Видатним художником, співцем "вічної жіночності" був Михайло Дерегуз. Тож не дивно, що потребує він переважно жінок, обираючи натуру, яка би відповідала його ідеалові краси. Йдеться про "мавку" з "Лісової пісні" Лесі Українки, яку малював в техніці олійного живопису і на офортах. У різних творах вона не однакова, але схожа на Лесину героїню, хоч обличчя її не бачимо, зате гостро відчувається туга, відчай, розчарування в тому, кого кохала на все життя. [14]22 [14] Рубан Н.В. Український портретний живопис ІІ пол. ХІХст. – поч. ХХст.-К.:1986. – С.12

Темою "Марусі Богуславки" є страждання бранців і їх відчайдушній сум за волею. Художник по-різному будує групи в'язнів, змінюючи пози, типаж, ставить Марусю то ліворуч, то праворуч, але її постать сприймається як втілення надії на чудесне визволення.

До створених на Волині відноситься портрет "Анни Гойської", яка була

опікункою Почаївського монастиря, відома своїми щедрими земельними та грошовими дарами. Цей портрет був створений живописцем Петровським, на повний зріст. Він знаходиться в Почаївській Лаврі.

В роки розгулу контрреформації, поголовного окатоличення українських знатних родин дії Гойської, Раїни Могилянки, Єлизавети Гулевичівни та інших сприймалися суспільством як вияв патріотичних почуттів та несхибної стійкості, переконань і образ Гойської, розкриваючи закладену в ньому повноту змісту, набирав епічного звучання та переростав рамки поодинокого фундаторського зображення.

Саме фольклорні джерела відіграли значну роль у формуванні поетичної концепції народного образу. З етнографічних досліджень відомо, що в XIX ст. в селянських хатах часто можна було б побачити портрет Бондарівни, легендарної героїні народної пісні. Вплив народнопоетичних уявлень про людську красу і вроду досить відчутний і в образах жіночих З Василя Тропініна, який зумів емоційно виявити чарівно-поетичну одухотвореність образів жінок, які є свого роду "сільськими мадоннами", в яких зовнішня, привабливість гармонійно сполучена з багатим духовним життям,(Рис.11) нехай такі побутові деталі, як веретено, рушник, намітка чи гілочка дерева, "прив'язують" їхні образи до конкретної сільської обстановки, до трудових буднів. Усе одно ці прояснені обличчя, виражають небуденні чесноти, втілюють благородні прагнення. Довершені овали обличчя, виписані лесировками із застосуванням багатої світлотіньової градації й стриманої колористичної брунатного, вишневого та жовтого, ці обличчя сповнені поезії на Правобережжі. Чудовими портретистами, співцями вічної жіночності були і Аполон Мокрицький, Опанас Опастіон, Петро Мартинович, Микола Кузнецов та інші. [17]33 [17] Рубан Н.В. Український портрентний живопис ІІ пол. ХІХст. – поч. ХХст.-К.:1986 –С.45

Самостійна праця Федора Кричевського призвела на світ шедеври портретного мистецтва "жіночості". Малюючи портрети своєї матері, дам з віялами, письменниць і українських дівчат. "Жіночі голівки", то вони збудовані на сміливих поєднаннях насичених тонів і кольорів.(Рис. 12)

Роздуми над пережитим, над епохою що відійшла, все більше сповнюють творчість мисткині, - Поліни Шакало. її героїні сильні, витривалі, інколи молоді, часто зображені занепокоєно роздумливими. Це відповідає духові нашого часу. Образи неоднозначні, змістовні, тобто - з філософічним підтекстом - стають символічними. Поліна Шакало звертається до стародавньої історії та міфології: "Роксолана", "Наодинці", "Камілла".[8]44 [8] Клименко Р. Найвище щастя співати фарбами // Образотворче мистецтво.-1997. №3-4. – С.73

Незважаючи на труднощі, намагається людину зобразити доброю, красивою і щасливою. Ця гуманність, віра у покликання мистецтва нести заряд добра і радості - свідчення незламності духу і віри в народ.

Опанас Сластьон звертався переважно до Історичної тематики пейзажного жанру, як портретист, надавав перевагу зображенню народних-типів, створив узагальнений образ жінки - Українки ("Українка") 1878р. [17]55 [17] Рубан Н.В. Український портретний живопис ІІ пол. ХІХст.-поч.ХХст.-К.:1986. – С.53

Для Прокопа Колісника людський образ є стрижнем основним, його творчого спрямування. Світова культура близька нашому народу - це стверджує художник. Він малює вишивальниць - "Два кольори", свою матір зі світловим німбом на тканому килимі. Адже творче джерело ніколи не висихає в народі. [17]66 [17] Рубан Н.В. Український портретний живопис ІІ пол. ХІХст.-поч.ХХст.-К.:1986. – С.59

З рушників ряден, килимів, випромінює душа народу, його творча сила, оптимістична віра в перемогу добра над злом - пережити і тим, що погрожує тепер у майбутньому. Бо ж мусить запанувати гармонія відносин і світло між людського порозуміння - так стверджує колісник в циклі "свято", величних, монументальних, подібних до храмових фресок, з центральним образом жінки у святковому вбранні зі свічкою. В колористичній основі триптиха зітнуті три кольори: білий, чорний та червоний, як нетлінний поклик вічності від далекого трипілля до сучасності.

Відомий монументаліст Віктор Маринюк був віртуозом лінії - тонкої, вузької, широкої, хвилястої, прямої та ламаної кривої ... і майстром площини. Високо гуманістична спрямованість мистецтва художника як неодмінна риса його творчого світогляду - це головне, що об'єднує твори майже ЗО літнього періоду. Він використовував принцип зображення Мадонни, дуже конструктивне, першопланове, в центричній композиції із тлом, яке складає умовний архітектурний краєвид, поданий площиною. Тут же поставлені питання складності художнього світу: він і колір, і абстракція, і міф, і пам'ять про мистецтво сучасника, фігуративність, прозорість, щільність, сюжетність, знаковість - те, що складає ще одну визначальну тему мистецтва Віктора Маринюка: нез'ясований, таємничий, звабливий світ жінки, безсмертної мелодії у житті митця, вічного самовтілення в образотворчості. Майстер повертає глибинну сутність жінки, зображуючи як матір – схилену над немовлям, - почуття ніжності, відданості, відповідальності. [15]77 [15] Підгора В. Рухлива площинність В. Маринюка // Артанія. – 1996.№2.-С.10-11.

Митцем з гострим поглядом портретності рис персонажів, точності форм предмета, якому віриш на полотнах є