Народне мистецтво - це вияв художніх та естетичних смаків найширших верств працьовитого українського народу, - є тим невичерпним джерелом, яке живить творчість народних майстрів і професійних художників минулого, сучасного і майбутнього мистецтва. Воно є одним з головних галузей народної культури. Народна культура: вишивка, різьба по дереву, лозоплетіння, ковальство, кераміка дуже тісно пов'язана з кожною людиною, з кожною домівкою - це ті речі, без яких ми не можемо уявити собі наше життя.

Величезна різноманітність форм керамічних виробів, які маємо на території України складалася поступово в процесі тривалого історичного розвитку від Трипільської культури до ультрасучасного в наші дні. На протязі цього часу людина користується і буде користуватись глиняним керамічним посудом.

Творчість художника - кераміста може плідно розвинутись тільки на основі глибокого розуміння всіх особливостей керамічної технології, її специфіки і можливостей. Сама багатовікова історія художньої кераміки, яка зберегла великий запас інформації, дає немало явних прикладів того, які блискучі результати народжувала невід'ємна співпраця ремесла і мистецтва.

- прикладного мистецтва, що значно розширює естетичний світогляд.

Отже, щодо історичної спадщини кераміки України - це досить ціновий і обширний матеріал, особливо, коли бачиш, якою вона до нас прийшла у XX століття, а вже, якою вона буде у XXI столітті залежить, зокрема, від нас.

3. Художня вишивка

У ранніх землеробських культурах ромбічним “візерунком” – символом родючості вкривали глиняні жіночі фігури богинь, посудини-жертовними. Звичайний ромб із крапою посередині – ідеограма засіяного поля: ромб з паростками або завитками на зовнішніх кутах — символ родючості. Зокрема, трипільські художники вміло поєднували реальне і міфологічне. Зберігалися архаїчні пласти, виникли нові, ?????дбнваючі світоглядні уявлення трипільців про життя на землі, природу, Всесвіт.

Через тисячоліття тягнуться зв'язки орнаментальних схем, які постійно видозмінювались, збагачувались, залежно від конкретних соціально-історичних умов, дослідннки неодноразово підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс крізь віки тотожність з орнаментом попередніх епох, передусім з античним геометричним.

В епоху Київської Русі вишивка золотими і срібними нитками зазнала розквіту і поширилася в побуті феодальної знаті, її оцінювали як надзвичайну коштовність. Прикрашали не тільки святковий, ритуальний, княжий, а й цивільний одяг, тканини. ???? храмів. Так, у літописах (1146 р.) с згадка про тканини «индитьб» і «платы ???ужебные и все шито золотомъ» (йдеться про Путивль). У 1288 р. літописець писав прo дорогоцінні прикраси для храмів у Володимирі — «завесы золотом шиты», а в ????рбовлі «платцы оксамытны шиты золотом и жемчугом».

Пам'ятки вишивок X–XІІIст. засвідчують, високий рівень орнаментальних композицій вишивок антропоморфними, зооморфними і рослинними геометризованимм мотивами.

Уже в цей період дна напрями вишивання — орнаментальний і сюжетний — перебували в органічній єдності, надаючи тканинам сюжетно-художньої виразності. Важливими знахідками срібно-золотого гаптування з фігурними зображеннями XIІ ст. фрагменти єпитрахилі, знайдені 1936 р. у Софійському соборі. Вісім постатей — жіноча Оранта, п'ять чоловічих (двоє святих і три святителі), двох ангелів — вишиті золотою, срібною сухозліткою та світлим шовком «в прокол», «в прикріп» і «в ????астил». Між фігурками на єпитрахилі — рослинний орнамент: галузки, завитки, листочки. Про поєднання сюжетних й орнаментальних зображень як типове явище вшивального мистецтва свідчать пам'ятки і пізнішого часу. Так. сітчастий ромбовий орнамент червоними нитками зображений на білій скатертині, якою застелений стіл у фресці «Тайна вечеря» з с. Горяни Львівської області. Чітке, логічно продумане розташування квіткових галузок на іконах «Богородиця з дитиною» з Луцька (XV ст.). Спac нерукотворний» з с. Терло (XV ст.). «Преображення» з с. Яблунів (XVI ст.). Нерукотворний образ» з с. Либохори Львівської області (XVI ст.). Рядове і шахове розміщення квіткових червоних і чорних галузок передано в одязі Христа в іконах Богородиця-Одигітрія» з Красова (XV ст.) та «Поклоніння волхвів» з Бусовиськ Львівської області (XVI ст.) та ін. В іконі «Богородиця-Одигітрія» з Красова на одязі помітні рослинні та геометричні мотиви. На білому тлі виразно окреслена уставкова вишивка на сорочці дитини. Вона виділяється суцільно-килимовим заповненням смугами червоно-жовтавим кольором, обрамована стрічковим орнаментом, вишивкою з верхнього і нижнього боків. Стрічка, вишита чорними нитками на шийному вирізі. Композиційне об'єднує орнаментальні мотиви в рядовому і шаховому повторенні на всій площині сорочки. Про побутування смугасто-рядової системи мотивів на тканинах свідчить зображення вишивки на іконі «Різдво Марії» з Нової Весі (кінець ХV— початок XVI ст.. тепер Польща). На всій площині покривала ритмічно повторюються широкі орнаментальні смуги. Ряди кругів нагадують вишивки XII ст. між орнаментальними смугами на певній відстані один від одного імітують вишивку ромби із чотирьох кружалець і променистих розеток. У цій же іконі представлено і ???грічкове розміщення орнаменту в одязі — на комірі, уставці, рукавах.

Розвиток сюжетного вишивального мистецтва засвідчують твори XI—XVI ст. серед них особливо цінні так званий золочівськпй фелон (XIII— початку XIV ст.). Плащаниця із с. Жиравка Львівської області (XV ст.). У золочівському фелоні вишивка передає не тільки багатство орнаментальних мотивів, а й індивідуальність обличчя. Об'ємно-рельефними акцентами за