ІТ залежать від різних компонентів, зокрема:

технічних засобів;

персоналу, здатного використовувати їх;

організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі;

інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

З появою ЕОМ настала ера “комп'ютерної” інформаційної технології. Здешевлення варто-сті ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп'ютерними мережами, що грунтується на платформі “клієнт-сервер”, сприяло виникненню високих ІТ (ВІТ).

Основними завданнями ВІТ є:

досягнення універсальності методів комунікацій;

підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу “людина-ЕОМ”;

відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Wеb-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою етапу ВІТ є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації.

Класифікація інформаційних технологій

Зміни в управлінні організаціями під впливом інформаційних технологій.

Відбуваються значні зміни в управлінні організаціями, модернізуються їхні структури управління, йде перерозподіл повноважень та відповідальності. В 90-тих роках почала втілюватися, так звана концепція “управління інформаційними ресурсами“, в якій інформація розглядається, як ще один важливий ресурс такого ж порядку, як фінанси, матеріали, обладнання і персонал. Будь-якому підприємству потрібна інформація про ринки збуту і заготівель – галузева чи загальноекономічна, про природні ресурси, науково-технічна, соціально-культурна, політико-правова інформація про реакцію навколишнього середовища на дії підприємства, інформація про реакцію підприємства на дії навколишнього середовища. Такий хід розвитку обумовлює зростання ролі інформатизації на всіх рівнях управління організацією. Успіх комерційної і підприємницької діяльності безпосередньо пов’язується з муніципальними, банківськими, біржовими інформаційними системами, інформатизацією оптової і роздрібної торгівлі, торгових домів, служб управління працею і зайнятістю, створенням банків даних ринку товарів і послуг, розвитком центрів довідкової та аналітико-прогнозної інформації, електронної пошти, систем електронного обміну даними і, так далі., як правило, робота розглянутих систем базується на локальних обчислювальних мережах різноманітної архітектури або їх об’єднаннях. Сьогодні значний прошарок керівників організацій набув широких знань в сфері інформатики, сформовано новий еталон працівників організацій, які вже природно ставляться до застосування нових інформаційних технологій в управлінні. Цим, зокрема, пояснюється той факт, що керівництво організацій проявляє розуміння в необхідності застосування інформаційних технологій і саме це обумовлює зацікавленість у застосуванні інтегрованих інформаційних систем управління. Такі системи дозволяють на основі інформації, що поступає і обробляється в реальному режимі часу, приймати ефективні управлінські рішення.

Сфера інформаційних технологій в Україні:

проблеми і перспективи розвитку

Постановка проблеми.

Важко заперечити, що Україна має імідж держави з «високим інтелектуальним потенціалом», і можна стверджувати, що не безпідставно. В 2000-2001 році 273,6 тис. студентів отримали дипломи про вищу освіту, і навіть якщо скоригувати цю цифру на такі фактори, як «не зовсім чесно отримана освіта»,то результат може тішити. З цих студентів помітна частина отримала знання в технічних спеціальностях, і значна кількість спеціалістів мають сертифікати про закінчення факультетів «інформаційні системи», «прикладна математика», та інших спеціальностей, що пов’язані з інформаційними системами та програмним забезпеченням.

Крім того, існує велика кількість спеціалістів, які не отримали вищої освіти у вказаних спеціальностях, але так чи інакше пов’язані із сферою інформаційних технологій й софтверною індустрією.

Якщо порівняємо рівень заробітної платні, що отримують спеціалісти програмісти в різних країнах, отримаємо наступні результати: |

Середня заробітна плата програміста

США | $ 60 000

Індія | $ 9 600

Україна | $ 6 000

І тут, здавалося б, Україна має значні переваги – великий пул достатньо кваліфікованого робочого потенціалу за ціну, на порядок нижчу, ніж в інших країнах. Тобто, логічно в котре зробити висновок, що Україна має значну конкурентну переваги порівняно з іншими учасниками ринку програмного забезпечення, й потужний розвиток індустрії програмного забезпечення в державі мав би бути природним.

Світовий попит на попит в сфері послуг інформаційних технологій складає зараз $ 400-500 млрд. в рік, і цей ринок до минулого року стійко зростав на 10-12% в рік. Значна частина цього попиту могла б покриватися за рахунок експорту програмних продуктів, однак експорт ПЗ не перевищує $ 10 млрд., тобто залишається потужний експортний потенціал, частину з якого має шанси заповнити і Україна. Зважаючи на те, що основними замовниками ПЗ залишаються англосаксонські країни, де рівень заробітної платні спеціаліста розробника програмного забезпечення перевищує рівень зарплатні українського спеціаліста в декілька разів (таблиця 1), то знову ж це приводить на думку, що на Україну повинна припадати значна частина пирога офшорного програмування.

Здавалося б, керівництво України вже зрозуміло дієвість інноваційної теорії економічного зростання економіки, серед перспективних галузей виділено наукоємні та високотехнологічні виробництва, під ранг яких підпадає й софтверна індустрія.

Але спробуємо проаналізувати ситуацію, що на сьогодні склалась на ринку виробництва програмного забезпечення в Україні.

За даними Державного комітету статистики, рівень виробництва ПЗ в останні роки оцінюється в мільйони, максимум десятки мільйонів гривень, при цьому обсяги ПЗ, що йдуть на експорт обчислюється щонайбільше одиницями мільйонів гривень. Для порівняння можу навести статистичні дані софтверної індустрії Індії – однозначного лідера офшорного програмування.

Країна має амбіційні плани розширити експорт ПЗ з Індії до 2008 р. до 50 млрд. доларів. В результаті скоординованих дій, обсяг індійського "офшорного програмування" зріс з 120 млн. дол. у 1990 р. до 4 млрд. дол. у 2000 р. За останні п'ять років обсяг виробленого (і експортованого) Індією ПО виріс на 55%, хоча в усьому світі цей показник збільшився в середньому на 20%. Тоді як ринок ПЗ Індії займає лише 2% світової софтверної індустрії,