Рельєфне різьблення

Рельєфне різьблення всіх видів широко застосовувалося в оформ-ленні храмів, палаців, при виго-товленні стильових меблів. Різьб-ленням прикрашали іконостаси, ажурні колони, стильові меблі, а також кораблі (корабельне різьб-лення). У селянському побуті цей вид застосовувався в оформленні віконниць, фронтонів будинків ("домове різьблення"), виробів по-буту тощо.

Тепер техніку рельєфного різьб-лення використовують у монументально-декоративному оформленні приміщень. Роблять невеликі різьблені вставки, накладки для меблів. Широко застосовувалось рельєфне різьблення у декоруванні предметів побуту — скриньок, де-коративних тарелей, настінних панно, рамок, карнизів, кубків, ваз.

Технікою рельєфного різьблен-ня захоплюються ті різьбярі, котрі мають потяг і здібності до пла-стичного вирішення форми. Серед народних різьбярів старшого по-коління в Україні відомими стали Я. Усик, В. Гарбуз, І. Коваль з Полтавщини. І. Коваль у техніці барельєфу вирізьбив картини, що експонуються в Полтавському краєзнавчому музеї. Вони вико-нані у народному стилі, для якого характерні безпосередність відо-браження життя, де умовність по-єднується з принадливим примі-тивом, якому властиві дещо узагальнено-огрублене або надто де-талізоване вираження задуму.

Я. Усик із Миргорода за ос-новною професією — маляр-альфрейник, різьбленням почав займа-тись приблизно з 1938 р. Для його творчості характерні точність і ре-алістичність виконання. Майстер зробив у барельєфі портрети Т. Шевченка, М. Гоголя, а також композиції "Гоголь слухає лірника" та ін. Відомий автопортрет художника у барельєфному різьб-ленні вирізняється тонкою нату-ралістичною деталізацією.

В довоєнний час техніка рель-єфного різьблення розвивається в тій частині України, яка знахо-диться під владою панської Поль-щі: на Лемківщині та у м. Яворів.

Після перемоги над фашистською Німеччиною ряди українських різьбярів поповнює молодь, яка працює в різних техніках різьб-лення, у тому числі й в рель-єфному. Це — В. Хитько, Б. Лубінець, М. Коленков, П. Хоменко з Харкова, В. Ковальов з Дні-пропетровська, В. Дорош із Жме-ринки.

На Гуцульщині кращі майстри виконують у техніці рельєфного різьблення портретні й сюжетні зображення на декоративних таре-лях, обкладинках для альбомів, куманцях (баклагах), при цьому обрамлюють зображення "сухим" різьбленням. У 60—70-х роках плоский рельєф виконується майстрами-гуцулами в манері, близь-кій до "сухого" різьблення. Таке поєднання допомагає створенню єдності й цільності всієї компо-зиції, складеної фактично з різ-норідних елементів. Так, майстер-но виконані зображення портрета Ю. Шкрібляка майстрами М. Федірком та А. Іващенком, плоско-рельєфні сюжетні зображення на тарелях різьбяра М. Грепиняка. Великим успіхом користуються сюжетно-тематичні твори відомих майстрів М. Кіщука, І. Смолянця, І. Савченка.

Із майстрів, котрі працюють у техніці рельєфного різьблення, ві-домі імена В. Чміля із м. Болехів Івано-Франківської обл., П. Пет-ренка з м. Заложці Тернопільської обл. Цікаві рельєфні композиції народного майстра зі с. Заставні Чернівецької обл. Д. Юрчука "Т. Шевченко в саду Енгельгардта", "Лук'ян Кобилиця", "Мені три-надцятий минало", "Каменяр" тощо.

Оригінально, високопрофесійно виконує в рельєфному різьбленні твори заслужений майстер народ-ної творчості України В. Кваша. Його декоративний таріль "Шевченкова хата" — приклад вмілого використання зображення й напи-су в одній композиції. У техніці рельєфу працює видатний різьбяр із Ужгорода В. Свида. Його твори "Чотири пори року", "Достаток" та інші виконані майстерно й ви-разно. Водночас художник-різьбяр відомий і скульптурно-об'ємними творами.

Особливого розвитку рельєфне й ажурне різьблення досягає у Львівському коледжі декоративно-го і ужиткового мистецтва. Із коледжа вийшла велика плеяда май-стрів, послідовників відомих майстрів-художників і педагогів І. Весни, В. Трофімлюка. Вони постійно вдосконалюють композиційні при-йоми, збагачують форми виробів, орнамент.

Уже в 50—60-х роках поши-рюється рельєфне різьблення в Яворівській школі художніх реме-сел, Ужгородському училищі ужиткового мистецтва. В Яворові цим видом різьблення оздоблюють скриньки прямокутної, шестигран-ної та восьмигранної форми, деко-ративні тарелі, келихи, вази. Роб-лять тут і тематичні картини, яких раніше не виконували, а також вироби у техніці лемків-ського рельєфного різьблення (хлібниці, цукерниці, палиці, рам-ки тощо) — токарні вироби, різьб-лені вставки для меблів.

Плідно працюють у техніці ре-льєфного різьблення майстри За-карпаття. Майстерно зроблені тво-ри заслуженого майстра народної творчості України В. Асталоша з м. Свалява. У них зображено ба-гато фігур, об'єднаних загальним ідейним і художнім задумом.

Відмінним декором та особли-вою виразністю композиції виріз-няються роботи заслуженого май-стра народної творчості України В. Смердула. Оригінальні різьблені станкові, пейзажні й сюжетно-те-матичні твори майстрів Ф. Бабінця, І. Семенюка, М. Величка, а в комбінованій техніці рель-єфного різьблення — А. Покотюка.

Творчість у техніці рельєфного різьблення переважно проявлялася в індивідуальній манері праці май-стрів. Тільки лемківський напрям дав колективну стильову лінію на-родній творчості, яка стала тра-диційним художнім промислом із характерними ознаками.

У селах Вільці та Балутянці поблизу курорту Риманова (тепер Польща) наприкінці XIX ст. роз-винулось рельєфне різьблення в художньому промислі на основі старих місцевих традицій. Цим промислом займались цілі сімейні династії. Майстерність передава-лась молодому поколінню інди-відуально або через організовану школу різьбярів у м. Риманів (80-ті роки XIX ст.).

У лемківському рельєфному різьбленні особливого успіху досягли майстри-художники П. Одрехівський, І. Кіщак, В, Красівський, М. Барна, І. Орисик, М. Шалайда. їх вироби мали по-бутове призначення: це хлібниці — круглі, овальні, квадратні, під-носи, попільниці, цукерниці, ра-мочки тощо. Прикрашали вироби рельєфним різьбленням у вигляді переплетінь виноградних лозин з великими листками та гронами ягід. Цей композиційний мотив став найпривабливішим у твор-чості лемків. Зображали також ли-стки каштана, клена, соняшника, папороті тощо.

Різьбярі домагались особливої пластичної виразності форм, зали-шаючи сліди широких зрізів із нюансними переходами в їх гра-нях. Інколи різьблення підшліфовували. Не лакували ті вироби, які експонували на виставках, а вироби для практичного застосу-вання покривали спиртовим ла-ком. Окремі майстри вдавалися до коптіння або тонування, домагаю-чись більшої виразності випуклих частин, протираючи їх дрібною