Вишивці кожного району, села притаманна художня своєрідність. У Яворові орнаменти були "черешневі", "кручені''. (Рис.22) Найулюбленіший є узор скриньковий, у вигляді ромбів або зигзагів, утвореними прямокутниками, а також малюнок - "головкатий" (у вигляді ромбиків чи трикутників, з маленькими ромбиками – "головками" на верхніх кутах.

Ромб виступає поширеним елементом на Волині (Рис.23, 24), Поділлі та Гуцульщині. [6]44 [6] Кара-Васильєва Т.В.Українська вишивка.-К.: 1993.-С.54 (Рис.25, 26, 27). Улюбленими мотивами є "Очкатий", "Качуровий". Крім того, спосіб вишивання, що набув поширення в Яворівщині називався "яворівкою" (Рис.28.) узори складалися з "деревця", "кривульків", з жовтих, синіх та зелених, червоних нитків. З визжим смаком оздоблений на Гуцульщині верхній одяг: кептарі, сердаки, кожухи. Серед орнаментів переважають антро- та зооморфні мотиви. ( Рис. 30) На спинках кептарів на всю висоту вишито людську постать, а біля її талії – низку маленьких фігурок.ЧУгилізовано жіночі фігурки, що мають відгомін давньої символіки, характерні для оздоблення бокових швів - сердаків, на рукавах кожухів. Гаму кольорів доповнюють темно-коричневі зубці з сап'янових аплікаціях, вишито зеленими нитками.

У народному мистецтві існувало багато секретів форбування ниток природними барвниками - корою дерев, корінням, листям, квітами, плодами.

В Україні вишитий рушник посідає особливе місце. Рушники є особливими пам'ятками, в їх узорах збереглися магічні прадавні знаки, образи "дерева-життя", символіка червоного дерева. Рушник у давнину відігравав важливу роль. На ньому вишивалися язичницькі священні зображення. Це були "язичницькі іконостаси", сповнені глибокої архаїки. Орнаментація рушників створилася в процесі історичного і культурного розвитку в Україні. У кожному регіоні склалися свої традиційні мотиви, особливості їх композиційної побудови, колірна гама. [7]55 [7] Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А., Українська вишивка.-К.: 2002.-С.118

Ще 1000 років тому, досліджуючи вишивку, Борис Ста сов зазначив: "У народів Давнього світу орнамент ніколи не містив в собі зайвої лінії, кожна рисочка мала своє певне значення... Це складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначена не лише для певних очей, а й для розуму та почуттів".

Водночас вивчаючи орнамент рушників, відчуваєш, що вони вражають ритмічною красою узорів і якоюсь таємничою магічною силою, що йде від них. Наявність жіночих зображень, "дерева-життя", прадавніх геометричних символів, свідчить про язичницький сакральний зміст цих обрядів.

Цікавим є рушник із Поділля, де є зображення дерев і 2-х жіночих фігур (Берегиня та її дочка). Які за розміром дорівнюють цим деревам.

Подільські рушники виділяються технікою виконання і кольоровим строєм. Вишиті вони червоними, жовтими, синіми, зеленими, чорними вовняними нитками, які лягають рельєфними опуклими рядами, утворюючи виразні, сповнені спокійного ритму композиції (Г.Лялька, М.Сидоренко, Н.Горобець, М.Шевчук, Є.Еельянова).

На Поділлі вишивальниці відтворювали на полотні фантастичних коней з крилами великих казкових птахів, жіночих зображень з піднятими догори руками чи із жінками, які тримали коней із вершниками або птахів. Ці вишивки зберегли з найдавніших часів зображення, що уособлювали силу природи, сонця, Богині-берегині [6].66 [6] Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка.-К.: 2002.-С.118 Найцікавіші створювалися в селах Томашпільського, Крижопільського районів, особливо в с. Клембівка. Вони невеликі за розміром, кінці оздоблені горизонтальними, вертикальними або скісними паралельними смугами рослинного чи геометричного орнаменту (Рис.31)

Щодо Полтавщини, тут частіше зображувались фантастичні олені біля яких є мотиви істотних зображень.(Рис.32) Можливо це зображення Рожаниць Божества родючості, культ якого сягає давніх міфологічних уявлень про небесних володарок світу. [11]77 [11] Кулич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. – Л.: 1996. – С.163 за припущенням Б.О.Рибакова, вшанування належить до осінніх свят, які з приходом християнства були з'єднані зі святом Різдва Богородиці - 8 березня. До господарської родючості додавалась людська родючість - адже це був час, коли влаштовувалося весілля. Звернення до Рожаниці було подвійним. З одного боку - дякували з врожай, з другого - прохання про допомогу і під час пологів. Зображення двох птахів - далекий відгук магічної жертви, що приносили мисливці божествам неба. Він збігався з часом останнього осіннього свята врожаю -давнім святом Рожаниці. По боках Берегині вишиті фантастичні істоти, г-можливо це олені, вигляд яких змінено в довготривалих традиціях. [18]88 [18] Соломченко О.Г. Писанки українських карпат. – У.: 2002. – С.22. ІхТ зображення є свідченням про давнє міфологічне уявлення про небесних оленів, як відлуння міфу мисливців. Шлях, яким Олень ніс Сонце, пролягав на захід - в Країну Смерті. Звідси виникло вірування, що олень супроводжує душі в потойбічний світ.

Водночас вишивка рушників зберегла не лише первісний культ оленів, а йшли поступові зміни їх наявним зображенням кіньми (символом уособлення земного добробуту). Тобто відбувся процес переходу від космологічного зображення з небесними оленями до жіночих зображень з реальними кіньми вже земного ярусу.

Можливо вишите золоте зображення на подільському рушникові XVIII ст. – це ідеограма заклику весни і є дуже змінене трансформоване уявлення Мокоші, язичницької Богині, яка в язичницькому пантеоні Володимира Великого уособлювала "Матір Врожаю" - богинею добра, достатку. З часом культ Мокоші було витіснено християнською Парасковією, яка стала покровителькою жіночого ремесла, поля, домашніх тварин. [7]99 [7] Кара-Васильєва Т.В., Чорноморець А., Українська вишивка.-К.: 2002.-С.129

Зображення людини в деревоподібній формі збереглося у вишивках районів Буковини, Волині і Поділля. Розвиток образу ішов у двох напрямах – зображення її як "людини-дерева" і наближення її до реальної дійсності. У І випадку, образ людини вишивали в центральних площинах. Різні подачі ромбоподібних прямокутних площин, які в сукупності створюють людиноподібні фігури з піднятими догори