвідуванні породіллі. За традицією це могли робити лише жінки. З собою вони несли хліб або хлібні вироби, яйця, і мед, узвар або фрукти з узвару, тим самим допомагаючи слабій після пологів жінці калорійними продуктами. Подіб-ні ний звичай громадської взаємодопомоги існував в Україні її і в інших урочистих випадках: на весілля молодим підносили не лише дарунки, а й хліб, борошно, яйця, масло, цукор. На поминки теж годилося нести хліб, борошно, зерно або крупу. Ці продукти здавна сприймалися людьми як ті, що мають магічну силу.

У весільній обрядовості хліб, був одним з найголовніших атрибутів. Із хлібом ходили старости, ' хлібом благословляли молодих на подружнє життя, зустрі-чали й проводжали наречених, ходили до сватів тощо.

Виразною особливістю українського весільного обряду було виготовлення спеціального хліба — короваю.

Коровай виготовляли, як правило, у обох молодих і ділили під час їх дарування. Коровай мав глибокий символічний зміст: єднання молодих у сім'ю, єднання двох медовою ситою, тертим маком і горіхами та узвар із сухих груш, вишень, яблук, слив. Кутю готували й на переддень Водохрещі, а у деяких районах і на Новий рік.

Страви для гостей

Зимова толока («прєсти клочі»). На «вечірншсніданок» о 21 годині (за місцевим часом — сьома година вечора) — давали по шматкові печеної баби. Після роботи — м'ясо з начинкою, капусту з пшоном, голубці, кашу молочну з печеними пирогами, горілку (до 1- літра). На толоку сходилися 15-20 дівчат і молодиць. Дівчатам на допомогу приходили хлопці. Під час роботи співали, розповідали казки, бувальщини, загадували загадки, жартували. Коли парубки йшли з толоки, за ними виходили на кілька хвилин дівчата і знову поверталися до роботи. Толоки проводили в скоромні дні: вівторок і четвер.

Сапальники збиралися по-сусідськи, приходили й родичі по черзі до кожного. Цей вид допомоги був відробітковий. Приходили чо-ловіки і жінки. 5-7 людей просапували половинку (28 арів). Під час роботи багато співали. Вранці господарі давали вдома сніданок: ко-лочену картоплю або кулешу з молоком чи тісто з молоком.

Обід виносила господиня в поле о 14 годині (за місцевим часом о 12-й) з підлітком: кукурудзяну кашу з праженим молоком та борщ.

Вечеряли в хаті господаря: їли картоплю з підливою, молочну ка-шу, печені пироги, їжа була однакова, незалежно від заможності господарів.

Коли чоловік орав чи косив, дружина виносила йому в поле обід у спарених горщиках (близнятах): на перше картопляний суп або кулешу з молоком, на друге — якусь кашу або шупеню.

Толока до луплення кукурудзи. На толоку збиралася переважно молодь. За вечір обробляли 300-360 снопів. Працювали на повітрі.[75,с.76]

В останнє десятиліття неабияку роль і в місті, й на селі відіграє громадське харчування. За всіх недоліків цієї систе-ми, які, зокрема, виявляються у стандартизації їжі, вона чималою мірою сприяє закріпленню в побуті, збереженню й навіть відродженню певних традиційних страв. Кращі набутки