Біосфера – як особлива зона живого

Ми постійно порушуємо біосистемий пристрій природи і терпимо від цього у всіх сферах своєї діяльності. Систематичні порушення еволюційного порядку природи і хвильової структури сумісності в біосистемному виробництві лужать причиною “біосистемного” розпаду”- основного виробника “вірусу смерті”, індивідуально-масових нещасть, аварій, трагедій, катастроф, що приносять нам горе і біди, гальмують роботу.

Від біосистемного розпаду не існує ніяких схованок і засобів захисту. Будь-яка біосистеа, створена з порушеням еволюційного порядку природи, є джерелом зла і зазнає поразки, втрачає стійкість, розвалюється і гине.

“Вірус смерті” виникає при відсутності осгентів родючості (успіху) в біосистемі. Із усієї різноманітності організмів, інтересів і дій природа не терпить тільки ті з них, які мають в собі три недопустимі елементи: ненаситність, насильство і пригнічення. Саме ці елементи є в природі джерелом зла і складають “чорну” біосистему подій. Ліквідація джерел зла є пешочерговою необідністю природи в роботі еволюційного механізму по створеню біосистемної досконалості. Інтереси гнобителів ніколи не одержать підтримки в навколишньому світі. Потеціал будь-якого насилля завжди обмежений рамками власної біосистеми інтересів, в той час, як потенціал невдоволення і пригноблення може збільшуватися до неохідної величини і якості за рахунок єдності всіх інтересів природи.

Потенціал невдоволення, образи і болю можна тільки регулювати,знижуючи його рівень до нуля, шляхом налагодження сумісності, при якій сили пригнічення (пригноблення) самостійно відмирають, а при їх відсутності потенціал невдоволення, образи і болю з’явитися не може ніяк. Потрібно тільки позбавити від порушень еволюційного порядку і хвильової структури сумісності, я ніякого “вірусу” смерті”, зла і горя в біосистемі більше не буде. Регулуючи в біосистемах хвильову суміність реакцій, не важко довести добро чи зло в будь-якій біосистемі подій до потрібної нам величини.

Від сил, які пригнічують, і порушень еволюційного пристрою потрібно звільнятися, і в біосистемах відмирає будь-яке зло, настає мир і злагода на ловгі часи.

Взаємодія є кінцевою причиною речей. Потрібно відшукати правильну взаємодію частин, і весь хаос зникне, а зла воля випадку, на яку списують сьогодні великі жертви і витрати, перестане існувати.

Забобони і страх відімруть. Сили пригноблення не зможуть вже розвиватися і пригнічувати абсолютне право на свободу, рівність і щастя. Потенціал невдоволенності, образи і болю не буде більше нагромаджуватися до величини апатії і гніву.

Перед нами відкриються сили, які приведуть до успіху і кінцеві причини речей- біосистемна досконалість. Мусять бути розроблені відповідні міри по структурі виробництва і налагодженні біосистемного зв’язку, тому що:

В результаті “чорні” біосистеми розвалюються і гинуть, а “червоні”, навпаки, успішно розвиваються.

Механізм будь-якого виробництва може успішно працювати тільки по схемі біосистемного пристрою, в якому відсуті елементи насильства. Ми не зауважуємо порушень біосистемного пристрою, а тільки бачимо їх наслідки.

Всі біосистеми (незалежно від їх внутрішньої мідрості, величини і назви) володіють в природі абсолютним правом на свободу, рівність і щастя. Саме ів цьому і схована велика справедливість і Гармонія в природі відношень.

Що таке біосистема?

Біосистема являє собою організацію будь-якої контректної справи чи живої структури, інтересу, виробництва, продукції чи окремої дії, народжену спрамовани рухом виконавчих органів Творця в його власних інтересах.

Біомаса- це продукт біосистемного розпаду. Вона не може довго існувати тому що споживацький інтерес протирічить еволюційним інтересам природи по створенню біосистемної досконалості

Діяльність біосистеми включає в себе такі основні моменти:

Виконується поступово і по мірі необхідності, а не по волі сліпої випадковості;

Підготовка організму до творчої життєдіяльності за рахунок нагромадження потенційних можливостей при взаємодії з навколишніми об’єктами і сеердовищем;

Обов’язковою умовою повноцінного існування будь-якої біосистеми є здібність щось ворити за власними інтересами;

Повна витрата здібності до успішногї взаємодії веде до взаємовиключення і розпаду біосистеми.

Біосистеми працюють незалежно від будь-чиєї волі по строгому графіку роботи власного “Реактора Сумісності”.

“Променевий канал часу”- це реальна форма дійсності, яка не підлягає ніякому викривленню. Всі біосистеми і біосистемні явища зв’язані з цим каналом силою внутрішнього тяжіння власних “реакторів сумісності”, величина якої залежить від хвилевої структури тяжіння і не залежить від віддалі способу котактного зв’язку. Контактний зв’язок на практиці може здійснюватися будь-яким виконавчим органом, наприклад, руками, очима, губами, органами слуху, нюху, пам’яті, дотику або температурниим, ультразвуковим чи будь-яким іншим засобом відображення біосистемної сумісності, кожний з яких є окремим каналом біосистемного зв’язку. Діяльність “реактора сумісності” є незворотним, кінцевим і справедливим, незалежно від будь-яких штучних установок і розмірів насилля.

Приносити користь- це природна потреба будь-якого організму чи біосистемного пристрою і ніяких перекручень в цьому питанні природа не терпить і доповнень не вимагає. Чим більша несумісність, тим більший і дефіцит людськості. Позбутися цього дефіциту і інших проблем можна тільки одним природним способом- шляхом налагодження хвильової структури сумісості в босистемному пристрої.

Біосистемна технологія , на відміну від інших, дає гарантію на безаварійне виробництво кінцевого результату.

Біосистемний підхід не терпить несправедливого бачення успіху у виробництві, початого з невідомим фіналом (кінцевим результатом) і дає гарантію заданого переметру кінцевого результату в будь-якій біосистемі подій.

З позицій біосистемного підходу добре видно, що нещастя- це не випадковість, а продукт порушень біосистемної будови природи, в якому відсутні природні контактні зв’язки.

Абсолютна свобода для вибору сумісності є