Застава королівщин була поширеним явищем не лише в Руському, айв інших воєводствах тодішньої Польщі, бо король, маючи постійну потребу в грошах для свого двору, систематично позичав їх у шляхти. Ще за Владислава II Ягайла (1386-1434) у практику земельних надань входить запис грошових сум під заклад землі, так звана антихретична застава. Характерною особливістю заставних договорів у Подільському воєводстві, наприклад, було те, що усі відомі королівські документи у цій справі на суму до 50 гривень мусили мати старостинські відповідники. А раз так. то видача запису від старости про заснування нової оселі була першим етапом на шляху отримання осадником королівського привілею [8,с.149].

З'ясувавши умови виникнення села та перші згадки про нього перейдемо до розгляду тих дат. які вже закріпилися в історичній літературі, як перші згадки про село.

Першою була дата 1437р., наведена у праці польського історика Пшемислава Домбровського, який, покликуючись на актові джерела, називає Бортники присілком села Ганусівка і подає 1437 р. як першу згадку про село. Усе це було б правильно, якби сучасні дослідники не віднесли цієї дати до села Бортники, що розташоване на Товмаччині, а визнали існування ще одного

поселення з такою ж назвою у Галицькому повіті. А що такий присілок, а пізніше село біля Ганусівки, дійсно існував, пересвідчуємось, заглянувши до дванадцятого тому "Актів гродських та земських." де в доку*-менті під 1437 роком записано: "Обачний Марцизій з Врочимовичів, краківський хорунжий, призначив на вічні часи і назавжди з усіма окремими приналежними навколишніми сільцями села Чешибіси (Гзупіль) у Бистриці та Ганушовці з присілками, а саме Полівка і Бортники. Цьому ясновельможному/ітанові Михайлу з Бучача, каштеляну Галицькому, йому самому, дітям І найближчим родичам за 1000 польських марок згідно з польським правом, поклавши по 48 грошей за підрахунок і продаж[3,с.54]

Як видно з наведеного документа, присілок Бортники зовсім не можна ототожнювати з однойменним селом на Тлумаччині. На це чітко вказують як географічне розташування населених пунктів, так і місцеві топоніми. До того ж таких поселень як Чешибіси, Ганусівка, Попівка в околицях Бортник поблизу Тлумача ніколи не було. І не цілком очевидно. Як і те, що р. Бистриця на Тлумаччині не протікає. Михайло Бучацький отримав село Бортники ще у 1433 р. Тому твердження М. Миронка[26] та В. Грабовецького [11,с.122] про те, що перша згадка про Бортники біля Тлумача належить до 1437 р. потребує перегляду. Правильним воно залишається тільки для Бортників, які у XV ст. існували біля села Ганусівка і згадуються в актах ще під 1446-47, 1472-75 та 1489 роками. Найближче до встановленої дати (1427 р), як першої письмової згадки, підійшов львівський історик П. Сіреджук, який і вважає найранішим писемним свідченням про село Бортники 1433 рік [4,с.44]

А що стосується дати 1462 р., яка подавалася авторами "Історії міст і сіл УРСР," як перша згадка про Бортники, [14,с.602] то вона має пряме відношення до села, але є далеко не першою згадкою про нього.

1.3.

На території сучасної Івано-Франківської області поселення з такою назвою були поширені ХУ-ХХ ст. в чотирьох місцевостях краю: це Бортники на Товмаччині,[10,с.83] присілок села Ганусівка біля Станіславова (XV ст. ) [15]

село поблизу Букачівців на Рогатинщині (ХУІПст. ) та на Снятинщині (XIX ст.)[5,с.54].

Бортники Тлумацького району зараз єдине село з такою назвою на адміністративній карті області. Воно належить до групи населених пунктів, які вважаються ідентифікованими, тобто назва села з часу його виникнення не змінювалась. [17]

В сучасній науковій і довідковій літературі значення цього слова розкрите і не викликає якихось розбіжностей серед лінгвістів. Вчені вважають, що корінь слова «бортники» - «борт», походить від назви «бортнії», якою у ХІУ-ХУ ст. називали "бортну землю" або ділянку, переважно у лісі, призначеному для розведення бджіл у бортях, тобто видовбаних у дереві дуплах [18,с.113].Подібну назву мали й лісові пасіки, що називалися "борами. " Фактично, це ділянки лісу із шістдесятьма бортями. Були також ділянки із назвами „півбор"- ЗО бортів і „чверть-бор"- 15 бортів. Борть як тип вулика мала ще й назву „снят," тобто пеньок із бджолами, прикріплений на лісовому дереві. Це слово у своїй основі співзвучне із назвою міста Снятин. і може стосуватись пояснення його походження.[59,с.6]

Цікаво, що слова з такими значеннями зустрічаються і в російській мові

ХІ-ХУІІст. Так, наприклад, слово „борть", „борт" в російській середньовічній мові означало "колоду для пчел, дерево с дуплом, в

котором водятся дикие пчельї. " Друге значення цього слова „угодье. лес или учасгок леса с бортними деревьями. " В даному випадку воно цілком відповідає терміну „бортная земля" участок земли с бортним лесом. " Окрім вище вказаних, слово „борть"мало ще й фіскальне значення, тобто означало „подать с бортников. " Адже бортники у ХУІ-ХУИ ст. - це феодально залежні селяни, які доглядали державні або дідичні лісові пасіки.[19,с.300]

Автори „Етимологічного словника української мови" теж сходяться на тому, що „борть"- це вулик в дереві, або дупло, в якому живуть бджоли. Однак корінь „борт" вони пов'язують не із землею, а вважають, що це жолоб, а тому "бортник" в їхньому розумінні. - це кусок, обрубок дерева, очевидно, вулик. Подають вони і термін „бортница. " пояснюючи його як дупло, видовбане в

пеньку сосни "[21,с.235].

Отже, наведені матеріали підтверджують спільне походження слів „борть" і "бортник" як в українській, так і в російській