А тепер погляньмо на нові елементи, які, попри заборони, все ж виникали. В основному це або майже натуралістичні зображення квіток, листочків, або християнські мотиви. Останні з'явилися в ук-раїнському писанкарстві наприкінці XIX — на початку XX століття; вони були спочатку великою рідкістю й здебільшого обмежувалися надписами «Христос Воскрес» або «X. В.». Нині такі мотиви найбільш розповсюджені на Гуцульщині. Там зустрічаються писанки, що е справжніми шедеврами декоративного мистецтва. На них цікаво вирішені розп'яття Ісуса Христа, хоругви, каплички, церкви. Поши-рені писанки й з малюнком «Серце Ісуса». Всі ці християнські ново-введення, як правило, займають на писанці центральне місце й оточені все тими ж прадавніми орнаментами.

Як відомо з біблійних легенд, культ яйця в християнстві бере початок з часу, коли Марія Магдалина піднесла римському імперато-ру Тіверію червоне яйце як символ страждання і вознесіння Ісуса Христа.

Сьогодні на всіх континентах налічується до півтора мільярда хри-стиян і абсолютна більшість з них на свято Воскресіння Христове готує лише крашанки, тобто різнокольорові яйця без будь-яких орнаментів. У нас же прадавні наші писанки органічно стали невід'ємною частиною оновленого Великоднього свята.

В залежності від техніки оздоблення розписані й фарбовані, мальо-вані яйця в Україні поділяються на крашанки (одноколірні), власне писанки (розписані воском), шкрьобанки (скробанки, дряпанки), крапанки та мальованки.

Для писанок відбираються чисті й гарної форми яйця, най-частіше — курячі, але досить часто і яйця качок, гусей та, як і в сиву давнину, голубів, горлиць. Для виготовлення власне писанок яйця перед роботою трохи підігрівають, потім розтоплюють бджолиний віск і за допомогою писачків, косток різної конструкції розписують їх. Писачки здебільшого складаються з металевої трубочки, прикріпленої дротом до дерев'яного патичка. Використовуються ще кістки риб (звідси й назва інструменту — костка), а також булавки, голки, навіть цвяшки. Останні зручні для написання орнаментів, утворених з мо-заїки клиноподібне розтягнених крапельок. Такі писанки домінують в українців з Пряшівщини, Лемківщини, Перемишльщини та деяких районів Галичини.

Як же народжується писанка зі складним багатоколірним орнамен-том? Спочатку писачком наносять на нефарбоване яйце ті смужки, тобто елементи орнаменту, які, за задумом, мають бути білого кольо-ру. Потім яйце занурюють у найсвітлішу фарбу, як правило, ясно-жовту. Затим на просохлу поверхню пофарбованого яйця наносять воскові лінії, які повинні бути ясно-жовтого кольору, і знову занурю-ють яйце у фарбу, припустимо, темно-жовту; далі пишуть, елементи темно-жовтого кольору і опускають яйце до ще темнішої фарби — червоної, тоді відповідно до темно-вишневої, коричневої або чорної. Нарешті яйце підігрівають у печі чи гарячій воді, аби зійшов віск — і писанка готова.

В Україні, здебільшого на Чернігівщині та Київщині, траплялися, а подекуди і зараз зустрічаються білі писанки, що належать до найвишуканіших мистецьких творів нашого народу. Аби одержати їх, писанкарки після нанесення кольорового орнаменту знебарвлювали решту поверхні яйця міцним капустяним квасом, і тоді на сніжно-білому тлі розквітали неперевершено краси й яскравості поодинокі малюнки.

Не завжди фарби рівно, якісно бралися до шкаралупи. Тому перед розписуванням, бувало, обробляли яйця оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном (алюмокалієвим галуном). Через це у деяких регіонах України писанки почали називати галунками.

Цікаво виготовляються шкрьобанки (їх ще іноді називають шкробанками, скробанками, дряпанками). Тут спочатку фарбують яйце у якийсь виразний темний колір, а потім кінчиком риб'ячої кістки, голки, ножа або будь-яким іншим гострим предметом вишкрябують орнаменти. Цей спосіб також вельми давній. Найбільше поширений на півдні Галичини і Лемківщини.

Для фарбування та розмалювання яєць здавна використовуються природні барвники. Це відвари з кори, бруньок, плодів різних дерев і кущів (дуба, вільхи, горіха, яблуні і т. д.), коріння та стебел трав, пелюсток квітів, лушпиння цибулі та ін. Такі фарби світлостійкі, дають

багату палітру. В останні десятиліття писанкарки звертаються і до анілінових фарб. Але вони погано витримують світло, маркі, до того ж проникають через шкаралупу до середини яєць, і ті стають непридат-ними для споживання.

Мальованки — це означає мальовані пензликом. У роботу йдуть гуаш, акварельні і навіть олійні фарби. На мальованках домінують квіти, а наші давні орнаменти майже не зустрічаються. Мальованки, виготовлені в монастирях як великодні сувеніри, часто прикрашаються шовковими «золотими» або «срібними» стрічками, паперовими наклей-ками. Можна побачити на них і мініатюрні малюнки з життя Ісуса Христа.

2. ХУДОЖНЯ КЕРАМІКА

Кераміка - одна з найбільш цікавих і самобутніх галузей українського мистецтва. Культура кераміки на території України була відома ще задовго до утворення Київської Русі. Від тоді цей вид мистецтва засвоювався і вдосконалювався багатьма поколіннями майстрів.

Кераміка тісно пов'язана з нашим повсякденним життям. У кожного з нас є свої улюблені вироби. Дехто з нас милується кахлями, ще хтось не може і дня прожити без улюбленої чашки, інших приваблюють керамічні іграшки, а хтось збирає колекцію горщиків чи баклаг... А яке різдвяне свято може обійтись без макітри?

Всі ці вироби різні за формою, розміром, кольором. Але є в них дещо спільне: всі вони зроблені з одного матеріалу - глини.

Зараз, коли будується молода Українська держава, поглиблюється зацікавлення людей до витоків своєї культури, своїх традицій, а власне декоративно - ужиткового мистецтва, зокрема кераміки, є невід'ємною частиною української старожитності.

Художня кераміка (від гр. Keramos - глина) - вироби виготовлені з різних глин та інших неорганічних складників, які для міцності черепка висушують