· розглянути актуальність і важливість стабільного соціально-економічного розвитку як основи національної безпеки України в міжнародних відносинах.

Об’єкт дослідження: система сучасних міжнародних відносин в якій поєднуються процеси глобалізації, регіоналізації та трансформаційних перетворень.

Предмет дослідження: структура національна безпека України та проблеми її забезпечення в контексті сучасних міжнародних відносин.

Методи дослідження: теоретико-методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що забезпечують поєднання соціально-філософського та політологічного аналізу міжнародних відносин в контексті досягнення Україною національнї безпеки. Використовувались методи аналізу, синтезу, порівняння, системні та історичні підходи. Структурно-функціональний аналіз використовувався для осмислення системи міжнародної безпеки як єдиного структурного утворення, функціональним завданням якого є підтримання міжнародного порядку, усунення загрози конфліктів та створення умов для гарантування національної безпеки національно-державних утворень.

Структура дипломної роботи складає три розділи, два підрозділи, список літератури - 77 позицій. Загальний обсяг становить 80 с.

Розділ І

1 Теоретико - методологічні концепції національної безпеки

Національна безпека становить основу суверенітету держави та її територіальної цілісності. Вона обґрунтовує та визначає адекватні заходи впливу на зовніші та внутрішні загрози національно-державному утворенню. Значимість цього процесу обумовила високий інтерес до даної проблеми в історії світової суспільно-політичної думки. Одним із засновників теорії безпеки був Томас Гоббс, який у праці «Левіафан» [42], першим проаналізував проблеми безпеки та виживання, взаємодію між безпекою, населенням, урядом і державою. Пошук безпеки, за Т. Гоббсом, обумовлює прогрес цивілізації. Страх перед загрозами є природним станом людини. Саме він змушує людину жити в суспільстві («у групі», «у племені», «у стаді») і шукати засоби колективного захисту у війні «усіх проти всіх». Безпека , таким чином, це основа цивілізації й державності. Центральна теза Т. Гоббса: Людина — це істота, цивілізована страхом смерті». Російський вчений Тадевосян визначає національну безпеку як внутрішній стан та міжнародне становище країни, що надійно забезпечує її свободу, незалежність, цілісність, інтереси і виключає реальну загрозу внутрішньої дестабілізації та зовнішнього нападу [36,с.180]. На його думку національна безпека – це багатопланове явище, яке охоплює всі сфери та рівні суспільного життя. Вона передбачає не лише безпеку держави, но і суспільства, соціальних і національних спільнот, особистості. При цьому на вищих рівнях ієрархії знаходиться велика національна стратегія або стратегія національної безпеки яка передбачає розвиток і використання всіх компонентів (політичних, економічних, військових, психологічних, інформаційних тощо) могутності країни для досягнення національних цілей в умовах миру і війни. Однією з найгрунтовніших і деталізованих спроб концептуально-теоретичного аналізу ролі і місця стратегій різного рівня в контексті таких базових категорій сучасних політичних наук, як "національна безпека", "національні інтереси", "система пріоритетів, цілей і цінностей" , залишається монографія "Американська національна безпека" військової академії в Вест-Пойнті за редакцією Д.Кауфмана, Дж.Мак-Кітріка і Т.Ліні [40]. В ній національна стратегія виводиться із системи національних інтересів США, які в свою чергу є похідними від базових цінностей суспільства, рядупараметрів внутрішнього (стратегічні парадигми, домінуюча ідеологія,економічна система) і зовнішнього (загрози, союзи, блоки, міжнародні структури й організації) характеру. Принципово важливими є визначення детермінуючого впливу організаційної структури і учасників системи національної безпеки на політику, що проводиться в цій сфері, акцентування прогресуючого впливу як внутрішнього, так і міжнародного навколишнього середовища , на стан і стратегію національної безпеки. Характерно, що в останні роки у США майже повністю зникла межа між"великою" національною стратегією і стратегією національної безпеки. Сьогодні ці два поняття фактично використовуються як синоніми. Базові документи цього плану і адміністрації Дж.Буша, і адміністрації Б.Клінтона мають назву "Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів". У них наголошується на визначальній ролі національних інтересів, цінностей і цілей у процесі розробки й імплементації даної стратегії. "Наші цінності — наголошується в "Стратегії національної безпеки", підписаній Дж.Бушем, — це проміжна ланка між минулим і майбутнім, між нашим внутрішнім життям і зовнішньою політикою, між нашою силою і нашими цілями" І далі: побудова стратегії національної безпеки "повинна починатися з розуміння наших базових інтересів, цілей, інтересів і цілей, які є постійними навіть в умовах нової ери". Цікаво, що в цій стратегії найпотужніша країна світу проголошує своїм визначальним національним інтересом "виживання Сполучених Штатів як вільної і незалежної країни в умовах захищеності фундаментальних цінностей, інституцій і суспільства в цілому..." [41].

-продовження американського лідерства як найвпливовішої сили підтримки миру в усьому світі;

-створення нових робочих місць і можливостей для громадян США за рахунок відкритої і конкурентоспроможної системи торгівлі, яка одночасно сприяла підвищенню добробуту всіх народів світу;

-посилення кооперації в протидії новим загрозам у сфері безпеки незважаючи на кордони і односторонні рішення;

-укріплення військових і дипломатичних інструментів, необхідних для протидії вищезгаданим викликам сьогодення.Нявність чіткої інтегральної стратегії національної безпеки на перспективу є необхідною передумовою стабільного розвитку будь-якої сучасної держави. Спроби ж деяких країн розбудовувати державність і проводити ефективну зовнішню політику без такої стратегії сьогодні можуть викликати хіба що здивування.

Треба підкреслити, що дебати з приводу необхідності розробки такої стратегії почалися в США відносно недавно — десь у середині 80-х років, період, коли неминучий розпад і дезінтеграція СРСР стали очевидними. Тоді ж було сформовано Комісію з інтегральної довгострокової стратегії під головуванням Ф.Ікле і А.Уолстеттера [41]. Доповідь цієї комісії "Вибіркове стримування" фактично заклала основи сучасної стратегії США, яка повинна задовольняти потреби країни при їхньому входженні у ХХІ століття Під