Форми бойківських “ліц” нагадують російські шийні прикраси з бісеру – “гайтани”, “итани”, “чепки”, що побутували в південних губерніях Росії в кінці ХІХ ст.5

2.8. Лозо- і коренеплетіння

Чималі запаси смереки, лози, ліщини сприяли розвитку лозо- і коренеплетіння. Різновидність плетених виробів на бойківщині невелика, це переважно різноманітні кошики, дитячі іграшки, намордники для худоби – “каганці”. Кошики найчастіше плели із смерекового коріння, з лози і ліщини, рідко з лика. Лозові грубші гілки використовували на основу (“руштування”) – сукупність пруття, яке обплітали тоншими смерековими корінцями (“оплет”).

Кошики плели із попередньо заготовленим каркасом і без нього. При виготовленні каркасу спочатку вигинались два “обводи”, скріплені корінням. Менший обвід становив борт кошика, більший – центральний встановлювався вертикально до першого і утворював одночасно ручку. Місце з’єднання обводів запліталось, і по ходу плетіння до центру вкладались “ребра”. Так плели кошики із смерекового коріння, лози. Із ліщини плели кошики інакше: просте плетення без попереднього виготовлення каркасу йшло по кругу, від дна вверх по основі – «кіллю». Закінчували кошик приплітанням борта і кріпленням ручки.

Лозо- і коренеплетіння – заняття літніх людей і хлопчиків-пастухів. Плетені вироби виготовляли перш за все для власного вжитку, рідше на продаж.

У наш час лозо- та коренеплетіння на даній території не зникло, проте значно скоротилось у зв’язку з широким впровадженням у побут замість плетених, близьких за призначеннм виробів з металу, пластмаси тощо.

Розділ 3.

Шляхи використання виробів

народних майстрів у рекреації

Велич нашого карпатського краю підносить народ на мудрість народний епос, який оточує нас навколо. Коли побуваєш на Косівському, Кутському чи Яремчанському базарах, назавжди залишиться в душі глибокий спогад про чудові твори народних умільців: різьблені з дерева тарелі, пудренички, зображення тварин (скульптурна різьба), побутові речі прикрашені різьбою, ворсисті ліжники, вишивані сорочки, рушники, як кольори райдуги виграють на сонці.

А які чудові речі побуту прикрашені випалюванням! Це майстерно виготовлені бондарські вироби, цікавої форми, декоровані технікою випалювання.

Недалеко пролунало бринчання музичного металевого інструменту - дримба. Жайворонком заспівала сопілка у вмілих руках сопілкаря. Не втрималася старенька гуцулка, яка продавала великі сірі ліжники, заспівала коломийку:

"Різьбярику, Гриньку,

Вирозьби ми на співанки

Яворову скриньку".

Справжнє свято для душі. Тільки тут не можна не розуміти талановитого народу, який з давніх-давен заселив Карпати, навчився виживати у цьому краї, полюбив його, зумів використати дари гір для свого життя у пісні і праці творити чудові дерев'яні речі для вжитку, прикрашаючи їх чудовою різьбою, випалюванням, інкрустацією металом, бісером, різними породами деревини.

У цьому краї митець з колиски і до глибокої старості. Відомі на весь світ, вироби з дерева, овечої вовни, гончарні вироби, вишивка, прекрасний весільний та святковий одяг, писанки (мініатюрний розпис на курячих або гусячих яйцях). Народ-творець ніколи не тратить своїх народний традицій у будівництві, у побуті, в одязі. У новостворених творах відчуваються народні традиції з якими вдало гармоніюють нові форми виробів.

Ще збереглися до наших часів нечисленні зразки об'ємної народної скульптури XVIII–XIX ст. Головне зображення – розп'яття, фігури святих.

Переважали вироби побутового призначення, окремі деталі яких можна віднести до народної скульптури – це закінчення ковшів, черпаків, ложок, стовпців воріт. Зображення цих виробів мали зооморфну форму і відрізнялися дуже узагальненим, без зайвих деталей характером. На початку XX ст. вирізьблювали фігурні та прикрашені барельєфами вулики. Тематика зображень на них, мотиви декору були світськими і культовими.

У XVIII–XIX ст. різьблення досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали деталі будівель – одвірки, сволоки, балки, налічники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали плоско-виїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в народному будівництві досі.

Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням. Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні та придорожні хрести, що споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів, коло церков і криниць. До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів – чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку.

Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було виготовлення музичних інструментів: ударних, духовних, струнних. Народні музичні інструменти є одним із відгалужень традиційної культури і за своїм походженням, розвитком, стилістичними засадами пов'язані з народною обрядовістю і побутом українців.

Декоративно-вжиткове мистецтво – один з видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне – "прикрашувальне". Термін "ужиткове" увів В.Січинський. Ця назва загальноприйнята у всіх європейських мовах для означення тих галузей мистецтва, що залишаються поза архітектурою і малярством. Основне завдання мистецтва – зробити гарним предметне середовище людини.

Краса творів декоративно-вжиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність – єдино можливий засіб вираження змісту та художньої образності, за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис),за матеріалом (дерево, кераміка, текстиль).

Є три форми розвитку декоративно-вжиткового мистецтва.

1. Художня промисловість. Виробляє твори мистецтва, здійснює промислове тиражування художніх зразків.

2. Реміснича форма: характерна для промислових художніх промислів. Все грунтується на ручній праці.

3. Самодіяльна творчість – проявляється у ремісничій формі виготовлення художніх виробів і пов'язана з індивідуальною творчістю.

Орнамент – візерунок побудований на