Середні інтегровані системи. Ці системи призначені для управління виробничим підприємством і інтегрованим плануванням виробничого процесу. Облікові функції, хоча і глибоко пророблені, виконують допоміжну роль і часом неможливо виділити модуль бухгалтерського обліку, тому що інформація в бухгалтерію надходить автоматично з інших модулів.

Ланцюжок оперативного планування "збут – виробництво – закупівлі" є ядром систем (на основі процедур MRP-II). Підрозділи інфраструктури підприємства (фінанси, бухгалтерія, маркетинг і ін.) будують свою діяльність, спираючись на дані цього ланцюжка.

Такі системи більш складні в установці (цикл упровадження може займати від 6-9 місяців до півтора року і більш). Це обумовлено тим, що система покриває потреби підрозділів і цілком інтегрує виробниче підприємство, що вимагає значних спільних зусиль співробітників підприємства, постачальника програмного забезпечення або консалтингової компанії, що здійснює впровадження.

Виробничі системи по багатьом параметрам значно більш тверді, чим фінансово-управлінські. Виробниче підприємство повинне, у першу чергу, працювати як добре налагоджений годинник, де основними механізмами управління є планування й оптимальне управління запасами і виробничим процесом, а не облік кількості рахунків-фактур за період.

Великі інтегровані системи. Ці системи відрізняються від середніх інтегрованих систем набором вертикальних ринків і глибиною підтримки процесів управління великих багатофункціональних груп підприємств (холдингів або ФПГ).

Такі системи відрізняє широта охоплення, включаючи управління виробництвом, управління складними фінансовими потоками, корпоративну консолідацію, глобальне планування, бюджетування й ін. Подібні функції властиві і багатьом фінансово-управлінським (за винятком виробництва), і середнім інтегрованим системам, однак з більш низьким ступенем пророблення.

Термін упровадження великих інтегрованих систем звичайно більше року, а вартість проекту може значно перевищувати 500 тисяч доларів США.

Спеціалізовані системи. Такі системи призначені в основному для одержання корпоративної консолідованої звітності, для корпоративного планування і бюджетування, корпоративної консолідації, одержання управлінської звітності, аналізу даних за технологією OLAP. Слід зазначити, що для забезпечення цих систем своєчасною і коректною інформацією їх варто зв'язати із системами оперативного управління.

Вертикальні ринки. За багато років розробок систем управління підприємством у постачальників інтегрованих систем на Заході виробилася спеціалізація по вертикальних ринках, що пов'язана, у першу чергу, зі специфікою управління підприємствами в окремих галузях.

Основні розходження виникають між безперервним і дискретним/складальним типами виробництва. Прикладом першого типу виробництва може служити хімічна галузь, у якій використовуються поняття рецептури, змішування, температурні режими й ін., прикладом другого типу – автомобільна галузь, у якій використовується специфікація виробу, збирання, варіантність і ін.

Існують також досить сильні відмінності між іншими типами виробництва: масове і крупносерійне; дрібносерійне – збирання на замовлення, конфігурування на замовлення; одиничне – розробка на замовлення.

Така спеціалізація відбивається як у наборі функцій системи, так і в існуванні бізнес-моделей даного типу виробництва. Наявність вбудованих моделей для визначених типів виробництва відрізняє виробничі системи одну від іншої, у кожної з них є глибоко пророблені напрямки і функції, розробка яких тільки починається або взагалі не ведеться.

Орієнтація на визначені вертикальні ринки обумовлюється, у першу чергу, стратегією постачальника й історичних факторів розвитку компанії. Середні інтегровані системи звичайно охоплюють 5-7 вертикальних ринків, у той час як у постачальників великих інтегрованих систем їхня кількість може бути значно більшою.

Висновок

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені деякі висновки.

Структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб'єкт управління — СУ; 2) керована частина, або об'єкт управління — ОУ; 3) інформаційна систе-ма — ІC,

ІC — неодмінна складова у процесі організації управління — містить у собі такі основні частини: 1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, ор-ганізованих певним способом; 2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, об-робки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інфор-мації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання ав-томатів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІC (АІС).

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечуваль-ну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на прос-тіші елементи — підсистеми, котрі також припускають подаль-ший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функ-ціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлін-ські функції та функції з обробки інформації.

До ЗЧ системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції систе-ми, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кож-на з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації.

Інформаційні технології допомагають керівникам промислових підприємств у вирішенні різних складних задач, таких як виробниче планування і управління, маркетинг і збут, управління запасами, облік і управління фінансами тощо.

Можна умовно виділити наступні класи систем: локальні системи (системи для малого бізнесу), фінансово-управлінські системи, середні інтегровані системи, великі інтегровані системи, спеціалізовані системи.

Безумовно, ніякі інформаційні технології не здатні вирішити весь комплекс різноманітних управлінських проблем. Проте, є багато областей, у яких вони є незамінним помічником менеджера. Наприклад, саме вони дозволяють вирішити проблему вірогідності, оперативності і регулярності управлінської інформації, що дає можливість керівникам вищої, середньої і нижньої ланок приймати більш ефективні рішення.

Література

Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи.. — К.: КНЕУ, 2000. — 220 с.

Информационные системы в экономике / Под ред. проф. В. В. Дика. —М.: Финансы и статистика, 1996.

Колесник А. П, Компьютерные системы в управлении финанса-ми. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 312 с.

Константин Невядомский. Как оценить нужды своего предприятия в автоматизации управления и выбрать соответствующую систему. Стаття з сайту Management.com.ua. Адреса посилання -

Кошкин Л.И. Хачатуров А.Е. Булатов И.С.