Підсистема інформаційного забезпечення — ІЗ — містить у собі використовувані дані та правила їх отримання, зберігання, оновлення, а також організації структури й змісту інформаційних суку-пностей (інформаційну базу). Остання поділяється на позамашинну та машинну (власне інформація на паперових і машинних носіях). Ця підсистема охоплює інформаційні ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризації і систематизації інформації (класифікатори, типові моделі, формати документації тощо).

Підсистема організаційно-методичного забезпечення — ОМЗ — це набір прийомів, правил, документів, інструкцій і по-ложень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових у процесі функціонування всієї системи. Зокрема, ОМЗ містить сукупність документів, які визначають організацій-ну структуру об'єкта й системи автоматизації і є необхідними для виконання конкретних функцій (інструкції, положення тощо), а також для оформлення результатів діяльності.

Підсистема ергономічного забезпечення — ЕЗ становить множину взаємопов'язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних, фізіологічних особливостей і можливостей людини, з одного боку, і технічних характеристик засобів автоматизації, параметрів робочого середовища на робо-чому місці (вологість, температура, зашумленість, освітлюва-ність, опромінюваність тощо), з іншого.

У ФЧ АІС вирізняють такі елементи: функціональні підсис-теми, блоки, або комплекси задач та окремі задачі.

Функціональна підсистема — це відносно самостійна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функціям і завданням управління. Цю підсистему мож-на розглядати як самостійну систему, що характеризується пев-ним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленіс-тю інформаційної бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показників і спеціалізацією робіт.

Здійснювати декомпозицію ФЧ АІС — поділяти цю систему на підсистеми, комплекси задач і окремі задачі — можна як за окремими ознаками, так і за їх сукупністю.

Найчастіше функціональні підсистеми утворюють за такими ознаками:

1) стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо);

2) елементами виробничого процесу (праця, матеріали, гро-шові кошти тощо);

3) апаратно-організаційною ознакою (структурні підрозділи);

4) функціональною (виконувані функції) ознакою.

Рис. 2.1. Загальна структура АІС

Загальну структуру кож-ної АІС унаочнює рис. 2.1.

ФЧ може реалізуватися на різній технічній базі та з різною (централізованою, децентралізованою і мішаною) технологією об-робки даних.

У разі централізованої технології завдання (зокрема й щодо розв'язування задач обчислювального характеру) виконують без-посередньо в обчислювальному центрі — ОЦ у повному обсязі фахівці служб інформатики.

Децентралізована технологія реалізується на системах малих, зокрема й персональних, комп'ютерів у вигляді АРМ. Мішана технологія передбачає, що частина задач і операцій виконується на АРМ, а інша (це, здебільшого, узагальнювальні операції) — на ОЦ.

Як показує досвід, децентралізована обробка даних у АІС ефективніша за централізовану, оскільки забезпечує прямий до-ступ користувача-фахівця до ЕОМ, тобто уможливлює обробку даних без посередників (оператор, програміст, математик та ін.), котрі можуть вплинути на правдивість і правильність інформації, а також знизити оперативність виконання відповідних завдань.

Забезпечити прямий доступ і організувати децентралізовану обробку даних можна двома способами: обладнати велику ЕОМ виносними пультами і встановити їх на робочих місцях користувачів-фахівців або встановити на зазначених робочих місцях пер-сональні комп'ютери. В обох випадках функціональними еле-ментами АІС є функціонально-спеціалізовані АРМ— ФСАРМ.

Отже, АРМ слід розуміти як цілком певний набір персональ-них термінальних пристроїв, котрі завдяки залученню обчислю-вальних потужностей великої ЕОМ дають змогу виконувати на робочому місці інформаційне обслуговування користувача-фахів-ця в обсязі та режимі, які потрібні для виконання його виробни-чих (службових) функцій. Можлива й інша інтерпретація: АРМ — це сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання і забезпечує безпосе-реднє інформаційне обслуговування користувача-фахівця в по-трібних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.

Отже, ФЧ АІС підприємства є сукупністю функціональ-но-спеціалізованих АРМ, перелік і кількість яких залежать від об-раної технології та поділу функцій між виконавцями. На практиці всі операції пов'язані між собою єдиною технологією, котра зумовлена такими чинниками: специфікою операцій; спеціа-лізацією окремих груп працівників і підрозділів підприємства; поділом обов'язків між ними. Ці чинники й визначають конкретну множи-ну ФСАРМ, кількість яких в АІС різних підприємств різна.

Насамкінець зазначимо, що кожна АІС, незалежно від функціо-нальних можливостей (останні можуть бути істотно різними: від розв'язування однієї задачі або їх комплексу до виконання всієї сукупності завдань щодо діяльності об'єкта), містить у собі всі головні структурні елементи. Так, у будь-якій АІС неодмінно прису-тні функціональна та забезпечувальна частини, елементи техніч-ного, програмного й іншого забезпечення. При цьому АІС не створюється водночас і повністю, вона постійно розвивається і модернізується, що висуває певні вимоги до її створення.

3. Функціональні задачі стадій управління промислового підприємства

Інформаційні системи часто орієнтовані на одну або кілька галузей і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка, машинобудування), малосерійне і дослідницьке (авіація, важке машинобудування), дискретне (металургія, хімія, упакування), безперервне (нафто- і газовидобуток).  

Мають значення також різні типи організації самого виробничого процесу. Наприклад, для дискретного виробництва можливе:

циклічне повторне виробництво (repetitive manufacturing) - планування виконується на певний строк (квартал, місяць, тиждень);

виробництво на замовлення (make-to-order) - планування тільки при надходженні замовлення;

розробка на замовлення (engineering-to-order) - самостійна розробка кожного нового замовлення з наступним виробництвом; виробництво на склад (manufacture-to-stock), змішане виробництво (mixed mode manufacturing) - для виробництва кінцевого продукту використовується кілька типів організації виробничого процесу.

Така спеціалізація відбивається як у наборі функцій системи, так і в існуванні бізнес-моделей даного типу виробництва. Наявність вбудованих моделей для визначених типів виробництва відрізняє виробничі системи друг від друга, у кожної з цих систем є глибоко пророблені напрямки і функції, розробка яких тільки починається або взагалі не ведеться.

Серед найважливіших задач, що постають перед підприємством в сучасних умовах, можна