Пізніше, коли запанував матріархат у наших пращурів з'явилися й антропоморфні (людиноподібні) зображення Богині - Берегині, обов'язково з піднятими догори руками, яких було і шість, і дві, і чотири. Така постава могла творити і дерево - символ Богині. Чотирирукі і шестирукі Берегині є на деяких знахідках із бронзи. Ще одним писанковим різновидом зображення Великої Богині є композиція з "кучером" (Рис. 52), "кучери з гілочками", "кучери з деревом і сонцем" (Рис. 51), "королева", "шулька-круторожка" (Рис. 51), "княгиня", "півники", "косиці" (Рис. 48), "крила", "качур".

Він дуже схематичний і іноді нагадує рослину чи тварину, тому й отримав такі назви. (Рис. 47,48, 51, 52)

Домінуючий елемент "кучер" іноді міститься внизу, і зображує змію біля ніг Богині - дерева із сонцем угорі. Тут Берегиня виразно виступає володаркою неба та землі, у інших варіантах "кучер" - на горі світового дерева, з короною на голові чи дубовими ріжками або з трьома стрілами, деколи він крилатий [Рис. 57]. Такі писанки, як правило, мають гарне тло, і судячи по цьому є зображення цариця - Яриця в замовляннях, що на морі, на океані, на річці на Йордані, в золотокорому дубі сидить. З багатьох із названих писанок, взір подвоєний, твориться ніби дзеркальним відображенням. Оскільки писанка має іконічний характер, така подвоєність має свідчити про двоякість самої Богині, яка водночас є небом та землею, літом та зимою, добром та злом, життям та смертю. У схематичному варіанті таке зображення переходить у перекреслену поперек сигму - S. До знаків Богині неба належить і косий хрест, який є перехрещенням сигми (може переходити у свастику). Поєднання косого хреста з прямим (символом землі) передавало ідею чоловічого та жіночого начала як рушія життя. [12]88 [12] Манько В. Українські писанки.-Л.:-2001.-С.25

Залишилися нам багато орнаментів, шедеврів писанкової символіки: "Крутороги", "Сорокопута", "Півень", "Частоколи", "Сокирки і клинці", "Бояри", "Київ", "Зозуля", "Ластівки", "Княжна", "Монастирі", "Церковці", "Великдень", "Божа ручка", "Хрест".

В кожному регіоні України розфарбовували писанки. Кольори мали також важливе значення. Так, жовтий колір означав місяць, зорі, а в господарстві - врожай. Червона барва пов'язана з теплою тілесною символікою крові, часто фігурує на писанках з небесною символікою (Київщина). Червоний колір не випадково зблизився з поняттям ласки, прихильності, тобто любові до певного світу. З часом цей колір повністю закріпив за собою позитивну символіку і став означати радість життя, любов для молодих, надію на одруження, і стали його присвячувати сонцю. Зелений – означав весну, Воскресіння природи. Синій - небо, повітря [12]99 [12] Манько В. Українські писанки.-Л.: 2001.-С.28

Особливо ці кольори зустрічаються в писанках Покуття-Київщини, Поділля, Полісся (Рис. 50, 51, 52). Решта позначені лише в декількох елементах. У київських писанках часто вживають біле, ясно-синє, а також фіалкове тло. Вони означали небо, здоров'я, повітря. Особливо поширені також на Чернівецьких (Буковинських) та Надвірнянських писанках.

Чорна барва теж сакральна у кольоровому спектрі, хоча вона найбільше "потойбічна". Архаїчне мислення не трактує її цілком негативно, оскільки ще не виробило такого чистого поділу. До речі, поєднання чорно-білих писанок означало повагу до душ померлих. Червоно-чорні писанки сприймаються гостро та тривожно, "Вони бентежать своєю докосмічною і позапоцінувальною первісною природою [12]110 [12] Манько В. Українські писанки.-Л.: 2001.-С.28.0 сумніву, так звані, "крутороги" у вигляді тригверів і з таким поєднанням кольорів позначають не небесне, а земне божество, й виразно у зміїній іпостасі. До хтонічних належатимуть зміїні символи на писанках із чорним тлом. Проте варто кольору з них змінитися на червоний, як народне мислення ту ж змійку переназве "качуром", бо на відповідному етапі, червоний змінив свою символіку (Покуття (Рис. 52 Західне Поділля, Вінниця, Полтавщина. (Рис. 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62).

У кінці XIX ст. початку XX століття у кольоровій гамі Буковинських писанок переважають червоно-оранжеві, коричнево-червоні, коричнево-золотисті кольори, на фоні яких виступає білий контурний рисунок, що утворювався покриттям шкаралупи яйця восковими лініями. Саме ці лінії служать каркасом, на якому будується уся композиція розпису. Основними кольорами Бойківських писанок є охристо-оранжеві, світло-коричневі, охристо-червонуваті.

Орнаментальне мистецтво писанки є криницею, з якої можуть черпати живильну основу для своєї творчості майстри народного мистецтва, художники-професіонали прикладного мистецтва, театральні художники і декоратори, поліграфісти, дизайнери з моделювання одягу і т. д. Орнаментальне мистецтво писанок слугувало джерелом натхнення для багатьох видатних художників, які на цьому ґрунті здобули мистецькі цінності, що здобули загальнолюдського визнання. [18]111 [18] Соломченко О.Г. Писанки українських Карпат – Узгород: Карпати, - 2002.- С.15-161

Звичайно, майже уся символіка розкриває поганські корені писанки, але варто її потрактувати no-християнські, як знаки на ній, та й сама писанка стає носієм до любові, до "матінки-природи", людей, світу, Бога; новорічне "Сійся-родися..." проростає деревцем на великодньому яйці, а дволика Берегиня стає просто Скіфською бабою нашого минулого. [12]112 [12] Манько В. Українські писанки. К.: 2002.-С.232

Видатний російський вчений Б.О.Рибаков з статті "Макрокосм і мікрокосм" народного мистецтва - досліджуючи витоки образотворчих зображень у народному мистецтві, наголосив на необхідності наукового підходу до цього процесу. Він визначив це в двох методах. В першому методі є виявлення першооснови, зміст композицій і елементів народного мистецтва, розгадати давно