У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


зі скандалом змінена із виключенням пункту про підготовку до повноправного членства в НАТО і ЄС; у квітні 2005 р. відновлена у попередній редакції відповідно до Указу Президента Ющенка) також не залишає сумнівів щодо того, як наша держава буде вирішувати питання національної безпеки . „В умовах сучасної воєнно-політичної обстановки інтереси національної безпеки України зумовлюють істотне поглиблення відносин з НАТО і ЄС. Виходячи з того, що НАТО і ЄС є гарантами безпеки і стабільності в Європі, Україна готується до повноправного членства в цих організаціях”.За нової влади із зрозумілих причин відбулася значна активізація процесу євроатлантичної інтеграції України . У останньому за часом щорічному Посланні Президента України до національного парламенту євроатлантична інтеграція України не тільки подається як визначальний зовнішньополітичний пріоритет держави, а й визначається "як послідовний процес зміцнення національної безпеки, поступального економічного розвитку, утвердження цінностей демократії, прав та свобод людини". Більше того, Президент не бачить альтернативи реагуванню на сучасні виклики безпеці у складі коаліції, він переконаний в тому, що в сучасних умовах "ані статус нейтральної країни, ані політика балансу між різними стратегічними партнерами не є продуктивними". У Посланні НАТО визначена як найважливіша військово-політичною інституція Європи за останні півстоліття.Нвіть досить побіжне знайомство із зовнішньополітичною стратегією України з часу здобуття незалежності дозволяє дійти висновку щодо еволюції змісту політики євроатлантичної інтеграції від суто оборонних питань і питань безпеки до набагато глибших проблем сталого економічного розвитку і консолідації демократії. Що дає таке розуміння євроатлантичної інтеграції Україні ?На нашу думку, основною причиною такого підходу до євроатлантичної інтеграції є розуміння того, що для України , як і для інших посткомуністичних держав-претендентів, вступ до НАТО є не просто прагматичним кроком з метою забезпечення національною безпеки , а дійовим зусиллям на шляху подолання цивілізаційної прірви, яка, хоча й сформувалася ще за радянських часів, втім ще зберігається, але вже на іншому ціннісному рівні. На підтримку позиції тих політиків та експертів, хто стверджує, що для посткомуністичних країн, які обрали європейські (західні) ціннісні орієнтири розвитку, вкрай бажаним першим кроком на цьому шляху має бути вступ до НАТО, можна навести такі аргументи: По-перше, членство в НАТО – це належність до певного кола держав, які сповідують спільні цінності, прагнуть стабільності та є ередбачуваними і надійними суб'єктами міжнародної політики. З огляду на це належність України до начебто суто військово-політичного Альянсу, може принести нашій державі вагомі політичні дивіденди й економічні вигоди (вони лише на перший погляд можуть здатися неочікуваними). Бути в одній системі цивілізаційних координат із найрозвиненішими державами світу дорогого коштує. По-друге, потужною рушійною силою процесу розширення НАТО шляхом прийняття в Альянс посткомуністичних країн є США, які твердо переконані в його демократизаційному впливі на своїх членів. Це переконання базується на неовільсонівській ідеології зовнішньої політики, яка поєднує реалізм та ідеалізм, розглядаючи поширення демократії і як нормативно бажане, і як вигідне національним інтересам США, оскільки саме демократії тяжіють до співробітництва і намагаються уникати конфліктів. Як зазначив у 1994 році Б. Клінтон у своєму зверненні до нації: „Врешті-решт, найкращою стратегією гарантування нашої безпеки та побудови міцного миру є підтримка поступу демократії у всьому світі”. Для України це також вигідно, оскільки на шляху до розбудови демократії США є надійним і передбачуваним союзником. По-третє, вступ в НАТО можна розглядати як своєрідний проміжний етап до членства в ЄС, кільки саме в НАТО посткомуністичні держави зможуть набути такого потрібного їм досвіду членства в західних міждержавних організаціях. Членство в Альянсі також сприятиме становленню та розвитку в державах-новачках стабільних і передбачуваних політичних інститутів, що здатні підтримувати й гарантувати впорядковані демократичні процеси, зокрема сприяти забезпеченню цивільного контролю за військовими шляхом поширення норм та зразків їхньої поведінки у демократичному суспільстві (політична ейтральність, відкритість для суспільства, повага прав людини тощо). Після першої хвилі розширення Альянсу на Схід 1999 року, в період, коли перспективи другої хвилі та її кількісний склад були ще досить невизначеними, ряд західних експертів висловилися за координацію процесів розширення ЄС і НАТО. Керівництву Альянсу та лідерам його держав-членів пропонувалося зробити процес вступу до НАТО більш об'єктивним, передбачуваним і таким, що заслуговує на довіру, навіть якщо він все ще буде підвладним політичним стратегічним міркуванням. Після вступу до НАТО семи посткомуністичних країн в 2004 р., потенціал розширення Альянсу на найближчу перспективу було певною мірою вичерпано. І хоча ідея координації втратила свою актуальність, вона є ще одним аргументом на користь розуміння членства України в НАТО як етапу на шляху до ЄС. Аналізуючи недоліки (ризики) участі в альянсах і блоках, зокрема таких як НАТО, аналітики найчастіше згадують такі [38]:

* обмеження свободи вибору і можливості маневрування у політиці через союзницькі зобов'язання;

підвищення ризику втягнення держави у конфлікти, розпочаті союзниками; * зменшення рівня національної безпеки через негативне сприйняття сусідніми країнами або потенційними супротивниками вступу даної держави до блоку, що спонукає їх до вжиття відповідних контрзаходів. На наш погляд, вищенаведені ризики були цілком реальними за часів таких військово-політичних союзів як „Антанта”, коли в Європі та й у світі

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26