Зображення жінки типове і монументальне водночас.

Мають графічні і мальовані твори Анатолія Буртового мали великий успіх на виставках. Давня ще за часів трипілля, українська традиція будучи передумана й пережита сучасним художником, одержує в його творчості актуальне звучання як актуальний історичний державний погляд до чистоти та істинних витоків нації, що нарешті набула омріяну Незалежність. Одночасно в його мистецтві виокремлюється тисячолітня традиція християнства. Язичництво переплетено з православ'ям, доба козацька і вічна сільська тема вплітаються в добірних національних символах [5].88 Діброва в. Український дім // Образотворче мистецтво.-1997. №3-4.-С.60. Мати Богиня – Берегиня, знаки Божества Сонця, спіралі лабіринту і безконечні хрести як триєдність життя і Бога. Козацька шабля, як незгасний промінь волі та снаги, корівка якій їй як божеству, поклонялись наші предки: драбина - як символ духовного виростання, календарні цикли життя сільського ... передані в соковитих традиційних земних барвах і є роздумами про вічність народу.

Природа творчості Василя Химочки - це глибинне переосмислення народного, канонічного і усталеного в часі формовияву. Василь Химочка -суто український митець, з тими ознаками національної форми, що притаманні Центральній Україні і "Гулевичівна" напрочуд канонічна робота. (Рис. ). Вона вагомий здобуток в українській образотворчості нашого часу. А от дивовижне творіння "Паказа нову твар" – здається програмним. Це та ж Берегиня, Божа Матір, яка з канонічної культової "подачі" несподівано набуває крові і плоті. Завдяки своєрідному трактуванню форми та майже оптичному відчуттю світла і простору. Божа Матір неначе зависає у повітрі, і таким чином "матеріалізується". Це напрочуд тонкий, цнотливий ліричний образ Берегині, відтак українки. Є у цьому творі стильовий прийом , що набере згодом самостійного формовияву. Це - тло "Паказа нову твар" (1994) [13]99 [13] Міщенко Г. Духовна скарбниця // Образотворче мистецтво.-1997.-№1. – С.43

Відвічне болюче питання взаємозв'язку Християнства із Язичництвом вирішується універсальними підходами до проблем вседозволеності радісної та Жертовне Строгої відповідальності за кожен свій крок.

У циклах майстерно прикрашених робіт Аки Перейми – осягнення Трьох Світів: задалеко до народження Ісуса Христа, Біблійного, Материнського фантастичного майбутнього. [19]110 [19] Столяр М. І. У пошуках української комічності // Образотворче мистецтво.-1998.-№1. С.260

Довершений сад Плодів рукотворення яскраво переконує в щирій закоханості вирваного із ґрунту (рідного, запеченого) Поетичного Світобачення в давнину^народних традицій Матері - Скіфії. Полотна "Українська Мадонна", із серії "Мої Писанки" та інші. Відкрито і найперш заклично промовляють до людських сердець і неодмінною умовою істинного вивчення себе Пізнання глибинності країни найріднішої.

Щоб побачити, почути, як і низинне навіть зашвидке перевтілюється у без вимірну висотність вогняну найславну, оживає Молодістю ялинковою давно знищене Диво Калинове, як лісові красені – звірі вирощують Яйце – Райце, не буває смерті і в Страшній смерті, а життя - в одинокості видимій. А ще як пробуджує Природу Жінка, й самотинний павук приносить плоди Материнства Плоду і для нинішності... І як Твориться історія народних звичаїв, традиційних та обновлених свят Нації своєю любов'ю Дитинною – Дитинною, хоча й - Жіночою.

У творчості майстрині Аліси Забой беззастережно домінує жіноча тема, що є її своєрідним художнім кредо. Це стосується як перших творів, що часто мають біографічне походження [2]111 [2] Бушак С.І. У пошуках першоджерел. // Мистецтво та освіта.-1997.№2.-С.50-511:"Стара, зовсім стара баба", "Єва", "Пієта на смерть Алли Горської", "Анна Ахматова", "Покрова", "Втеча дружини Лота" та інші.

В них втілено роздуми художниці про глибинну природу жіночого начала, про вселенське покликання жінки та її непросту долю. Майстриня блискуче використовує пластичні метафори; так, у постатях жінок з розведеними руками ("Покрова", "Марія, Любов") виразно прочитується хрест; згорблена спина старенької бабусі ("стара дуже стара баба") вочевидь зігнулася під тягарем прожитих нелегких років; на спині Богородиці , що у благанні та розпачі звертається до неба, стигматом нестерпного болю викарбувався силует розп'ятого Сина ("Плач Марії").

Мисткиня створила новий цикл дохристиянський період української історії. Його дійовими особами є численні іпостасі животворених космічних первоначал, яких наші предки уявляли у вигляді жіночих уособлень. На основі персоніфікації стихій Води і Землі, котрі дають життя всьому сущому на нашій блакитній планеті, Мисткиня створила цілий пантеон таких образів: Берегиня, Лада, Купала, Рожаниця, Вила.

Таким чином, у творах язичницького циклу втілена сама серцевина жіночності - її одвічна материнська природа, тоді як у євангельських показана доля жінки нашого часу, обтяженої сучасними проблемами, бо ми всі живемо в епоху Христа і причетні до тих самих проблем, що постали і перед Ним.

Життю євангельських жінок - Марії, матері Ісуса Христа, є також Єлизаветі, Марії Магдалені та Варварі присвячений другий цикл Аліси Забой. Цей цикл пронизує думка про трагізм жіночої долі та жіночих сподівань у світі, наповненому злом і насильством. Трагізм любові, трагізм материнства, трагізм як тінь за плечима у моменти найвищого земного щастя коханої, дружини та матері. Із цією темою тісно сплітається інша - свідомої жертовності жінки заради народження дитини, заради продовження на Землі та збереження