Операційна система Novell Netware 4.x

NETWARE підтримує виконання таких функцій:

підтримує колективне використання файлів;

забезпечує доступ до мережевих принтерів;

підтримує роботу систем управління базами даних різних типів;

забезпечує доступ до файлового сервера з боку робочих станцій, які функціонують під управлінням різних операційних систем;

дозволяє поєднувати віддалені сегменти мережі;

забезпечує захист ресурсів системи від несанкціонованого доступу;

забезпечує передачу та обробку даних з використанням різних протоколів: SPX/IPX, TCP/IP, NetBIOS, Apple Talk;

пропонує засоби для роботи з електронною поштою.

Усі ресурси комп’ютерної мережі Novell Netware 4.x являють собою об’єкти, що розташовані у розподіленій базі даних – Netware Directory Database (NDD). Ці об’єкти згруповані в ієрархічній структурі, яка відображає їх взаємну підпорядкованість. Дерево починається з об’єкта ROOT (корінь), далі розташовані контейнери та обєкти. Кожен об’єкт залежно від типу має набір властивостей та їх значень. Наприклад, об’єкт типу «користувач» має такі властивості: ім’я, пароль, поштову адресу, адресу E-mail тощо. Існують такі основні типи обєктів: користувач, група, сервер, принтер, черга до принтера, диск. Керує структурою обєктів служба каталогів Netware (NDS).

Сервер Netware – це у першу чергу файловий сервер, який забезпечує багатокористувацький доступ до загальних файлів, що зберігаються на його пристроях (жорстких та оптичних дисках, стримерах).

Сервер друку Netware забезпечує розподіленість пристроїв друкування, а саме їх доступність для всіх клієнтів мережі. Принтери можуть підключатися такими засобами:

до файлового серверу;

до будь-якої робочої станції(попередньо завантаживши програмне забезпечення мережевого принтера);

безпосередньо до мережевої шини, якщо принтер має спеціальну мережеву плату.

Операційна система UNIX

UNIX – це багатозадачна, багатокористувацька система. На відміну від інших ОС вона сама розполіляє процесорний час між задачами, що дозволяє використовувати сервер для запуску додатків, а результат отримувати на компютерах-клієнтах. Крім того, ОС UNIX дозволяє створювати компютерні мережі з великою кількістю компютерів (сотень або тисяч) різних типів. Недолік системи полягає в тому, що для кожного сервера потрібне окреме адміністрування.

Система працює з користувачами, кожний з яких має імя, пароль, ідентифікатор, початковий каталог тощо. Імя користувача (символьний рядок) та ідентифікатор (ціле число) є унікальними. Користувач є членом однієї або кількох груп, що працюють над одним проектом або виконують схожі завдання. Кожна група також має унікальний ідентифікатор. Належність до певної групи визначає додаткові права, що мають усі користувачі у групі. Коли користувач створює файл, той автоматично належить користувачу та групі. Користувач-адміністратор системи має необмежені права.

В операційній системі UNIX застосовується файлова організація програм та даних. Файлова система має ієрархічну структуру каталогів та файлів. Існує 6 типів файлів, які розрізняються за функціональнум призначенням та діям ОС під час виконання різних операцій над файлами:

1.Звичайний файл являє собою дані, записані у будь-якому форматі. Для ОС такі файли є послідовністю байтів. До цих файлів відносяться текстові, бінарні, програмні файли тощо.

2.Каталог використовується для формування логічного дерева файлової системи. Каталог – це файл, який містить імена файлів, що знаходяться у ньому, а також покажчики на додаткову інформацію – метадані, які дозволяють ОС виконувати операції над цими даними. Будь-яка задача, що має право на читання каталога, може прочитати його зміст, але тільки ядро має право на запис до каталогу.

3.Спеціальний файл пристрою забезпечує доступ до фізичних пристроїв. В UNIX розрізняють символьні (character) та блочні (blok) файли пристроїв. Доступ до пристроїв виконується шляхом відкриття, читання та запису в спеціальний файл пристрою. Символьні файли пристроїв використовуються для обміну даними з пристроєм без буфера. Блочні файли пристроїв дозволяють виконувати обмін даними у вигляді пакетів фіксованої довжини – блоків.

FIFO (іменований канал) – це файл, що використовується для зв’язку між процесорами.

4.Зв’язок. Каталог містить імена файлів та покажчики на їх мета дані. Така архітектура дозволяє одному файлу мати декілька імен у файловій системі. Імена жорстко пов’язані з мета даними і, відповідно, з даними файла, у той самий час як сам файл існує незалежно від того, як його називають у файловій системі.

5.Сокети – призначені для взаємодії між процесорами. Інтерфейс сокетів досить часто використовується для доступу до мережі TCP/IP.

Файлова система використовує загальноприйняті імена файлів та структури каталогів, що значно полегшує роботу операційної системи та її адміністрування. Ця структура використовується під час ініціалізації та конфігурування, під час роботи поштової служби та системи друкування. Кореневий каталог ( / ) містить такі каталоги:

/bin – містить команди та утиліти, як правило, загального призначення, що застосовується досить часто;

/dev – містить спеціальні файли пристроїв, які забезпечують інтерфейс доступу до периферійних пристроїв. Цей каталог може містити декілька підкаталогів, які групують файли пристроїв одного типу;

/etc – містить системні конфігураційні файли та утиліти адміністрування. Наприклад, скрипти ініціалізації системи;

/lib – містить бібліотечні файли мови C та інших мов програмування;

/lost+found – це каталог «загублених файлів», які в результаті апаратних та системних помилок втрачають своє ім’я. У цей каталог їх поміщають програми перевірки та поновлення файлової системи;

/mnt – стандартний каталог для тимчасового зв’язування фізичних файлових систем до кореневої файлової системи для отримання єдиного дерева логічної файлової системи;

/home – загальнодоступний каталог для розміщення каталогів користувачів;

/usr –