Незабаром після виходу першої версії програма була ліцензована компанією Corel. Нові можливості Хага .0 включають попередній перегляд в вікні web-браузера (з діаграмою, яка показує швидкість завантаження зображення для різних швидкостей підключення по модему), покращені інструменти для створення анімації і підтримку сумісних з Adobe Photoshop фільтрів.

2.2.3. Пакети верстання (настільні видавницькі системи)2.2.3. Пакети верстання (настільні видавницькі системи)

Програми та різноманітні додатки, що використовуються у поліграфії, до недавнього часу вважалися одними з найбільш складних у освоюванні та використанні. Це було пов‘язане з тим, що цими програмними продуктами користувалися лише вузькі кола професіоналів, що мали можливість працювати в основному у поліграфічних фірмах на МАС, що й були створені як раз для цих потреб. Тому й більшість пакетів верстання були зорієнтовані на платформу МАС. Саме ті професіонали “старої загартовки" зробили своєрідний вибір та розподіл пакетів для верстання за призначенням.

Безумовним лідером з усіх розповсюджених не тільки серед професіоналів, а й серед початковців та аматорів програм для верстання газет, книг та брошур є PageMaker. Якщо ж потрібно підготувати до високоякісного друку публікацію, насичену повнокольоровими ілюстраціями, оригінальними заголовками та іншими графічними матеріалами, нприклад, журнал або якісну рекламну продукцію, краще буде обрати QuarkXPress. Для стоворення ж складних структурованих видань з багаторівневими посиланнями та різними додатками для зручної навігації митці віддають перевагу в залежності від платформи або пакету Corel Ventura, або Frame Maker.

Розглянемо ці (окрем Corel Ventura) программи більш детально.

PageMaker (плакат , мал. ). Цей дуже популярний серед митців різної спрямованності пакет був розроблений фірмою Aldus досить давно. Оригінальні, прості у користуванні та багатофункціональні можливості цього продукту стали довподоби такоиу "монстру" у галузі створення програмних продуктів для графіки, як корпорація Adobe Systems. І от майже водночас з виходом на ринок Windows 95 прихильники PageMaker після звичної заставки Aldus під час інсталяції 6-ї версії побачили логотип Adobe.

Шоста версія PageMaker, як перший крок у освоєнні цього продукту корпорацією Adobe, відрізнялася від попередньої в основному лише зовнішнім виглядом (стиль під Windows 95), переписаними декількома модулями з 16-бітної на 32-бітну базу та значно розширеним набором фільтрів, що дозволили імпортувати файли більшої кількості форматів. Загальне ж построєння та розміщення усіх меню, майже всі "гарячі клавіши" залишилися бе суттєвих змін. Мабуть, це відіграло головну роль у тому явищі, що велика кількість користувачів PageMaker, не зважаючи на те, що вже більш ніж полтора роки існує нова, повнофункціональна й зі значно розширенними можливостямі версія 6.5…, віддають перевагу 6-й версії, як більш зручній (хто починав з більш ранніх версій), а тому й легкій у використанні.

Але, звісно, слід відзначити, що для професіонального використання версії 6.5…6.52 настільки зручніші за 6-ту, як підняття по сходах зручніше за підйом по мотузці.

Що ж нового з‘явилося у повністю "адобовській" версії PageMaker 6.5…? Це, перш за все, традиційний інтерфейс та зручні "гарячі клавіши", що майже усі розташовакі у лівій нижній частині калавіатури та майже цілком повторюють східні команди з інших продуктів цієї ж корпорації (Photoshop, Illustrator, Acrobat та ін.). Це виявляється особливо зручним, коли митець виконує не тільки підготовку готових матеріалів до друку, але й сам займається їх підготовкою, наприклад, готує різні векторні об‘єкти за допомогою Adobe Illustrator та фотографії й різноманітні растрові зображення, використовуючи Adobe Photoshop. Можна навіть зробити висновок, що мабуть саме для такого сумісного використання й були втілені такі особливості (однаковий інтерфейс та "гарячі клавіши"), що дозволяють користувачеві відчувати себе дуже впевнено незалежно від того, з яким із продуктів Adobe він працює у теперішній момент.

Далі слід звернути особливу увагу на цілком нові можливості, що з‘явилися у версії 6.5. Нарешті PageMaker почав дуже корректно працювати із кольором, та ще й незалежно від кольоромоделі. Це забезпечено завдяки підтримці спеціальних утиліт від фірми Kodac (так званих профайлів кольору, що описують особливості кольропередачі усіх апаратних засобів та дозволяють керувати функціями кольропередачі), що, у свою чергу, забезпечують високоякісне відображення усіх кольорових матеріалів на папері або іншому матеріалі, на якому виконується друк. Додатково забезпеченню якості друку сприяє й можливість редагувати трепінг при виводі кольороподіленних плівок на PostScript пристроях.

За для справки: трепінг — це взаєморозташування растру з крапок різного базового кольору. Найчастіше у поліграфії використовується так звана CMYK модель кольоророзподілу, тобто усі кольори розкладаються на блакитну (Cyan), рожево-пурпурову (Magenta), жовту (Yellow) та чорну (BlacK) складаючі. Щоб після друку крапки цих кольорів склалися без погіршення кольоропередачі та муару, вони повинні бути розташовані з певним кутом растру, наприклад, чорний растр має кут наклону 45°, а жовтий — -4°.

Ще дуже зручним є наявність вбудованного у PageMaker так званого парсер-модуля, що дозволяє генерувати екранний варіант імпортованих PostScript об‘єктів, які майже в усіх інших пакетах верстання на екрані не відображаються. При цьому, таке зображення можна генерувати як у варіанті на 256 кольорів (чорновий), так і на 16 млн. кольорів (повнокольоровий), а також з різним дозвілом растру. Це видається корисним не тільки для того, щоб побачити усі скомпоновані об‘єкти на екрані так, як