Після негоди люди побачили, як там осіла земля і зробилось гидке болото. Потім земля осілась і утворилось велике озеро, яке існує і тепер».

Записала Медик Євдокія Петрівна

Від Боднарчука Василя Петровича

1904 року народження.

Запис зроблено у 1996р.

Творчість селян Маркови.

Пісні, що далі надруковані є у скороченому вигляді, подав їх Дмитро Кузьмович ВЕРХОЛЯК, житель села Маркова, ветеран ОУН-УПА, двадцятип’ятирічний в’язень ГУЛАГу, голова районного братства

ОУН-УПА Карпатського краю. Проводить велику громадську роботу в районі і в області. Ці пісні співали повстанці нашого краю.

А мій батько був в Петлюри,

Брати – в Коновальця.

А я ще хоч молодий,

Третій рік в повстанцях.

Ой, гоп, не сама,

Як на світі жити –

Каже Сталін – руді, грубі

Байстрюки водити.

А в колгоспі до роботи

Й неділі й суботи,

А я йому під ніс дві дулі,

Фіть, фіть без турботи.

Їхав Гітлер до Сталіна

Тай не оглядався,

Як вісь йому поломилась,

Він не сподівався.

Ти, фашистська кобилко,

Чого ти пристала?

Через тебе, Муссоліні,

Вісь мені пропала.

Сидить бідний Муссоліні

Тай думку гадає,

Королеві дав він владу,

Сам Гітлера лає.

- Ой ти, Гітлер, ти чорте,

Щоб ти подавився.

Через тебе я на старість

У дурні пошився.

Весільні пісні у Маркові.

Ой з-за гори висока

Вилетіла пташка.

Весілля ся починає

Дай їм, Боже, щастя.

Ой зацвіли фасольки

Від землі до стелі.

Як газдині заспіває,

Всі гості веселі.

Ой треба сі запитати

Газди тай газдині,

Чи позволит заспівати

Хата на пустині.

Та дай, Боже, здоровлічко

Та я знаю, кому:

Сему пану-господарю

Що ми в його дому.

Та як я сі віддавала,

Питала-м сі мами,

Чи той ліпший кучерявий,

Чи той, що з волами

Мені мамка відповіла,

Як твоя охота,

Ти не будеш припинати

Кучері до плота.

Дайте ми горілочки,

Писок замочити,

Тай будут сі співаночки,

Самі торочити.

Ой шуміла дібровонька,

Як сі розвивала.

Заплакала дівчинонька,

Як сі віддавала.

Ой язику, язиченьку,

Буду ті кувати,

Аби-с мене не замилив,

Як буду співати.

А що з того, а що з того,

Що співанок знаю.

А коли я до співанок

Голосу не маю.

Кажуть люди, що не файна,

Най буду, най буду,

То за тото будь-якого

Любити не буду.

Ой летіла зозулечка

Тай казала «Ку-ку»,

То сі бабка утішає,

Віддає онуку.

Пісня із Маркови

Пропала надія!

Пропала надія, забилося серце,

Заплакали очі мої,

Любив я дівчину

І все ся минуло,

Тяженько на серці мені.

Якби ж вона знала

Любов мою щиру,

Вона б полюбила мене,

Вона би обняла, як мати дитину.

Дала би серце своє.

Вернися, козаче, вернися, соколе,

Вернися до мене ще раз.

Най я обніму,

Ще раз поцілую,

Віддам тобі серце своє.

Творча душа

Марія АПОСТОЛ

Моя любове, ти свята і чиста,

Ти дарувала сонце задля щастя,

Багряна жменька шлюбного намиста,

Невже тебе хотіли в мене вкрасти.

І дарували небу ясні зорі,

Щоб сплести нічці дивного вінця,

І дарував Бог людям світлу долю,

В моїй все починається з кінця.

Ой, доле, доле, зронена сльозами,

Дозволь мені почати все спочатку,

Бо загубила букву в слові «мамо»,

А буква зветься просто словом «татку».

* * * * * * * * * * * * * *

Заб`ється серце метушливо на долоні,

Дивацькі крила вчеплять мозолі,

І молодечий клаптик сивини на скроні,

Вузенькі борозни на юному чолі.

Терпкі вуста зрадливо не лукавлять,

Вся фарба попелом на юному лиці,

Збентежені гадки шалену ватру палять

Рожевим вуглем на щоці.

Одне веління чарівниці – феї

І сірий лантух місяць розливає,

І тільки погляд серед ночі цеї,

Сумного притулку в очах твоїх шукає.

Забилось серце метушливо на долоні,

Благословили лету мозолі…

Тримав, немов цигарку у долоні.

ПАСПОРТ

с.МАРКОВА

КЕРІВНІ ПОСАДИ ЗАЙМАЮТЬ:

В.Д.Савчин сільський голова

Г.С.Скрипник директор школи

Г.С.Боднарчук директор клубу

М.В.Крицька зав. бібліотекою

В.О.Крицький зав. ФАПом

С.А.Мартинюк керуюча поштовим

відділенням

І.Ю.Гогільчин голова церковного

комітету (горішня церква)

Д.А.Мандзюк голова церковного

комітету (долішня церква).

1. АДМІНІСТРАТИВНІ БУДІВЛІ:

· Сільська рада

· Поштове відділення

· Клуб

· Бібліотека

· ФАП

· Аптека

· Школа

2. НАСЕЛЕННЯ:

· Кількість жителів 3024

· Кількість дворів 909

3. ЦЕРКОВНИХ ХРАМІВ – 2

4. СФЕРА МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

· ТзОВ «Каштан» 1

· Фізичних осіб 38

5. ТОРГІВЛЯ І СФЕРА ПОСЛУГ

· Магазин 10

· Кафе 3

· Станція технічного 2

обслуговування

· Пилорама 2

· Столярний цех 1

· Млин 1

· Кузня 2

· Цех по виготовленню 1

бетонних блоків та бруківки.

6. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

· Пенсіонери 823

· Багатодітні сім 32

· Одинокі люди 51

· Матері-одинокі 6

· Інваліди загального 206

захворювання.

· Інваліди дитинства 17

· Інваліди позору 16

· Діти інваліди 10

· Учасники ОУН-УПА 3

· Ліквідатори на ЧАЕС 2

· Учасники ВВВ 2

КОРОТКА ДОВІДКА

Село Маркова засновано в 1487році. Перша письмова згадка про село була в 1609році.

Село розміщене у південно-західній частині України.

Село Маркова межує з:

· На північному заході з селищем Солотвино,

· На півночі з селом Монастирчани,

· На північному сході з селом Бабче,

· На південному заході з селом Манява.

Розташоване село Маркова вздовж двох берегів річки Манявки – притоки річки Бистриці Солотвинської.

Віддаль села від районного центру 21км., а від найближчої залізничної станції, яка знаходиться в м.Надвірна – 18км.

Загальна площа села Маркова становить 1410га.

Село Маркова умовно поділяється на кілька частин:

· Рівня – частина села, яка межує із селом Манява

(рівна територія, яка довгий час не була заселена жителями).

· Вербова – вулиця, де в давні часи і тепер найбільше росте верб.

· Гавришівка – першим поселенням на цій території був житель села, який носив прізвище Гавриш.

· Фільварок – на цій території жив польський пан, тут стояв його будинок і обійстя.

· Бані – в цій частині села стояли церковні споруди з куполами, які називали «баня».

· Кіліянка – на цій території знаходились присадибні ділянки селян, які були огорожені кіллям. Звідси й пішла назва.