На початку 90-х рр. на грані руйнування виявилася система поточних бібліографічних посібників загальпедагогічного і галузевого напрямку; щоквартальний покажчик ДНПБ ім. К.Д.Ушинского "Література по педагогічних науках і народній освіті" виходить із запізненням більш ніж на 2 роки. Як показує аналіз "Книжкового літопису", у загальному потоці ретроспективних посібників по педагогіці й освті помітно переважають видання для загальноосвітньої школи. Однак і тут немає системи: якщо в 1990 р. вони склали 21%, а в 1991 р. - 47% від загального потоку видань для вчителів, то в 1992 р. їхня частка знизилася до 17, у 1993 -до 9 і в 1994 - до 6%. Та й потенціал ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних посібників, що представляють інтерес для вчителя загальноосвітньої школи, невеликий, тому що їх ціль, в першу чергу, — забезпечення науки. Дослідники ж відзначають, що інформаційні потреби педагогів шкіл нічим не відрізняються від потреб викладачів вузів. Згодом це, можливо, приведе до зміни сформованої системи бібліографічних посібників для педагогів.

Сьогодні основну частину бібліографічних видань для педагогів загальноосвітніх закладів складають рекомендаційні покажчики.

Тому утворення спеціального ДІС вчителів-предметників є необхідною умовою на сучасному етапі. Функціону дана система обслуговування по таких темах: "Російська мова і література в сучасній школі", "На допомогу вчителю фізики", "Вчителю початкових класів", "Образотворче мистецтво в школі". У середньому видано по одному бібліографічному посібнику для основних категорій учителей-предметников (крім учителів хімії, географії й іноземних мов).

Проблемно-тематичне інформування висвітлює позакласну виховну роботу, міжпредметні зв'язки в навчанні, формування мотивації навчання школярів, пізнавальної діяльності учнів. Для них характерна недостатня тематична гнучкість у реагуванні на зміни в сфері середньої освіти. Так, проблеми, зв'язані з інноваційними процесами в освітніх закладах, викладання нових навчальних предметів, слабко забезпечені бібліографічною інформацією.

У 1984 р. у дисертації "Становлення і розвиток рекомендаційної бібліографії по педагогіці" С.Е.Шматова відзначила, що склалося коло закладів, які займаються складанням рекомендаційних бібліографічних посібників по педагогіці. Лідер у цій області - ДНПБ ім. К.Д.Ушинского, більше десяти років бібліотека видає серію "Актуальні проблеми педагогіки і народної освіти", підготовка якої постійно вдосконалюється.

Значно вдосконалена і структура призначених вчителям-предметникам бібліографічних видань, що включають зведення про наукову, науково-популярну літературу, пов'язану із методикою викладання певних предметів, дитячій літературі в допомогу вивченню предмету і додаткового читання, про підручники, навчальні посібники, програми, бібліографічних посібники. Можна сподіватися, що електронний каталог видань і розробка електронного покажчика будуть сприяти вдосконаленню наданої педагогам інформації як у традиційній, так і в електронній формі, а також — і забезпеченню більш високого рівня освіти. Професійний інтерес для вчителя представляють і посібники, призначені дітям, а також забезпечення інформацією різні науки (хімію, фізику і т.д.).

Результати вивчення бібліотечних фондів Омська показали, що поточними бібліографічними посібниками вчитель може скористатися в бібліотеках державного і педагогічного університетів, ОУНБ, Центральній міській бібліотеці. Ретроспективні видання є тільки в ОУНБ (6%). Парадоксально, але спеціалізовані бібліотеки для вчителів не мають у своєму розпорядженні бібліографічні видання останніх років. І якщо раніш у роботах, присвячених бібліотечно-бібліографічному забезпеченню викладачів шкіл, відзначалася непопулярність бібліографічних посібників, то сьогодні, щоб продовжити подібні дослідження, необхідно перш за все визанчити, наскільки вони взагалі доступні вчителям.

В умовах невеликих міст і сіл, значно віддалених від обласного центру, нерідко єдине джерело одержання бібліографічної інформації — внутрішньо-журнальна бібліографія.

На жаль, рубрика "Критика і бібліографія" у журналі "Педагогіка" до 1994 р. є присутнім лише в кожному другому номері, а в "Народній освіті" розділ "Література для вас" з'являється ще рідше. У науково-методичних періодичних виданнях бібліографія представлена значно ширше. Поряд з рецензіями є в різних обсягах поточна, ретроспективна і перспективна інформація. На 1990-1991 р. припадає основна частина ретроспективних бібліографічних списків: "Методика вирішення задач" ("Фізика в школі"), "Бібліографія статей, надрукованих у журналі "Іноземні мови в школі" у 1983 -1987 р.", "Систематизований покажчик статей, опублікованих у журналі "Хімія в школі" у 1986 -1989 р.", "Покажчик статей, опублікованих у журналі "Викладання історії в школі" у 1986-1990 р.". Для вчителів української мови Київський педагогічний університет підготував посібник "Українська мова в школі", що відбиває публікації з однойменного журналу за 1986 -1995 р.р.

З огляду на періодичність виходу журналів, необхідно віддати перевага рубрикам "Нові книги", "Вийшли у світ", "Новинки книжкового ринку". Відсутність для більшості категорій вчителів поточних спеціальних бібліографічних випусків та налагодження інформування під певні теми, що їх цікавлять значно погіршують професійну підготовку самих вчителів.

Слід зазначити, що з метою сприяння забезпеченню вчителів необхідною бібліографічною інформацією, інформпрацівникам Росії, які інформують вчителів виплачується 10 % посадового окладу на рік.

Серед науково-методичних журналів, які коритуються популярністю серед вчителів виділяється "Біологія в школі": це і рецензії, і інформація про нові книги, і огляди книг для позакласного читання учнів ("Перегортаючи сторінки книг про тварин", "Екологічний сполох", "Ввійти в ліс іншому") і вчителів ("Книжкова полиця вчителя біології"). У рубриці "По сторінках наукових журналів" висвітлюється зміст "Ботанічного журналу". В таких та подібних джерелах повідомляється про цікаві матеріали з непрофільних періодичних видань. Наприклад, "Може, Дарвіна і не було?". У науково-методичних журналах для вчителів-гуманітаріїв містяться великі післястатейні списки і т.д.

Починаючи з 1992 р. зі сторінок журналів поступово зникають зведення про захищення дисертації, ретроспективні бібліографічні списки, зменшується кількість бібліографічної інформації