У воєнній сфері:

посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність з боку іноземних держав або іноземних військових угруповань;

нарощування іноземними державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами; можливість застосування ядерної зброї, інших видів зброї масового ураження проти України або використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на її території; зниження рівня боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань;політизація силових стру ктур держави; створення та функціонування незаконних збройних формувань;створення та функціонування на території України терористичних формувань, діяльність яких може бути спрямована як проти України , так і проти іноземних держав.

В екологічній сфері:

значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України , зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; нераціональне, виснажливе використання мінеральних, земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів;посилення шкідливого впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України ; наявність тенденцій до зростання масштабів негативного впливу стихійних природних явищ (повені, зсуви, селі, підтоплення, метеорологічні аномалії тощо); загострення проблеми впливу наслідків Чорнобильської катастрофи (перш за все радіаційних) на здоров'я людини, накопичення токсичних відходів та посилення їх впливу на навколишнє середовище, погіршення стану цього середовища;погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонного забруднення і зниження якості води; загострення проблем техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р.Дніпро; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетичних та генетично змінених рослин, організмів, речовин та продуктів з них;неврахування екологічних вимог у процесі господарської діяльності;нерозвиненість системи екологічної освіти, недостатній рівень екологічної освіченості посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також системи інформування суспільства з екологічних питань; негативні екологічні наслідки оборонної, військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; техногенний, у тому числі ядерний тероризм; протизаконні дії з використанням біологічних матеріалів (біотероризм) ; посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій [30,с.6].

У науково-технологічній сфері:

фінансування науково-технічної діяльності на рівні, що не забезпечує достатніх темпів розвитку науки і технологій; науково-технологічне відставання України від розвинутих країн; низька дієвість державної інноваційної політики, неефективність механізмів стимулювання інноваційної діяльності; відсутність ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності та цивілізованого трансферу технологій, недостатній рівень кадрового забезпечення у сфері охорони інтелектуальної власності в центральних органах виконавчої влади, установах і на підприємствах різних форм власності;

- відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України ;

-довготривалість інноваційного циклу впровадження конкурентоспроможної продукції;

- широке застосування застарілих технологій, виробничих фондів, що знаходяться в критичному стані;

- загострення проблеми технічного стану ядерних об'єктів на території України ;

- зниження рівн я підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

В інформаційній сфері:

- нефективність державної інформаційної політики щодо стимулювання розвитку національної інформаційної системи;

- поширення в Україні засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

- недостатня і неадекватна інформаційна активність України у міжнародному інформаційному просторі;

- інформаційна експансія з боку іноземних держав, комп'ютерний тероризм;

- витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

- монополізм в інформаційній сфері;

- масштабне маніпулювання суспільною свідомістю шляхом поширення недостовірної інформації;

- у прикордонній сфері:

- посягання на недоторканність державного кордону;

- незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону;

- наявні та потенційні територіальні вимоги до України з боку іноземних держав;

- етнічна автономізація окремих прикордонних районів України ; воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в сусідніх державах;

- наявність транскордонних злочинних угруповань, які діють через державний кордон України , в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні і здійснюють незаконний обіг через кордон зброї, боєприпасів,вибухових речовин, інших засобів терору, радіоактивних і наркотичних засобів;

- незаконні міграція, переміщення через кордон товарів та інших предметів, неконтрольоване використання морських біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України ;

- неадекватність можливостей органів охорони державного кордону, митних та інших органів, які здійснюють контроль на кордоні, характеру і ступеню загроз, що виникають, та невідповідність дій щодо їх локалізації.

У кожному суспільстві завжди існують паралельні конкуруючі поняття безпеки — правлячої еліти, силових структур, олігархічних кланів і груп тощо. У розколотому суспільстві, в умовах відсутності єдиної національної ментальності, формування якої теж дуже непростий процес і потребує досить тривалого історичного проміжку часу, ці поняття антагоністичні, суперечать