“Полтавська гладь”. Полтавською гладдю краще вишивати жіночі і дитячі плаття, блузи, серветки, скатертини, дорожки, поно, подушки, рушники. Вишивання полтавського гладдю розвиває винахідливість і творчі здібності вшивальниці. Підбір кольору ниток до кожного окремого малюнка дає вишивальниці практичні навички і поняття про поєднання кольорів, розвиває смак. Після нанесення візерунка на тканину роблять накладку по контуру малюнка швом “вперед голку”. Приступаючи до самої вишивки, роботу розміщують так, щоб нитки гладі лежали вертикально від себе. Насамперед закріпляють нитку і виводять голку в нижній лінії контуру. Потім проводять нитку від себе, вкалюють голку у верхній контур малюнка і роблять маленький стібок від контура до середини малюнка. Голку необхідно вколювати з лівою сторони прокладеної нитки. Далі, відступивши 5-6 мм до себе, вколюють голку з правої сторони і виводять з лівої сторони прокладеної нитки, і так до протилежної лінії контура. Нитку, прокладену від однієї лінії контура до другої, перевивають другою ниткою і дрібними стібками прикріпляють її до тканини. Вишиваючи цей шов зліва направо, необхідно слідкувати за тим, щоб нитки щільно прилягала один до одного (мал. 4).

Художня гладь. Гладь використовується для обробки жіночої і дитячої білизни і інших виробів. Нерівними стібками цього виду шва закривають усю поверніть тканини в малюнку. Для вишивання художньою гладдю можна використовувати нитки різних кольорів і відтінків. Вишивати, необхідно, починати з самих легких візерунків для вишивання: квітів. ???, які відокремлені один від одного чи злегка накривають краї ближніх пелюстків і не мають звернутих країв. До таких квітів відносяться братики, ромашки, жасмин, бузок і т.п. щоб малюнок до вишивки не був плоским, необхідно виділити тіньової сторони, знайти об’єму форму малюнка. Очаківцем рекомендується спочатку приготувати конурний малюнок і змальовувати його кольоровим олівцями. Малюнок перед вишиванням необхідно увесь заштрихувати, як показано на мал.. 5, потім контур його перевести на тканину і вишивати, враховуючи напрям стібка по штрихах на малюнку.

Починаючи вишивання художньою гладдю, необхідно пам’ятати, що колір фону впливає на колір вишивки і навпаки. Якщо невміло підібрати колір. То може проявитися згубна дія контрасту, коли колір програє від сусідства один з одним.

Ажурна вишивка зі стовпчиками і павутинками. Ажурна вишивка, в якій деталі малюнку з’єднуються стовпчиками і павучками з ниток. Здавна називають ???. така вишивка в основному складається з обшитих петельним швом контурів малюнка, стовпчиків і павутинок, які з’єднують деталь малюнка. Стовпчики і павучки вишивають по-різному: по тонкій тканині вишивають стовпчики, обвиті через край, для чого треба натягнути нитку і, вертаючись назад, завити її (мал. 6, а). Якщо стовпчики виконують петельним швом, то натягають декілька ниток і обвивають їх (мал. 6, б).

Ажурну вишивку можна виконувати на тканині будь-якого кольору і якості. Нитки слід брати одного кольору для кожного виробу. Закінчуючи роботу слід спочатку попрати, злегка підкрохмалити і віджати в сухому рушнику, потім випрасувати з виворотньої сторони до повного висихання. А потім злегка пропрасувати з лицьової сторони і знову для рельєфності пропрасувати з зворотної сторони. Після цього можна врізати ті місця тканини, які находяться під павутинками. Вирізати треба біля петельного шва так, щоб нитки вишивки не були підрізані і тканина не проглядаи у різних місцях.

Одягова вишивка

Протягом історичного і культурного розвитку на Україні виробились і відшліфувались найбільш доцільні і досконалі з очки зору економічних, практичних і естетичних вимог форми одягу, його крій, різноманітні методи і засоби декоративного оформлення.

Традиційно-побутовий костюм конденсує в собі мистецтво узорного ткацтва, краю, різноманітного оздоблення. У комплексі художноь-виражальних засобів. Нею прикрашали одяг з домотканого льняного і конопляного полотна, грубововняного сукна, ???. це були сорочки, керсетки. Спідниці, фартухи, пояси, головні убори: очіпки, перемітки, хустки. Особливо яскраво в декоративно прикрашався верхній одяг свити, сердаки, кожухи, нептарі. Це вишивка кольоровими нитками, бісером, аплікація зі шкіри та сукна, оздоблення рельєфними і крученими шнурами, металевими прикрасами тощо.

Характер вишивки. Вибір тих або інших орнаментальних мотивів, колірного вирішення залежали від призначення одягу. Соціальних умов вишивка розташувалась у місцях. Зумовлених загальною композицією вибору, його кроєм, підкреслюючи і виявляючи його архітектоніку. Особлива увага приділялась вишивці сорочки. На будень вишивали просто, скромно, на свято – складніше і багатше, найпишніше – весільні і дівочі сорочки. Композиція сорочки – це цільна, чітко продумана, логічна конструктивно-декоративна система взаємозв’язку площин вишивки, з’єднувальних ажурних швів і вільних частин білого тла виробу, які підкреслюють декоративність вишивки. нею орнаментували оглядові частини сорочки – рукава, поділ, пазуху. Комір тощо. Тому композиція вишивки в загальній схемі сорочки будується на чергуванні горизонтальних і вертикальних ліній, що надає їй ритмічної різноманітності.

Кожний вид одягу мав притаманну лише йому орнаментальну та технічні засоби виконання. На Київщині, Полтавщині, Слобожанщині побутували вишиті очіпки. Вони оздоблювалися вовняними нитками помаранчевого, малинового кольорів. Великі рельєфні стібки утворювали лаконічні і виразні малюнки.

Важливу роль у жіночому і чоловічому костюмах відігравали пояси – узорноткані і вишиті. Вони були широкі, з тонкої вовняної пряжі червоного, зеленого, фіолетового кольорів. І обидва кінці вишивалися великими галузками. Їх особливістю було те, що вишивався лише контур білого кольору або з поступовим переходом одного кольору і інший.

На Поділлі поширеним жіночим убором була пер мітка – одна з найдавніших засобів пов’язування голови заміжньої жінки. У різних районах склалася своя традиція щодо пов’язування пере