Класичні зразки полісько-волинської вишивки зібрала Олена Пчілка. Вона класифікувала орнаментальні вишиті мотиви за змістом, виділивши окремі локальні розбіжності. У Ковельському, Сарненському, Дубровицькому районах були поширені певні принципи орнаментально-композиційного рішення вишивок, переважала техніка нанизування» червоними нитками. Стрічкові червоні розеткові або ромбові смути ?????то пересікались однією або двома чорними чи синіми нитками.

Українська народна вишивка - один з найпоширеніших і найдоступніших видів народної художньої творчості. Вишивка вдосконалювалась протягом багатьох століть і йшла до нас у вигляді чудових, різноманітних орнаментів, які виконано численними швами та цікавим поєднанням кольорів ниток.

Зразки старовинної української вишивки вражають своєю простотою і лаконічністю, різноманітністю й художньою майстерністю і залишаються невичерпним джерелом розвитку сучасного декоративно-прикладного мистецтва.

З давніх-давен люди оформляли ручною вишивкою різня предмети побуту. Популярністю користуються сучасні гарні і оригінальні вироби, оформлені українською народною вишивкою: серветки, скатерки, рушники, панно, блузки, чоловічі сорочки, інші моделі одягу.

У сучасній вишивці типові українські орнаменти збагачуються новими елементами, цікавими композиційними рішеннями; при цьому майстри зберігають традиції народної вишивки, використовують орнаменти, поєднання різних і подібних кольорів, техніку виконання, характерні для різних областей України.

Вишивання - захоплююче знання, під час якого розвивається естетичний смак, виховуються працелюбність, творче ставлення до праці, старанність, охайність, формуються навики на вміння, які знадобляться школярам у їхньому майбутньому трудовому житті.

Вишивка - поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконується ручним способом.

Цей вид мистецтва виник давно - корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи відносять до Vст.н.е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше в музеях вишивок XIX ст.)

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території , яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи - починаючи з незапам'ятних часів і до наших часів. Е лементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої України трипільські племена (доба пізнього неоліту і початки періоду бронзи).

Вишивкою був прикрашений одяг у скіфів - мешканців причорноморських степів, про що свідчить давньогрецький історик Геродот.

Відомо багато археологічних доказів відносно давності і поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У селі Мартинавка Черкаської області було знайдено скарб, що датується VI ст.н.е. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях - ще недавно так одягались українські селяни.

У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

Археологічні розкопки підтверджують значне поширення вишивання у Стародавньому Києві: на фібулах і срібних браслетах XIII ст. зображено постаті в сорочках з широкими вишиваннями.

Творче спілкування з іншими народами мало певний вплив на техніку художньої вишивки майстрів Київської Русі, але в своїй основі вона залишилась самобутньою. Народ творив , знаходив і стверджував власний оригінальний стиль. Невідомі умільці копіткою працею виробили різноманітні усталені техніки вишивання, які завдяки стійкості традицій дійшли через століття до наших часів. Звичайно, з часом майстерність вишивання вдосконалювалася. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.

На рубежі XVI-XVII ст. починається могутня хвиля відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в т.ч. й вишивання.

Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт, навесні та взимку.

Одяг був свою роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Саме тому жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами яскрава корсетка, яскрава шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка - в такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів.

У XVІII-XIX ст. майже в усіх поміщицьких господарствах та при монастирях існували майстерні художньої вишивки, вироби яких не лише використовувалися для власних потреб, а й частково йшли на продаж.

З другої половини XIX ст. мистецтво вишивання поступово виходить за межі хатнього ремесла і подекуди набирає форм кустарного промислу. Виникають артілі та перші кооперативні об'єднання вишивальниць. Подекуди цілі села живуть цим промислом.

Нині на Україні діє багато художньо-виробничих майстерень, які об’єднують працю майстрів, спрямовують її , організовують навчання молоді. Найвідомішими є майстерні в селах: Решетилівка на Полтавщині, Дігтярі на Чернігівщині, Глинки і Кути на Івано-Франківщині, а також у містах: Києві, Львові, Вінниці, Чернігові, Ніжині, Богуславі, Косові, Вижниці. Центри народної вишивки є зосередженням високої майстерності і художнього смаку.

Талановиті майстри вишивання у Києві. Львові, Одесі, Тернополі, Сімферополі, Косові, у Клембівці (Вінницька обл.) та інших містах і селах створюють вироби, які насичені радісним колоритом і виконані на високому мистецькому і технічному рівні. Сьогодні твори народних умільців відомі не лише в нашій країні, а й далеко за її межами.

Художнє вишивання - один з найбільш поширених видів народного