Отже, тільки духовне наближує нас до Творця, а не чуттєве.

Нічого не буває без дії і наслідку, то наслідком пізнання є воля.

Єдність чуттєвого пізнання і чуттєвої волі є любов’ю до світу, а єдність чуттєвого пізнання з духовною волею є любов’ю до Творця, до ближнього.

Ніяка дія не відбувається без взаємодії, і якщо пізнання впливає на волю, а воля на пізнання, то по якості взаємодії волі визначається ступінь пізнання.

Якщо ж воля не буде взаємно діяти (впливати) на першу ступінь духовного пізнання, то пізнання не буде возвеличуватись, отже, пізнання підкріплюється взаємодією волі, а воля підкріплюється пізнанням.

Людина завжди бажає добра.

Бажання чуттєвого добра веде до роздумів про духовний світ, тому якраз воля є першоосновою духовного пізнання.

Коли людина починає пізнавати духовно, тоді чуттєва його воля змінюється в духовну. За першим ступенем духовного пізнання наступає найвища чистота чуттєвого хотіння, і ця чистота робить людину здібним, щоб мати духовне пізнання.

Але потрібно вміти відрізняти хотіння в силі від хотіння в дії, або волю від хотіння.

Хотіння, або бажання, буває у нас попередньо перед бажанням, і є побудженням до пізнання, рішуча воля буває після пізнання, і вона є наслідком пізнання.

Звідки ж у людини бажання і воля? Бажання виникає із самолюбства. Самолюбство переростає у людинолюбство, і отримує подвійну силу бажання (хотіння), тоді коло його пізнання збільшується.

У людини є воля, нахили і здібності.

****

Піднімайтесь на вершини, щоб знайти чистоту.

Щоб знайти чистоту, треба високо піднятись і зв’язати себе з небом. Ніколи не можна знайти чистоту внизу, де кишать нечистоти і брудні елементи. На вершині все прозоре і кришталево-чисте. Якщо ви будете підійматись все вище і вище, ви набудете чистоти, навіть не просячи цього, тому що завдяки зусиллю, яке ви докладаєте, щоб піднятись, ви вже очищаєтесь.

Людські відносини.

Обов’язки вдячності.

Людина одержує від батьків фізичне тіло, а також життя, освіту, житло, одяг, харчування. Це обов’язок, за який треба відплатити. Більшість дітей не розуміють цього. Діти мають обов’язок перед батьками. А ще людина має обов’язок до суспільства, тому що вона користується його культурою, школами, музеями, транспортом. Людина зобов’язана перед своєю нацією, яка дала їй колір шкіри, перед планетою Земля, яка народила і живить її, перед сонячною системою.

Перший обов’язок людини- бути справедливим, любити батьків, приносити їм якомога більше добра за все те, що вони їй зробили, робити все можливе для суспільства, країни, всього людства, Космосу. Він пропонує свої думки та ідеї, він думає про добро для всіх, так встановлює добро і рівновагу, і природа вважає його розумною істотою.

Борг учня своєму учителеві.

Припустимо, у вас є вчитель. Ви йому винні величезний борг. Ви скажете: «А скільки ми йому винні?”- нічого, він нічого не просить, але ви зобовзані для інших зробити стільки ж, скільки він зробив для вас.

Відносини.

1. Любов, яка не чекає на взаємність.

Якщо ви завжди чекаєте, що вас будуть любити взаємно, ви ніколи не будете щасливі, тому що ви розраховуєте на щось невизначене. Не можна розрахоаувати на любов інших. Ось чому я кажу “Хочете бути щасливі? То не просіть, щоб вас любили, давайте самі любов, і ви завжди будете любимі.

2. Відносини між батьками і дітьми.

Більшість батьків вважає, що вони є творцями своїх дітей, тому думають, що можуть робити з ними, що хочуть. Ні, батьки повинні знати, що вони тільки будують будинок для дитини, її тіла. Вони не створюють душу, яка приходить здалека.

3. Відносини між чоловіками і жінками.

Єдине розв’язання проблеми полягає в тому, як ми дивимось на людей і на речі. Чоловікам я кажу: ”Чим більше ви вірите, що жінка- божество, тим менше ваше бажання не зіпсувати її. Причина нестриманості, зривів в любові полягає в тому, що чоловіки не знають, як ставитись до жінки і навпаки.

Якщо двоє людей хочуть знайти справжню любов, вірність, свободу, кожен повинен думати про другого, як про представника Отця Небесного, Матері Божої. Дивлячись так одне на одного, вони торкаються чогось вищого. Тоді і ангели і духи віддають свою силу і радість двом закоханим, які висловлюються на найкращій мові, мові безмежної любові.

Відносини ворожості.

1. Ненависть така ж сильна, як і любов.

Якщо ви хочете когось позбавитись, його не можна ні любити, ні ненавидіти. Будьте байдужі, якщо ви відчуваєте огиду, ви прив’язуєте його до себе сильними ланцюгами, ви дальше будете з ним. Людям здається, що, ненавидячи когось, вони віддаляють його від себе. Навпаки, ненависть – це сила, яка зв’язує нас з людиною так, як і любов, узи любові принесуть одне, а узи ненависті – іннше.

2. Любов як засіб захисту.

Щоб захистити себе від своїх ворогів – любіть їх. Якщо ви відчуваєте огиду до них, ви розриваєте на частини свою ауру, і цей отвір робить вас подразливими до всього того, що є негативного у ваших ворогів. Ви одержуєте їх аморальність, ненависть.

Найкращий захист від ворогів – любов. Любити ворогів найважче, але це єдиний щлях захисту.

3.Використовуйте образу, як можливість для духовної роботи.

Справжній учень ніколи не дотримується порад нижчої натури, яка мстить за скоєне зло. Він не хоче бути злим, нервовим, сентиментальним, неврівноваженим, він хоче стати сильним. Але для того він повинен вдень і вночі пов’язати себе з позитивним, інакше він потрапить у владу негативного і пропаде.

4. Спосіб прощення. Людина бідна і слабка духовно і не може прощати. Вона мусить