Народ живе красою,

Вміє не лише створити,

а й обезсмертити себе у прекрасному.

Скільки стрілося у писанці!

Казка, пісня, бувальщина;

і росяна стежка дитинства,

вінок і кохання,

і дужість повноліття,

мудрість старості і присмак вічності,

у присмерку вечірнього неба.

З радістю - смуток,

З усмішкою - надія...

Добирайте, Осмислюйте,

Повертайте скарби народові,

Котрий примножить їх

Знову і знову

(М. Стельмах) [18]114 [18] Соломченко О.Г. Писанки українських Карпат – Ужгород: Карпати, - 2002.- С.4

Висновки

На основі зібраних і вивчених матеріалів при опрацюванні теми наукової бакалаврської роботи, я можу припустити, що відбувається дальший пошук образу Берегині. Адже її точний образ іще не розкрито і для нас Берегиня є найдавнішим відгуком минулого, що збереглося в археологічних пам'ятках. Вона є жінкою, матір'ю - природою, богинею. Мала чотири, шість і дві руки, яких зображували з піднятими догори. Спочатку Берегиня була відома в Трипіллі, про що свідчать численні символи-обереги, на жіночих статуетках, які були в кожній селянській хаті.

He будучи предметами практичного вжитку, саме ці твори трипільців є чи не єдиною із категорій матеріальної культури носіями інформації про характер духовного життя людини того періоду, коли духовна традиція передавалася усно й тому не збереглася до нашого часу (Рис. 63, 64).

Матеріалом пластики Трипілля переважно була обпалена керамічна глина-теракота, хоча на ранньому етапі розвитку трипільської культури рідко траплялися антропоморфні статуетки із кості, міді чи каменю. Однак вони маловиразні та схематичні. Мистецтво Трипілля високим художнім рівнем не поступається мистецтву найрозвинутіших культур Близького Сходу чи Середземномор'я.

Згодом культ розширився, йому надавали значно більшого значення. Образ Берегині втілився в образах міфологічних Богинь, серед яких є Дана, Лада, Рожаниці, Діванна, Леля, Мокоша. Що стосується останньої богині, то вона стояла в князя Володимира в, пантеоні між шістьма верховними Богами.

Після прийняття християнства на Київській Русі образ Берегині перейняла Богоматір Марія. У давніх греків вона називалася Орантою, що означає - "молюся", "вірую".

В монументальному малярстві головною метою древніх майстрів було збудити в людині найкращі душевні поривання: наставити, навчити, виховати. Саме завдяки монументальному малярству збережена пам'ять про великих людей, увічнені багато важливі історичні події. По-справжньому задум стає зрозумілим, коли людина знаходить в середину храму, і неначе опиняється в іншому земному вимірі. Це диво творить мистецтво: мозаїка та фрески, які розкривають положення головних християнських віровчень, розповідають євангельські історії.

Знаменитою мозаїкою Софійського собору у Києві є Оранта, яка не поступається іншим шедеврам своїми пропорціями, які чітко відповідають нормам християнської іконографії: здовжений овал, великі очі, довгий ніс, невеликі уста і т. д. її зробив майстер високої духовної сили.

Найпоширенішим жанром народного життя була і залишається народна картина. Позбавлені фахових навичок, маляри обмежено користувалися засобами новітньої та лінійної перспективи, законами світлотіней і рефлексій. Вони не прагнули до анатомічно-правильної передачі людських зображень. Митці подібні завдання розв'язували спрощено, узагальнено. Та від цього твори не втрачали своєї емоційної сили, набуваючи певної знакової семіотичності. Культурна традиція кожного етносу не має в своїй основі певну сукупність символів, що складаються з орнаментики, розкриваються через міфологію і обрядовість.

Чудовими портретистами співцями "вічної жіночості" були Федір Кричевський, Аполлон Мокрицький, Опанас Сластіон, Микола Кузнецов, Анатолій Буртовий, Феодосій Гуменюк та інші. Життю Євангельських жінок - Діви Марії, Єлизаветі, Варварі, Магдалини, присвячений другий цикл Аліси Забой.

Берегиня збереглася у розписах українських писанок у вигляді варіантів семантичних: „кучерів", „княгині", „королеви", „косиці". В кожному регіоні України переважали кольори, які підкреслювали значення орнаменту з образом Берегині. Про це свідчить детальний пошук у фондах музею та джерелах літератури, знайдені під час моєї літньої наукової практики в Коломиї та в Івано-Франківську.

Не менше образів Берегинь є у провідних центрах вишивального мистецтва: Середнього Подніпров'я, Поділля, Київщини, Полісся, Слобожанщини, Бойківщини, Буковини, Покуття, Гуцульщини. У вишитих рушниках збереглися праобрази Берегинь у вигляді птахів, коней, дерева-життя. Створювались людиноподібні фігури з піднятими догори руками і ромбоподібними головами на Поділлі. У другому випадку іде трансформація образу людини. Голова зображується у вигляді кола обрамленого квітами і променистими розетами, руки спрямовані до талії (Яворівщина, Львівщина) (Рис. 65).

Богиня Берегиня (Оранта, Покрова та інші) мислена, як початок всесвіту, яка несе в світи суть і створення, суть захисту, а через це вічне оновлення і гармонію життя.

Список використаної літератури

Біращевський Е. Гоян Я. Україно, нен моя.-К.:. Мистецтво.-1993.-286с.

Бушак С.І. У пошуках першоджерел // Мистецтво та освіта. – 1997.-№2.-С.50-51.

Войнович В. Українська міфологія.-К.: 2002.-425с.

Гуменюк Ф. Живопис. Графіка. –К.: Мистецтво, 1995.-27с.

Діброва В. Український дім // Образотворче мистецтво.-1997. №3-4.-С.60

Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка.-К.: мистецтво, 1993.-264с.

Кара-Васильєва, Чорноморець А.Українська вишивка.-К.: Мистецтво, 2002.-230с.

Клименко Р. Найвище щастя співати фарбам // Образотворче мистецтво.-1997.-№3-4.-С.73

Косенко Т. Берегині України.-К., 1995.-288с.

Кувавич Д.П., Осійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво, том І –Л.: 2003.-246с.

Кулинич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. Л.: 1996.-50с.

Манько В. Українські писанки. – Л.: 2002.-33с.

Міщенко Г. Духовна скарбниця // Образотворче