Складні процеси переходу від геометризованих форм найрізноманітнішого сюжетного образотворчого орнаменту до рослинного прослідковуються у вишивках початку XVIII ст. Па зміну ламаним стрічкам приходять хвилясті, у вгинах яких розміщуються чотирипелюсткові квіти, листочки тощо. Особливо цікаві смуги у вертикальному плані, де позмінне вишиті червоними і синіми нитками один над одним вазонні мотиви з квітами. Такий принцип вертикальної подачі вазонних мотивів, антропо-эрфнп.х фігур, уподібнених до дерев життя, зустрічається в усіх районах України. Поширені трирядові композиції з мотивами дерева життя, котрі нагадують людські постаті.

Особливого розвитку зазнав рослинний орнамент у вишивках великих скатертин, запон, простирадл. Складні рослинні орнаментальні форми логічно розміщені на бордюрах, що обрамовують прямокутну і центральну частину. У міському купецькому середовищі були - поширеними скатертини з виділенням концентричної композиції, бордюр — прямокутна або кругова орнаментальна смуга, існують різні варіанти центральних мотивів, навколо яких (часто в круговому плані) [шиті квіткові галузки, пташки, ягідки, зірки-квіти тощо. Цікавими пам'ятками вишивок XVIII ст. є скатертини, що датуються 1715—1722 pp., простирадло Ґалаґана 60 р. (Чернігівський історичний музей).

На цих скатертинах кожна квіточка, стеблина, листок, пуп'янок і галузка вишиті жими швами. Так, скатертина 1710 р., на якій вишиті складні рослинні галузки, розетки-зірки, вражає багатством варіантів різкого напрямку і щільності стібків червоною заполоччю, їх виділенням на білому тлі, грою світла й тіні на поверхні орнаментальних мотивів і тканин. Аналіз принципів суцільного двостороннього наповнення квіткових пелюсток, листя різними дрібними стібками, зубцями, ромбиками, квадратами дає змогу порівнювати скатертини з відомими рушниками Київщини і Полтавщини XVIII ст.

Аналогічним за характером технічного, орнаментально-композиційного рішення пам'ятками вишивального мистецтва XVIII ст. в хустини. Прямокутна або квадратна форми визначають схему мотивів у чотирьох кутах, на каймі, в шаховому плані на всьому полі. Найчастіше в кутах розташовані квіти у розрізі, квіткові галузки, ??????, на каймі — пелюсткові квіти, на центральній площині — одинарні, паровані ????? — шашечки. Вишивка — переважно з червоною заполоччю або червоною з покрапленням синього, техніка — двостороння пряма гладь, стебнівка. хрестик. Такі стинп поширені на Поліссі, Волині.

Поступово в техніці нанесення прямих, скісних, зустрічне скісних стібків золоми і срібними нитками відбувався процес сміливішого відхилення від графічності. ????? вільнішого, дещо живописного трактування. У XVIII ст. рослинний орнамент набув виняткової популярності у речах побутового призначення. Зображення квітів, листя, хвилясти галузок потребувало гнучкості стебелевого «малювання». Стібки наносили ?????видовжені, то вужчі в одній стрічці, моделюючи їх укладання згідно з формою мотивів. Так, у класичних мотивах січених листочків, масово поширених у вишивці ????ст., стібки стелили навскіс, гнучко окреслюючи зубчасті виступи, вгини, округлення. Ця живістю, легкість стібків для відтворення такхи орнаментальних мотивів, як розеток-квітів, плодів, граната, січених листочків, яскраво виявлені у ????? гаптах-вишиванках на ??????, полотнищах (переважно шириною 20-30?????, що облямовували краї скатертин, простирадл, одяг (часто культового призначення – опріччя риз тощо.

Вишиті золотом, срібними нитками лиштви – ориганільне художнє явище в українському мистецтві XVII—XVIIІст. Геніальність вишивальниць виявились у незвичайному хисті домагатись живописного звучання геометризовано-рослинного орнаменту фризового розміщення, вишитого металевими нитками.

У гаптах XVIII ст. круги розети набувають вигляду квітів з ланцетовидними

пелюсточками: дерево життя з густо розгалуженими гілками, квіточками, пуп'янками, кругленими листочками. Ці пам'ятки засвідчують тенденцію монументального тактування рослинного орнаменту. Він зазнав особливого розвитку у вишивці шовковими нитками. Тонкими м'якими багатоколірними шовковими нитками з спектами полиску тонального переливу вишивали широкі лиштви для козацької старшини, купців. Вишивання шовком було поширене і в сільському середовищі, про що засвідчують музейні колекції.

Виняткової уваги заслуговують збірки з таких провідних центрів вишивання шовком, як Київ, Чернігів. Харків, Пирятин, Полтава, Львів, Золотоноша. Відомі вишивки XVII ст. з окремих сіл, зокрема, Мітьки, Крутьки Золотоніського повіту. Виходячи з характеру орнаментально-композиційного рішення, можна виділити дві вовні групи вишивок шовком. До першої з них належать вишивки, виконані одним кольором — вишневим, зеленим, чорним (переважно XVII— початок XVIII ст.). Мотиви квітів, гранатів, січених листків тощо зображені у поздовжньому або поперечному розрізі великими площинами, легко заокруглені, всередині є вишивки золотою і срібною нитками техніками стебнівка, двобічна гладь. Лінії, кольори контрастного, об'ємно-просторового звучання) рельєфно виділяються на домотканому полотні. Другу групу утворюють яскраві, багатоколірні шовкові вишивки. В них немає ?????? металевих, золотих або срібних ниток. Вони захоплюють продуманістю, ла-гідністю кольорових зіставлень. У пишних рослинних галузках, розміщених у фризо????? або шаховій системі, є багато фантастичних різнокольорових квітів, в кожній нитці — відмінні за тональною гамою пелюстки. Часто в одних листочках поєднано чотирьох ????? різних відтінків зеленого кольору, з вкрапленням чорних, жовтих, білих, рожевих ниток.

У XVII—XVIII ст. ці дві групи вишивок шовком існували водночас. З другої половини XVIII ст. помітна тенденція до здрібнілого зображення рослинних мотивів. ?????ка контрастність змінюється стриманішою кольоровою гамою.

Хоч вишивка шовком була найбільш поширена серед заможних верств українського населення, однак на її художнє рішення впливала народна уява про красу плинного світу. В характері зображень гнучких рослинних мотивів на дорогоцінних шовкових виробах є прямі аналогії з вишивками заполоччю на рушниках, полотняних скатертинах.

Пам'ятки XVI—XVIII ст.— твори високого художнього рівня — засвідчили ?????Іьший етап розвитку давньоруських традицій вишивального мистецтва, нові явища. С?????