ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Образ Берегині в міфологічних віруваннях

Розділ 2. Жінка, Мати, Берегиня, в творчості українських художників

2.1. Образ Берегині в творах монументального мистецтва

2.2. Одухотвореність образу жінки в станковому живописі українських художників

Розділ 3. Образ Берегині в українському народному мистецтві

3.1. Образ Берегині у вишивці

3.2. Богині – Берегині у писанковому розписі;

Висновки

Список використаної літератури

Частина ІІ

Вступ

Творчий пошук і вибір теми

Технологічна частина

Економічна частина

ілюстрації

ВСТУП

В повіз Великий Богині
щасливої впряжені коні,
Всі несмертельні Боги
повсідались той повіз.
Славна спинилась Богиня.
живуча в повітрі,
З лона темноти з'явилась

людські оселі красити. [9] [9]

Актуальність: у культурній спадщині української держави ще не все
досліджене і відоме. Складовою частиною даного дослідження є вивчення
образу Берегині від найдавніших часів аж до сьогоднішнього дня.

Мета. Основним завданням, що ставиться в основу роботи, є пошук образу Берегині, жінки, Матері, в творчості українських художників – в станковому та монументальному живописі. А також в українському писанковому розписі та вишивці.

Географічні межі дослідження: Поділля, Полісся, Полтавщина, Сиївщина, Львівщина, Буковина, Івано-Франківщина.

Хронологічні межі дослідження: зібраний та вивчений фактологічний матеріал датується переважно від XI ст. - (монументального мистецтва) сінця XIX - початку XX ст., та в основному після воєнним періодом XX ст..

Наукове значення і новизна інформації полягає в тому, що досі детальним вивченням образу Берегині не займалися. Вчені, етнографи, мистецтвознавці торкалися досить узагальненої специфіки культури та побуту. Історією минулого часу цікавилися і .описали у своїх працях Рибаков [16] [16] , Т.В.Кара-Васильєва[6] [6] , Войтович В. [3] [3]. Практичне значення даної роботи полягає в подальшому використанні етнографічних матеріалів, образу Берегині, якої досить мало в творчості українських художників, особливо в малярстві та монументальному живописі. Адже, найкраще буде на основі створеного нашими предкам прадавнього мистецтва продовжувати свої творчі пошуки, не спрощувати їх і не спотворювати шедеври в українському мистецтві.

Структура роботи: наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку. Також до праці входять список використаної літератури та ілюстративний матеріал.

Джерела дослідження: дана робота опирається на матеріали, опрацьовані у фондах Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського, музею "Писанка" в Коломиї, науковій бібліотеці ім. В.Стефаника в Івано-Франківську, бібліотеці Косівського Державного інституту, прикладного та декоративного мистецтва. Для досягнення поставленої мети були опрацьовані роботи Б.О.Рибакова [16] [16], Г.В.Кари-Васильєвої [6] [6], В.Манько [12] [12], Т.Косенк [9] [9] та інших дослідників.

Автори досліджують становлення і розвиток образу Берегині в українському мистецтві, сягаючи його витоків на міцній джерельній базі, відтворюючи цей довготривалий процес, що постає із орнаментів, знаків в реаліях народної творчості та на історичних і археологічних пам'ятках.

Українське мистецтво нерозривно пов'язане із життям, побутом, традиціями народу, який творив, знаходив і стверджував свій власний стиль.

Твори народного мистецтва містять в собі як духовні, так і матеріальні ознаки. Завдяки лише збором матеріалу разом із схемами, мотивами, образами, формами та пропорціями стверджується традиція образу Берегині, яка передається із покоління в покоління.

Тому що відчуваючи себе частиною Всесвіту, і уявляючи світ заселених крім істот реальних, ще й духами добра і зла (Берегинями, упирями) – за термінологією XII ст. людина здавна відтворювала із собою щось із ніби пізнаного нею світу.

Сама природа сприяла розвитку високої майстерності в станковому і монументальному живописі, в ткацтві, писанковому розписі, вишивці тощо. В атмосфері старовинних звичаїв, обрядів, вірувань народу зароджувалось глибоконаціональне мистецтво... Берегині залишаються для нас трипільською Мадонною, Рожаницею, язичницькою Богинею, Мокошею, Ладою, давньоруською Орантою, що розвела руки до неба. Або ж життєтворчою матір'ю природою та могутньою незнаною квіткою, що при своїй могутності скромно примостилася у своєму земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння є нероздільною і нерозривною часточкою загальної системи буття.

РОЗДІЛ 1. ОБРАЗ БЕРЕГИНІ В МІФОЛОГІЧНИХ ВІРУВАННЯХ

Великою Богинею шумерів була Богиня неба - Анна. Звідси можна зробити припущення, що наша Анна або Ганна - близька родичка цих Богинь, це наша Велика мати, і українська казка точно глибоко відтворює її символічний образ. Отже могутня Анна Престоянна є володаркою Вогняного моря, матір'ю Всесвіту - Небесною матір’ю.

Богинею води і річок , жіночим началом Всесвіту виступає Дана, яка разом із вогнем і світлом прийшла у світ на Водохрещу, в часи народження Всесвіту Богинею Ладою. Діва Дана виступає дружиною Бога - Сонця, їх шлюб святкують на Івана Купалa [3]11 [3] Вийтович. Украънська мыфологыя. – К.: 2002. – С.52..(Рис.1)

Символом Богині Дана є липа, а днем тижня - п'ятниця.

Вода Дани буває не лише очисною а й святою, живою та мертвою.

Культ Богині Дани, втіленої води, відомий з IV ст. до н. е. вже з III тисячоліття до н. е. й до XX ст. був цілорічним ушануванням і величанням води у ритуальних обрядах. У Дани (Деванні) на Україні вбачали непорочну Діву і дружину, що явила на світ кохання.

Великою Матір'ю всього сущого, Богинею світової гармонії та краси і любові, шлюбу є Лада. У неї є діти-близнюки: Леля - чарівна Богиня кохання та Полель - Бог світлого дня. (Рис.2)

Лада - не лише є Богинею Всесвіту та матір'ю Сонця, а й Жива -живителькою та податтю благ, Богинею радості, розваг та добробуту. Свято Великої Лади визначалося з піснями цілий місяць - від 25 травня до 25 червня.

Леля є володаркою краси, кохання та весни. Після довгої та холодної зими Весна - Леля приносить юнкам любов