Перетворення форматів графічних файлів

План

Вступ

Комп‘ютерна графіка традиційно поділяється на два види: векторну та растрову. Векторне зображення складається з набору відрізків, багатокутників, кривих, що задані в деякій системі координат і описані математично. З векторними даними пов‘язана інформація про їхні атрибути (наприклад, колір, товщина, тощо). Векторне зображення легко масштабувати, повертати, нахиляти. Тому воно не залежить від пристрою відображення – чи то монітор з роздільною здатністю 72 dpi, чи принтер з роздільною здатністю 600 dpi. Файли векторного формату корисні для збереження лінійних елементів (наприклад, ліній та прямокутників), а також елементів, які можна розкласти на прості геометричні об‘єкти (наприклад, текст). Растрове зображення – це масив цифрових значень, що визначають колір окремих пікселів. Кількість бітів на піксель визначає кількість кольорів, що можуть задаватися для цього пікселя. Файли цього типу добре підходять для збереження реальних зображень, наприклад фотографій та відеозображень. Існує ще третій тип – метафайли, – це файли, де міститься як векторна частина зображення, так і растрова.

Але зображення майже ніколи не записується у файл просто так. Як правило, воно кодується за деяким алгоритмом, крім того спочатку додається блок службової інформації (наприклад: ідентифікатор формату, версія формату, роздільна здатність по горизонталі, вертикалі, кількість бітів на колір, тип кодування, кількість площин, палітра, кількість пікселів на дюйм, тощо). Найчастіше графічні дані кодуються з метою зменшення об‘єму файла, але можлива й інша мета (наприклад, щоб: файли не могли продивитися сторонні люди, визначити чи не спотворені дані (наприклад, за методом CRC), тощо). Кодування бувають таких типів: упаковування пікселів, RLE, LZW, Huffmen або CCITT, DCT або JPEG, JBID, ART, Fractal, або будь-якого, який ви самі можете придумати.

За іншою класифікацією графічні файли поділяються на власні (що належать деякій графічній програмі), та обміну (що створені для обміну між декількома програмами). Майже кожна графічна програма має свій власний формат, а для обміну даними з іншими програмами використовує формати обміну.

Коли який формат використовувати

Зрозуміло, що кожен формат був створений розробником з певною конкретною метою. Ми розлянемо декілька сфер застосування графічних файлів та формати, які доцільно використовувати в кожному випадку.

Інтернет

В Інтернеті найпоширенішими форматами є GIF та JPEG. Головним принципом, за яким створювалися ці формати, є мінімізація розміру файлу для передачі у мережі з низькою пропускною здатністю. GIF підтримує палітрові дані з максимальною кількістю кольорів 256 (без прозорості), анімацію, хоча остання модифікація (GIF89a) може мати у кожному кадрі свою палітру і при використанні прозорих областeй можна досягти більшої кількості кольорів. У випадку коли у вихідному форматі було до 256 кольорів, перетворення на GIF відбудеться без втрат, а якщо ні, то потрібно виконати тонування (dithering), або визначити кольори, що найчастіше використовуються, і подібні кольори перетворити в один, щоб загальна кількість кольорів не перевищувала 256. JPEG є у деякому плані альтернитивою GIF, тому що підтримує 24 біти на колір, але аналогічно до GIF, зони з схожими кольорами перетворюються на один колір при чому навіть при низькому ступені стиснення втрати неминучі. Останнім часом був створений формат PNG, що на відміну від GIF підтримує повну гаму кольорів (до 48 біт), і використовує алгоритм запаковки схожий на LZW. Але він поки що не настільки поширений, як два попередніх.

Серед векторних форматів для Інтернет слід назвати Flash та VRML. VRML – це формат тривимірних сцен, для перегляду яких потрібен додатковий модуль – VRML plug-in (наприклад, Cosmo Player). Цей формат підтримує декілька базових геометричних фігур, різні типи осівтлення, матеріалів, текстур, шрифтів. Flash – це унікальний метафайловий формат, що підтримує анімацію, морфінг, градієнтну прозорість, шари, звук, реакцію на події від мишки чи клавіатури, тощо. Для його перегляду потрібен інший plug-in – , а для створення існує лише єдиний редактор – Macromedia Flash, який є досить простим векторним редактором з підтримкою лінії часу (timeline), але можливостей якого досить для написання складних сторінок.

Друковані видання

Без сумніву, при роботі з конкретною програмою результат роботи варто зберігати у її рідному форматі, що підтримує, як правило, усі можливості та нюанси цієї програми. Але для обміну фійлів (наприклад з видавництвом) варто використати формати TIFF для растрових даних, та EPS для векторних, чи метафайлових. При цому не будуть виникати проблеми з підтримкою цих форматів у іншій версії чи на іншій платформі. Формат TIFF має два варіанти: для PC та для Mac. Починаючи з версії 5.0 (1988) він підтримує запаковку LZW, а з 6.0 (1992) – JPEG. Насьогодні це один з найуніверсальніших форматів, що підтримує кольори від 1 до 24 бітів, стиснення за методами RLE, LZW, CCITT 3, CCITT 4, JPEG, без стиснення, декілька зображень у одному файлі, альфа-канали. Формат EPS є також дуже універсальним – він підтримує запис даних у текстовому та двійковому форматі, зображення у монохромному, напівтоновому та кольоровому режимі, DCS, роздільну здатність від 75 до 3000 dpi, мініатюри (preview) та шляхи обрізки (clipping path).

Електронні презентації

У електронних презентаціях немає якого-небудь стандартного формату графічних файлів, кожен виробник підтримує формати які він вважає за потрібне. Багато з виробників створюють свої формати. Більшість програми створення електронних презентацій (наприклад, Microsoft PowerPoint, Lotus Smart Suite, Corel Presentation, Astound) підтримують декілька (до 20) різних графічних форматів.

Перетворення файлів

Як не прикро, але не