Основною темою творчості Феодосія Гуменюка - є Україна, її історія та народ, його герої, вірування, минуле і суще, що стикаються як у двобої між собою. Бо мусять у змаганні розкрити трагічну сутність накреслених діянь, а найперше - сутність самого народу, його важкої і водночас великої долі. [4]112 [4] Гуменюк Ф. Живопис. Графіка.-К.: Мистецтво. 1995. – С.152

В його роботах домінує жінка. Багато змістовним уступом до самостійного життя стала картина "Вірність України" (1972), жіночим образом, збагаченим символами. Потім "Роксолана", "Моя Україна" (1979) "Подолянка" (1980), "Маруся Чурай" (1986), “Марена” (1987), “Покрова” (1991), “Жнива” (1978). (Рис. 14, 15, 16, 17, 18)

В одних творах переважають образи українських жінок - українок, які навіки залишаються в історії, а також в творчості письменників. В інших -образи Берегині – слов'янської та християнської "Марени" та "Покрови". Кожна робота чудова по-своєму.

В українській культурі на зламі 2-х століть портрет людини став знаком впливу історичного моменту на людину, її розчинення в бурхливому плині часу.

Микол Стороженко в ???????? втілив настрій материнської любові до дітей, онуків. Що стосується свічки, то вона є символом вічності, пам’яті, іскри світла в темряві. (Рис.19).

Непереможність та вільна енергія передані в портреті "Дівчина в червоному капелюсі” О. Мурашка (Рис.20) російському малярстві, цю ідею було проголошено "Дівчина з персиком" В.Сєрова. Основну увагу привертає те, що в обох випадках моделлю стало молоде дівча - символ оновлення нації, на майбутнє уособлення вічної жіночності, в її зародку та розкритті.[17]113 [17] Рубан Н.В. Український портретний живопис ІІ пол. ХІХст..-К.:1986.-С.1763

Розділ 3. Образ Берегині в українському народному мистецтві.

3.1. Образ Берегині у вишивці

Вишивка в Україні - один із найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. У виробах вишивки і пісенний світ краси і фантазії, поетичне осмислення життя, світ натхненних образів, коріння яких сягає міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

Виникнення і поширення вишивки губиться в глибині тисячоліть. Про це свідчать стародавні історики, розповідають численні археологічні знахідки. Особливе значення мають скіфські кургани. Святковий костюм скіфів був щедро орнаментований золотими пришивками, із зображеннями грифонів, левів, оленей. Узори переважались завитками, кружечками, ромбиками, зигзазами, спіралями. [7]11 [7] Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А., Українська вишивка.-К.: 2002.-С.100

Про характер вишивки в дохристиянський період свідчить фігурка з Мартинівського скарбу на Черкащині (VI ст. до н. е.). На її грудях зображено широкі смуги сометричного орнаменту. Саме тоді йшло формування художньо-стилістичних засобів шитва, народжувалась система знаків, що символізували сили природи, космогонічні уявлення про будову Всесвіту, створювались образи, які потім довго жили у вишивці та інших видах мистецтва, нагадуючи про язичнецькі вірування наших предків. Вишитий узор набував магічної сили. Про характер узорів вишивки, їх розміщення свідчать зображення на знайдених археологами в Києві та Ст. Разіні срібних браслетів, призначених для язичницьких обрядів русалій. На них відтворено гусара і танцюриста в сорочках, вишитих геометричним орнаментом і русалку з довгими, оздобленою вишивкою на рукавах і двох ткаль в одязі, прикрашених вишивкою. В орнаментах переважали солярні знаки у вигляді чотирьох, шістьох і восьми пелюсток розеток, які виражали ідею Сонця. [7]22 [7] Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А., Українська вишивка.-К.: 2002.-С. 17

Після прийняття християнства, як нової офіціальної релігії в Київській Русі, видатною пам'яткою є зображення "Оранти з двома ангелами", а також зображення святих і частину рослинних орнаментів.

Центральне місце посідає в композиції постать Богоматері з піднятими догори руками, плечі і голову її покриває мафорій. Обабіч неї зображено на повний зріст ангелів з опущеними крилами. В руках кожен з них тримає проквітлий жезл. Одяг ангелів вирішено на зіставленні золота і срібла. Саме їх мінлива гра створює виразний художній ефект.

Протягом XV - XVIII ст. з'явилися видатні твори гаптування, яке дбайливо зберігало античні, візантійські та давньоруські традиції, оживлення ясністю та гармонією Ренесансу. Наприкінці XVII ст. запанував стиль українського бароко. (Майстрині - вишивальниці - М.Магдалина-Мазепина, матір гетьмана Мазепи, "Покрова Богородиці" (1692), княгиня Долгорукова, княгиня Милославська, дочка Шереметьєвих). [7]33 [7] Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А., Українська вишивка.-К.: 2002.-С.17

Пізніше у XVII - XIX ст. в Україні крім гаптування, тобто вишивання золотом і сріблом, існувало багато поміщицьких майстерень, де жінки-кріпаки вишивали речі панського побуту: скатерті, серветки, різноманітний одяг, оздоблення для інтер'єру (Київщина, Полтавщина, Поділля, Клембівка, Чернігівщина с. Качанівка Тарновських, Бурімка у кінці XVII - до 80-90 років XIX ст. найбільшого поширення набула вишивка бісером. Потім стала популярною вишивка білим шовком на тонкій прозорій тканині. В основі орнаментації - тонко прорисовані вибагливі квіти, пишні букети, прикрашені перев'язаними бантами і стрічками.

Т.Шевченко, який цікавився особливостями одягу, замальовував його крій, характерні деталі, оздоблення і їх характер. У своїх творах він намагається звернути увагу на глядача та на пишний прозорий рукав блузи, оздобленою білою вишивкою - в портреті М.Максимович. Також любовно виписує орнамент червоної вишивки на сорочці матері в акварелі "Марія". За переказами жінки-кріпачки в Сокиринцях вишили блузочку і хусточку за малюнком Шевченка. Прозора, мов обсипана яблуневим цвітом, вишивка блузи - наче оповідь про цнотливість і сподівання молодості, про чари дівочої вроди, про любов, що тільки народжується і розквітає в душі. (Рис.21)

На зламі XIX - XX століть улюбленими стають хрестик, квіткові узори червоного та чорного кольорів, які поступово витісняють характерні місцеві засоби шитва і вишукані сполучення кольорів ("Калина", "Кропива", "Паничі"). На Поділлі переважають