тієї доби довідуємося про спільні виступи селян і міщан краю проти польської шляхти ще до повстання 1648 року, тобто до приходу військ Б. Хмельницько. Такі виступи, зокрема, відбулися в 1613р. в Коломиї, 1643р. в Калуші, 1645 р. в Галичі, 1646 р. в Снятині. Вони мали різні форми прояву: засідки на дорогах, наїзди на шляхетські маєтки, католицькі монастирі і костьоли і супроводжувалися розправами з орендарями, шляхтою, урядовцями. Пасивними проявами протесту були відмови від виконання повинностей, втечі на Східну Україну, або в Карпати, вирубування панських лісів, захоплення майна і худоби. Так. у 1644 р., міщани Корчакова (Отинії) разом із селянами Голоскова і Угорник, очолюваними отаманом Зозулею із села Голоскова, напали на двір Сусанни Сноповської в Жукові. Захопивши маєток, нападники забрали 12 голів рогатої худоби, ЗО овець, 6 свиней та 20 зл. готівкою і багато знарядь праці [3,с.66].

Усі згадані форми протесту знайшли повний вияв під час селянського повстання на Покутті в 1648 р.

Документи періоду Визвольної війни 1648-1654 рр. дають підставу твердити про активну участь у повстанні на Товмаччині загону одного із селянських ватажків отамана Копистки. Оскільки участь священиків - отаманів в Покутському повстанні 1648 р. ще до кінця не досліджена, то не претендуючи на вичерпність, спробуємо розкрити деякі сторони даної проблеми.

Йшов вересень 1648 р., на Товмаччині появились загони Богдана Хмельницького. На чолі одного з найбільших (15 тисяч чоловік) сто-яв полковник Товпига. Козаки разом з селянами визволили Товмач, Отинію, Обертин. На Покутті, в місті Отинії. утворилася справжня повстанська армія -до 15 тисяч чоловік, яку очолив Семен Височан - з Вікторова, що біля Галича. Повстанці організували в себе уряди полковників, сотників, словом брали за зразок лад козацький [37,с.157]. Подолавши запеклий опір польського гарнізону, вони разом з козаками, очолюваними полковником Ярим, пізньої осені 1648 р. здобули Пнівську фортецю.

Здобувши Пнів. Височан розпустив поодинокі відділи, які нападали на двори, вбивали шляхту. Один з таких відділів під проводом Яремка йшов,

поділений на сотні, з хоругвами і музикою по містах і селах редбиваючи шляхетські замки та двори. До нього прилучилися селяни з Бортнику В цілому загін на Товмаччині, яким керував полковник Яремко Попович, за даними проф. Грабовецького, налічував 145 чоловік [38,с.92]. Серед повсталих були бортниківські селяни на чолі з отаманом Кописткою. Це Федір і Левко Копистки з батьком, селяни Михайло Гределік, Іван Заячик, якийсь Воробчик, гайдук Іван Білик та інші. Саме про них відомий знавець етнографії Покуття Василь Лесі_в у своїй книзі „Невмируща криниця" писав: „Селяни села Бортники, коли йшли під провід С. Височана, то з Криниці „Бураківки" на теперішній вулиці Гороб'єчці, всі, як один, напилися води, аби мати міць проти шляхти» [40,с.207].

Саме в складі цього загону і під керівництвом своїх отаманів діяли селяни-повстанці з села Бортник. Цікаво, що в своїх діях проти шляхетських військ селяни кількох повітів об'єднували свої сили. Історик Євген Яцкевич зазначає, що, „для об'єднання всіх повстанських сил, Семен Височан вислав кілька сотень під проводом свого помічника Яремка Поповича. До них приєдналися селяни з Озерян, Бортників. Ланчина, Красної, П'ядиків, Пнів'я, міщани з Товмача і Делятина. Вони спалили замок в Лючі і Дебеславцях, а також здобули замок Станіслава Потоцького в Печиніжині [41,с.18].

Академік В. Грабовецький вказує на значну кількість учасників штурму. „Чотириста їх напали на замок С. Потоцького і повністю знищили його .Це був результат спільних дій сільських громад, які при необхідності об'єднували свої зусилля. Серед укріплень, зруйнованих повстанцями на Покутті, був також замок у Бортниках [42].

Отже, участь бортницьких селян у військовому поході і штурмі замків у Коломийському повіті сприяла нагромадженню бойового досвіду, що мало

важливе значення для майбутньої боротьби, ареною якої залишилась Товмаччина і все Покуття.

В документах він всюди згадується як „ватаман." Це свідчить про те. що саме він постійно залишається керівником повсталих. То й не дивно, адже найбільш освіченою і свідомою людиною в селі був тільки священик.

Виконуючи накази своїх полковників Семена Височана та Яремка Поповича, повстанці захоплювали села і міста, фортеці і замки, знищуючи шляхту, її двори та маєтності. Галицькі акти засвідчують про спустошливий похід повстанців на Богородичин. В цьому поході брав участь і отаман Копистка з громадою.

У скарзі, поданій у вівторок, після свята святої Доротеї-Діви 9 лютого 1649 року, шляхетний Александр Курдвановський протестував проти попа та його синів Грига (Григорія) з села Жуків, підданих дідича Мартина Хроновського. Обіжник подавав на цих людей за те, що вони „минулої осені минулого 1648 року під час міжцарювання козацьким звичаєм у селі Бродичин, що дотепер належить протестуючому, взявши з собою численних спільників, озброєних різною зброєю, насильно вдерлись туди і забрали майно цього протестуючого[43,с.184].

Так, це був один із способів повернути собі те, що шляхта роками кривдами і неправдами забирала в селян у формі різних податків, повинностей та поборів.

Спільниками повсталих у наступі на Богородичин були бортницькі селяни: „Заячик, Кодистка-ватажок - з синами, Воробчик - перші з села Бортники.[43,с.135]." Таким чином, ці люди, як видно з документа, виступили першими з Бортник співучасниками розгрому панського маєтку.

Як же відбувався цей розгром? Про це довідуємось із згаданого уже документа: „Залучивши міщан з міста Камінка. а саме кушніра Череватого та воскобойника Амброзія, підданих Калиновського та інших