Інколи використовують також орнаменти із вишивок, килимів, кераміки, в яких виразніше вияв-лені національні традиції та ет-нографічні риси, їх переробляють відповідно до техніки виконання й матеріалу.

У рельєфному ажурному різьб-ленні поширені стилізовані зобра-ження птахів, тварин і людини. Виконують також сюжетні компо-зиції. Якщо до складу композиції входять реальні, історичні особи, то вдаються до скульптурного пла-стичного моделювання: спочатку ліплять з пластиліну або глини частину композиції або всю її. Досвідчені майстри різьблять у рельєфі без попереднього моделю-вання. Але таке вміння приходить не зразу.

Загальна схема моделювання пластики зображення. Виноград-ний стилізований листок має опук-лості та западини — така його природна пластика. Моделюючи його, пологою стамескою різної ширини зрізують матеріал, то по-глиблюючи, то виводячи назовні стамеску, змінюючи глибину, за-округлення, повороти. Перевер-нувши її фаскою назовні, трима-ючи під малим кутом, прорізують випуклості, вигладжуючи їх з уже зробленими різками. Потім футчиком або різаком (ножем) наво-дять прожилки. Вони повинні бути ширші у центральному прожилку і звужуватись до країв листка.

Моделювання грона. Кінці за-округлених ягідок підрізують у глибину, поставивши дещо похилу стамеску до зовнішнього боку. Ок-

руглість профілю стамески підби-рають за розмірами ягідок. Поло-гою стамескою (фаскою назовні) скруглюють форму ягідки, що зна-ходиться за першою, а потім менш похило скруглюють першу. При цьому використовують стамески різних профілів, ніж і різак.

Моделювання стебел здійсню-ють пологими стамесками, зали-шаючи чіткі грані, або спочатку заокруглюють стебло, а потім по-перечними різками надають йому потрібної фактурності. У всіх ви-падках потрібно відчувати напря-мок річних шарів дерева — тек-стури.

Прийоми різьблення форму-ються у процесі роботи. Оброблю-ваний виріб краще закріпити на верстаті нерухомо або використати надійні упори, але без затиску виробу. Необхідно постійно пам'я-тати про обов'язкове дотримання правил техніки безпеки, адже у цьому виді різьблення обробка складніша й вимагає більше зу-силь.

При різьбленні на круглих ви-робах під них підкладають м'яку тканину для' уникнення можли-вості появи на поверхні вм'ятин. Щоб не забруднити начисто вико-нану роботу, вироби загортають у чисту тканину.

Барельєф (низький рельєф) ~ це рельєфне зображення пта-шок, тварин, людини, коли ви-пуклість виступає над фоном менш ніж на половину об'єму. Барельєфні портрети у народній творчості прикрашають декоратив-ні тарелі, скриньки, вази або є самостійними художніми творами.

Технологія барельєфного різьб-лення, по суті, мало чим від-різняється від технології рельєф-

ного з відібраним фоном різьб-лення. Але зміст барельєфа, зо-крема портрета, вимагає чіткої скульптурної проробки.

Перш ніж приступити до вико-нання в матеріалі, зображення ліплять з пластиліну або глини.

Послідовність виконання ба-рельєфа.

1. Малюнок переносять на ви-ріб або дошку перетискуванням через кальку. Потім залежно від величини зображення визначають глибину фону. Підрізують по кон-туру, а потім напівкруглими, по-логими й плоскими стамесками вибирають фон.

2. Моделювання виконують, як і в рельєфному різьбленні. Різьбяр повинен добре "відчути" всі пло-щини, кути між ними, найвищі й найнижчі точки. Зображення мо-делюють широкими площинами,

Скульптурне різьблення потре-бує складнішої пластичної оброб-ки, ніж рельєфне, оскільки горельф є перехідною стадією зоб-раження в площині до зображення об'ємного (круглого).

Види об'ємного різьблення:

1. Скульптура малих форм (на-стільна скульптура, дрібна пласти-ка, "утилітарна скульптура", тоб-то така, що має і практичне значення: свічники, чаші).

2. Монументально-декоративна скульптура, або фігурні прикраси меблів і архітектурних споруд. Об'ємне різьблення в цьому зна-ченні мало широке застосування в минулому. Тепер використовуєть-ся рідше.

3. Станкова скульптура нази-вається так тому, що виконується на скульптурному "станку". Екс-понується на виставках і в музеях.

4. "Лісова" скульптура, що грунтується на фантазіях природи, використовується для виставок і як настільна, або декоративна скульптура.

У Київській Русі до прийняття християнства виготовляли монументальну дерев'яну скульптуру зі зображенням богів-ідолів. У період монгольської навали художні ре-месла, в тому числі й обробка дерева, розвиваються у західних областях України. Пізніше дере-в'яна скульптура разом з худож-нім рельєфним різьбленням вико-ристовується в оформленні куль-тових споруд, меблів для при-міщень знаті. У народній творчості дерев'яна скульптура пов'язана передусім з виготовленням іграшок-сувенірів.

Об'ємне різьблення як худож-ній промисел в Україні концент-рується тільки в XIX — на по-чатку XX ст. у небагатьох райо-нах: на Полтавщині, Лемківщині, Львівщині (Яворів).

На початку XX ст. і далі в галузі дерев'яної скульптури пра-цюють такі яскраві творчі інди-відуальності, як П. Верна (1876— 1966) із Борисполя на Київщині, В. Бідула (1888—1925) із с. Лапшин і Д. Білинський (1875—1941) із с. Колендяни на Тернопільщині, їх мистецтво не стало масовим і основою виникнення промислу скульптурної обробки дерева. Але воно дало певний імпульс для наступного розвитку об'ємного різьблення у народній творчості.

Найкращі твори П. Верни при-свячені шевченківській тематиці. У 20-х роках він вирізьбив бюст Кобзаря (висота — 27,5 см). У скульптурі "На панщині пшеницю жала" яскраво відображене тяжке життя кріпачки. П.Верна виконує скульптурні зображення й на фольклорну тематику, робить та-кож бюст М. Гоголя. У 1921-1924 pp. великі бюсти Т. Шевченка, виконані скульптором, були вста-новлені в с. Бровари на Київщині, селах Вишеньки та Мартусівці на Переяславщині.

Різцю П. Верни належать пор-третні зображення О. Пушкіна, І.Котляревського, а також тематичні композиції за мотивами творів Т.Шевченка "Катерина", "Мені три-надцятий минало", "Слухають Кобзаря" та скульптура "Вакула на чорті" за твором М. Гоголя. Сучасне життя відображене в скульптурах "Копання картоплі", "Сіяч" тощо.

П. Верна використовує різно-манітні прийоми художньої вираз-ності в передачі фактури мате-ріалу: шліфування, дрібні різки, карбування цвяхом, пуансонами. Він один із тих значних майстрів, у кого