Бухгалтерський облік і звітність ре-формувалися шляхом зміни старих та впровадження нових економічних ка-тегорій і понять статистичного призна-чення, які використовуються країнами з ринковою економікою. В основу ре-формування покладено реальну діяль-ність банку та створення принципово нових форм накопичення, збору та об-робки інформації. З 1998 року фінан-сова та статистична інформація по-їдається Національному банку України комерційними банками, які мають ста-тус юридичної особи, після відповідної консолідації даних по банку в цілому. Нагадаємо, що раніше інформація у ви-гляді форм звітності подавалася безпо-середньо філіями комерційних банків і узагальнювалася по банку Централь-ною розрахунковою палатою НБУ.

Нині базою формування даних є депозитарій економічних показників, визначених у кожному комерційному банку на основі аналітичного та синте-тичного обліку банківських операцій. Він прийшов на заміну формам звіт-ності, що існували до 1998 року. Тепер інформація у вигляді файлів, сформова-них на основі нових форм звітності, подається та обробляється в автомати-зованому режимі (див. схему 1).

Процес адаптації до нових форм звітності, нових Планів рахунків бух-галтерського обліку та до оновленого аналітичного обліку в банках триває.

У Національному банку України роз-почато створення бази даних, викори-стовуваної для аналізу загальноеко-номічної ситуації, стану грошово-кре-дитного ринку та зовнішньоеко-номічної діяльності держави. Вона є основою прогнозування показників монетарного характеру та параметрів розвитку зовнішнього сектора еко-номіки у процесі розробки грошово-кредитної політики НБУ, державних програм економічного і соціального розвитку України, які опрацьовуються урядом разом із Національним бан-ком.

Розробляються технічні умови пере-дачі інформації Міжнародному валют-ному фонду електронною поштою, відпрацьовується схема захисту систе-ми від зовнішнього втручання.

Ще одним виявом інтеграції бан-ківської системи нашої держави в інформаційний простір міжнародного банківського співтовариства є підго-товка Сторінки Національного банку України у міжнародну комп'ютерну мережу INTERNET.

Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема за-тверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ

У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, ме-тодичного і технічного характеру. Ок-ремо слід наголосити на проблемі пов-ноти охоплення інформаційних ма-сивів.

Створення досконалої монетарної і банківської статистики дещо уповіль-нилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології моне-тарної статистики, яке нині доопра-цьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.

Необхідність доопрацювання Керів-ництва з методології монетарної стати-стики викликана не лише змінами в ме-тодології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише бан-ками, виконують також інші фінан-сові установи. І навпаки, банки поча-ли виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої ба-зи для отримання Національним бан-ком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.

Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які викону-ють операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виник-ла не сьогодні.

Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання ре-гулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регу-лювання процесів на грошово-кредит-ному ринку та здійснення банківсько-го нагляду) отримує відповідну інфор-мацію від комерційних банків, яка є ос-новою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інфор-мація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посеред-ників, які, хоча й не є банками, але ви-конують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, во-ни впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком Ук-раїни у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.

Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки і банківську діяльність"), не передбаче-но надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.

Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийня-тому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансо-вими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього по-ложення дало б змогу розробляти гро-шово-кредитну статистику в повному обсязі.

Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інфор-мації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з пе-рехідною економікою) є питання дос-товірності даних.

Результати вивчення причин кризо-вих явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, да-ють підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значен-ня. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішньо-го боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової сис-тем.

Як тепер уже відомо, зазначена ви-ще офіційна інформація країн Півден-но-Східної Азії неадекватно відобража-ла фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в то-му, що керівництво цих держав не ма-ло достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.

Ще одна нагальна проблема сто-сується оволодіння методологіями відо-браження похідних фінансових інстру-ментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп),