Таким чином, система національної безпеки в демократичній державі містить у собі як повноправний суб’єкт відносин громадські структури, оскільки сфера безпеки може бути монополією держави лише в умовах тоталітарного режиму. Підкреслимо, що в громадянському суспільстві неурядові структури й організації є повноправними елементами системи національної безпеки в рамках диверсифікованих механізмів демократії участі. У Концепції національної безпеки Російської Федерації, наприклад, наголошується, що підтримування необхідного рівня національної безпеки та протидія різним загрозам особистості, суспільству і державі передбачає активну участь у цьому процесі громадських організацій та об’єднань, політичних партій і громадян.

- Національна безпека безпосередньо пов’язується зі сталим демократичним самопідтримуваним розвитком і розглядається як його інтегральна складова. Таким чином, у правовому полі демократичної держави (або такої держави, яка прагне стати демократичною) фігурують як державні органи та державні посадовці, так і незалежні громадські організації, що керуються своїми деклараціями, статутами, програмами тощо.Відносини державних і недержавних (громадських) структур будуються за принципом взаємодії і противаг. Як наслідок такого складного переплетення інституцій та їхніх спільних дій народжується і зміцнюється нова системна якість, досягається адекватний демократичним державам ступінь (міра, рівень) відсутності загроз правам і свободам людини й універсальним базовим інтересам і цінностям держави та суспільства. У розколотому суспільстві, в умовах відсутності єдиної національної ментальності, формування якої теж дуже непростий процес і потребує досить тривалого історичного проміжку часу, ці поняття антагоністичні, суперечать одне одному й ведуть до перманентної конкуренції та конфліктів, до зниження загального рівня національної безпеки . У свою чергу, постійний конфлікт щодо визначальних чинників національної безпеки , зовнішньої та внутрішньої політики між соціальними структурами і групами (у тому числі гілками влади) призводить до різкого зниження ефективності функціонування основних державних інституцій, масових порушень законності і правопорядку, зростання соціальної нестабільності, виникнення етнічних, конфесійних і регіональних конфліктів, злочинності та корупції. В остаточному підсумку, до неможливості раціонального використання наявних ресурсів, економічного, науково-технічного і культурного потенціалів.Більше того, в умовах недостатньо розвиненої демократії й відсутності політичної підтримки населення серед правлячої еліти помітна тенденція до підміни ключових понять національної безпеки питаннями безпеки режиму і питаннями збереження влади. - Повернувшись на словах обличчям до Європи, Україна сьогодні впевнено інтегрується в СНД і ЄвроАзЕС. Проросійськи поляризована економіка з неминучістю обумовлює проросійськи поляризовану зовнішню і внутрішню політику і, в остаточному підсумку, веде країну до втрати не лише економічного, а й політичного суверенітету.Можна скільки завгодно, як заклинання, повторювати, що Україна не має ворогів у сучасному світі і жодну країну не розглядає як потенційного противника. Проте, не визначивши, звідки виходять основні зовнішні загрози в економічній, політичній, соціокультурній та інформаційній сферах, принципово неможливо створити адекватну систему протидій і нейтралізації цих загроз, провести ефективні реформи економіки, збройних сил, системи національної безпеки. Теоретична відсутність явних ворогів і потенційних противників аж ніяк не означає, що країна не має жорстких і прагматичних конкурентів у своєму близькому і далекому зарубіжжі, котрі не забаряться підставити підніжку або задушити конкурента в «братніх обіймах». Відсутність прозорої геополітичної визначеності, причому не на словах, а на ділі, стає сьогодні не лише основним гальмом європейської інтеграції України , а й головною загрозою національній безпеці країни у внутрішньо і зовнішньополітичній сферах. За рахунок яких механізмів можуть бути гарантовані досягнення і підтримання адекватного рівня національної безпеки? Очевидно, що сьогодні важливі не лише і не так військові інструменти, як інструменти економічні, політичні, соціокультурні, інформаційні й ін., що забезпечують достатній потенціал стримування і необхідний рівень національної безпеки .Успішно проваливши всі спроби проведення економічної, адміністративної та військової реформ (чи, точніше буде сказати, спроби імітації