Значна кількість пам'яток пізнього палеоліту свідчить про сприятливі фізико-геогріфічні умови для існування стародавнього населення на території Прикарпаття.

Виявлені знахідки переконують, що первісні поселенці займали місцевість відому нині як урочище Могилки, оскільки тут дійсно стояли три високі могили, одна з яких була розорена ще в роки польської окупації, а дві інших - в міжвоєнний період. [3,с.16]

Це було поховання курганного типу. А звичай насипати кургани, як відомо вимагав, при тодішніх технічних можливостях, спільних зусиль усіх членів роду, тому міг виникнути лише в згуртованому суспільстві, об'єднаному сильною владою родових вождів [34,с.151]. Отже то вже був період патріархату, що відповідає добі мідного віку середина ІУ-кінець III тис. до н.е. В цей період на території Покуття проживали племена трипільської культури та культури шнурової кераміки[33,с.105].

Саме рукою людини трипільської культури (кінець У-третя чверть НІ тис. до н.е.), як стверджує археолог Ігор Кочкін, нанесено ретуш на скребла, виявлені в урочищі Могилки. Науковий опис, зроблений згаданим дослідником, показав, що то були первісні знаряддя праці - скребла із кременю (велике, середнє, мале). Усі три скребачки мають на собі білий наліт, а по краях ретуш, характерну для трипільських знахідок. Ці скребки використовувалися для очищення від жиру шкіри тварин, якою обтягували житла[3,с.17].

В пізньо-палеолітний час широко використовуються різні матеріали для виготовлення знарядь, насамперед кістки тварин та роги; ряд нових технологічних процесів виготовлення знарядь, наприклад, шліфування,

розпилювання та свердління м'яких порід каменю, кістки та рогу [41,с. 17][33,с.35].

Отже, виявлені знаряддя відносяться до пізньою палеоліту, але оброблені

значно пізніше, в період трипільської культури, до якої, імовірно, належать і згадані кургани, котрих в околицях села було тринадцять.

Цікавим є розташування цих стародавніх могил. Кургани в околицях села Бортники тягнуться парами (по два) із сходу на захід , на відстані 1-2 км одна від одної. Вони розміщені по одній лінії вздовж хребта, що є вододілом між Дніпром і Прутом. Якщо на полі їхні сліди малопомітні, то в лісовій місцевості вони повністю зберегли свої контури і мають висоту до двох метрів. Враховуючи стан їхнього збереження, можна сподіватися, що робота археологічної експедиції Прикарпатського університету в цій місцевості дала б значний матеріал суттєво доповнила б відомості про найдавнішу історію Покуття.

Крім тринадцяти курганних поховань, в околицях села виявлено також залишки трипільської кераміки. Знахідки виявив В. Томин в тому ж урочищі Могилки. Це були фрагменти кераміки. За даними згадуваного уже опису, знахідка являла собою стінки (2 фрагм.) посудини із слідами розпису. Посудина мала товсті стінки, виготовлена вона способом ліплення і була покрита тонким шаром рідкої жовтої глини. Малі розміри уламків кераміки не дають змоги відновити форму посудини. Виявлені зразки трипільської кераміки ще раз вказують на доцільність археологічних розкопок в урочищі Могилки та інших місцевостях, де в ході обстежень виявлено сліди пам'яток стародавніх культур. Наведені археологічні матеріали зберігаються в приватній колекції В. Томина та Історико-краєзнавчому музеї села Бортники.[3,с.17]

Загалом на території Прикарпаття на сьогодні встановлено місце розташування біля 300 поселень, а також понад З0 об'єктів господарського призначення (шахт, майстерень для видобутку і обробки крем'яної сировини) [35,с.7]

Трипільська культура виникла в епоху енеоліту і датується сучасними археологами початком IV—ПІ тис. до н.е. Племена цієї культури були скотарсько-землеробськими за своїм господарсько-культурним типом. Кращі умови для розвитку тваринництва зумовлювали його перевагу над землеробством. Це засвідчує перевага знарядь для обробки сировини тваринного походження. Трипільці розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, коней. Вирощували ячмінь, жито, пшеницю, горох, просо. Землеробство, мабуть, носило підсічно-вогневий характер, а землю обробляли мотиками з каменю і рогу. Знаряддя праці виготовляли з високоякісного кременю, а для обробки деревини (долота, тесла, сокири) виготовлялися з місцевих порід сланцю з використанням технології сколювання і шліфування. З міді виготовляли прикраси, застосовуючи техніку лиття і кування. Великі мідні

предмети (сокири) і сировину завозили із Балкан. Кухонний посуд виготовлявся з домішками товченої кераміки (шамота). Столова кераміка раннього етапу частіше мала врізний спіралеподібний орнамент. Посуд мав грушоподібну форму, горщики були широкогорлі, миски шоломовидні. Кераміка розвинутого Трипілля відзначалась ретельністю обробки, виготовлялась з очищеної глини. Орнамент складався із стрічок, овалів, трикутників, хрестиків та інших знаків. У поховальному обряді переважав землеробсько-скотарських культ, у центрі якого заходилося жіноче божество - символ родючості. А в поховальному обряді переважав обряд тілопокладання. Такими є загальні риси Трипільської культури, пам'ятки якої зустрічаються поблизу села Бортники[37,с.5,8,111,112].

Огляд досліджень з археології показує, що значну кількість архе-ологічних пам'яток на Тлумаччині мають також сусідні з Бортниками села Нужники, Прибилів, Грушка, Хотимир. Так у Нужниках священик Сосенко виявив сокиру кельтського походження [36,с.87]. А із найдавніших поселень у північно-східній частині села, в урочищі Пужницька гора, ще у 1920 році виявлено поселення пізнього палеоліту, яке у 1986 році обстежив археолог Б. Васленко.

Поселення невизначеної археологічної приналежності відоме з кінця XIX ст. в урочищі Посіч, на схід від села Прибилів. У 1982 році воно було обстежене археологом Б. Васленком. У селі Грушка ще в 1973 році археолог М Клапчук виявив три поселення: Замети на південно-східній окраїні села, в ур. Могилка в північно-східній частині села та в урочищі Від Озерян в південно-східному напрямку від села.