Бакалаврська робота

Народні промисли Бойківщини

та їх роль в рекреації

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Етно-географічна характеристика Бойківщини 6

1.1. Ареал поширення Бойків 6

1.2. Особливості формування сільських поселень 11
1.3. Садиба, її забудова і благоустрій 14
1.4. Церковна архітектура Бойківщини 20

1.5. Народний одяг Бойків 29

Розділ 2. Народні промисли Бойківщини 33

2.1. Різьба по дереву, столярство 33

2.2. Боднарсто та інші деревообробні промисли 39

2.3. Шкіряні промисли 44

2.4. Гончарство 50

2.5. Ткацтво 54

2.6. Писанкарство 62

2.7. Вироби з бісеру 65

2.8. Лозо- і коренеплетіння 67

Розділ 3. Шляхи використання виробів народних майстрів

у рекреації 69

Висновки 75

Список використаної літератури та джерел 77

Додатки 80

Вступ

Вивчення етноколориту нашого краю дає змогу краще зрозуміти неоціненний спадок, який нам залишили, відкрити для себе нові сторони свідомості та самобутності наших пращурів.

Актуальність теми визначається тим, що змістовних, доступних для ознайомлення наукових праць про побут і промисли бойків досить мало. Також важливо проаналізувати шляхи використання виробів народних майстрів у рекреації.

Метою цього дослідження є визначення спектру занять даної ентогрупи впродож століть, які формувалися потреба та особливостями розміщення, наявністю матеріалів тощо.

Завдання дослідження – аналіз доступних друкованих джерел по тематиці культури, традицій та побуту Бойків.

Об’єктом вивчення є Бойківський історико-етнографічний район, а предметом виступає локалізація проживання, побут, особливості культури, звичаїв, щоденні заняття.

Хронологічні межі роботи обмежуються XVIII – другою половиною ХХ ст.

В ході наступної роботи, під час виявлення взаємозв’язку історичних особливостей формування родів занять, їх еволюція та перехід до сучасного стану. Одним із практичних завдань є визначення доцільності підтримання культури не лише з морального боку збереження духовних основ суспільства, але й реальної змістовності використання продуктів народного промислу в галузі рекреації.

Як одна з етнографічних груп, представлених в нашому краї, бойки надають свого особливо забарвлення історії краю, своїми традиціями, особливостями говірки, одягу, способів побудови житлових, господарчих будівель, особливо красивими зразками церков.

Через гірські території розселення, де було важко займатися рільництвом – розвинулись певні особливості сільського господарства відповідно до територій заселення, також набули поширення народні промисли, які мали широке застосування в повсякденному побуті бойків (одяг, посуд тощо). Серед народних промислів можна виділити особливості в оздобленні одягу, вишивку, бондарство, різьбу по дереву, гончарство, сплавляння лісу, обробку шкіри.

Бойки є менш дослідженою етногрупою, хоча прізвище Бойко є досить поширеним в Україні. Мало хто замислюється над своїм істинним походженням, над історією свого коріння. Вивчення не лише географічних особливостей краю, природних ресурсів, матеріально технічного стану галузі, економічних передумов розвитку, а й людського ресурсу, духовного спадку, культури народного промислу є важливим для створення та укріплення всебічно цікавої та повноцінної галузі рекреації не лише для закордонних гостей, а й для тих хто тут народився і виріс.

Нижче зображене поступове розкриття історії бойків, особливостей їх розселення та притаманні їм народні промисли.

Методика дослідження – це порівняльний аналіз джерел та наукових праць.

Робота складається з трьох розділів: Розділ 1. Етно-географічна характеристика Бойківщини; Розділ 2. Народні промисли Бойківщини; Розділ 3. Шляхи використання виробів народних майстрів у рекреації .

У різні часи над вивченням даної етногрупи працювали різні науковці. Характерні особливості культури та побуту населення центральної і західної частин Українських Карпат – бойків привертали увагу істориків-краєзнавців, етнографів, фольклористів починаючи з перших десятиліть ХІХ ст. Однак ця група українського населення Карпат залишилася недостатньо вивченою і чи не найменш відомою в широких наукових колах порівняно з іншими етнографічними група карпатських українців – гуцулами й лемками. Причиною цього була не тільки відсутність спеціальної узагальнюючої праці, яка давала б цілісне уявлення про горян-бойків, а й та обставина, що переважна більшість присвячених їм статей, нарисів, наукових розвідок опублікована в маловідомих і малоприступних навіть для дослідників виданнях.

Серед найвідоміших дослідників Бойківщини можна згадати: польського публіциста і етнографа Ігнація Любича-Червінського, чеха Павела Йосефа Шафарика, українського вченого Івана Вагілевича, Головацького, Віцентія Поля, Августа Бельовського, Тадеуша Жулінського, Венедикта Площанського, Андрія Дешка, Олександра Митрака, Іллі Романія, Антона Кралицького, Ізидора Коперніцького. Одними з найгрунтовніших і найцінніших є праці Івана Яковича Франка.

Розділ 1.

ЕТНО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БОЙКІВЩИНИ

1.1. Ареал поширення бойків

Бойки заселяли в основному гірські райони середніх Лісистих Карпат (Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську область). Бойківщина – суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гуцульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці і Бистриці Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межує з Лемківщиною у верхів'ях Сяну та Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір'ям, а південною можна вважати Полонинський хребет у Закарпатті. Окреслена територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгірський райони Закарпатської області. У верхів'ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі.
Назва “бойки” зафіксована у джерелах XVII–XVIII ст. Її походження має різне пояснення. Найдостовірніша гіпотеза українського вченого І. Верхратського, який виводив її від уживаного в бойківських говірках діалектного слова бойе (боййе, боййечко) у значенні вигуку ага, їй-богу, прислівника справді. Сучасний дослідник М. Худаш вважає, що назва походить від антропоніма Бойко. Бойківські села знаходяться у долинах рік і мають здебільшого скупчений характер. Тільки в більш висотній зоні вони частково розпорошені. Чимало поселень цього району – давнього походження,